Питання, яке ми цього разу поставили нашому постійному експерту, сексологу та психоаналітику Маргариті Стельмашовій, виявилося вкрай нагальним. «Я часто стикаюся з тим, що жінки відчувають дискомфорт через свою вульву, — каже Маргарита. — Вона здається непривабливою, вони відчувають ніяковість або сором через її зовнішній вигляд і „недосконалості“. Щоб зрозуміти, звідки береться це відчуття, потрібно говорити і про фізіологію, і про прийняття себе, своєї унікальності, зокрема тілесної та сексуальної».
Маргарита Стельмашова
практичний психолог, сексолог, психоаналітик, виконавчий директор секції сексології і терапії сексуальних розладів при Спілці психологів і психотерапевтів України
Для багатьох непривабливість, на їхній погляд, статевих органів — великий комплекс, який не дозволяє вести повноцінне статеве життя. Хоча логічно, щоб ці частини тіла захоплювали: адже завдяки їм люди займаються сексом, отримують оргазм, відчувають задоволення — фізичне та емоційне. Але, попри існування сексу (природної фізіологічної потреби), пеніс і піхва залишаються табуйованими.
Жіночі статеві органи діляться на зовнішні (лобок, великі й малі статеві губи, клітор, промежина і вхід у піхву) та внутрішній (піхва). Їхні функції — сексуальна, репродуктивна, захисна і гігієнічна.
Кожна жінка унікальна і в деталях абсолютно не схожа на іншу. Колір волосся, будова тіла, довжина пальців і ніг, колір очей і шкіри, відбитки пальців — все це закладено генетично та робить людей неповторними. Це повною мірою стосується й інтимних органів. Немає стандарту їхньої будови, є сукупність різноманітних варіантів норми та здорової фізіології. І кожен тип краси виразний і естетичний по-своєму: як загальний вигляд тіла, так і будова статевих органів. Індивідуальність проявляється саме в розбіжностях.
Наше тілесне самовідчуття формується в ранньому дитинстві та відкладається у психіці. Думки про те, «яка я», формуються в сприятливому середовищі. Коли дівчатка усвідомлюють і починають вивчати своє тіло й інтимні зони, ставлення до цього дорослих, батьків, сім’ї та загалом суспільства має великий вплив на формування сексуальності та сприйняття себе, зокрема тіла. Якщо тема сексуальності та тілесності табуйована в сім’ї й у суспільстві, оповита почуттями сорому та заперечення, у процесі статевого життя підкріплюється негативними відчуттями, цілком природно, що захопленню своїми статевими органами взятися не буде звідки.
Якщо дівчинка чує, що «це» (що не має навіть назви!) треба приховувати, а якщо хтось побачить — найстрашніша ганьба, вона в самому ранньому дитинстві зробить висновок, що статеві органи треба ховати, що в них і у взаємодії з ними є щось огидне. Так розвивається сильне почуття сорому.
З іншого боку, якби це дійсно було щось хороше чи привабливе, їм би захоплювалися, — такий висновок, цілком логічний, робить дівчинка. Це формує несвідоме сприйняття й установку, які потім супроводжують жінку в дорослому житті. І звісно, якщо вона відчуває відразу, сором, ніяковість через своє тіло та статеві органи, про жодну нестримну насолоду і мови бути не може.
Історія дорослої жінки та її сексуального життя починається з маленької дівчинки. В основі негативного ставлення до виду статевих органів лежать необізнаність і відсутність статевого виховання. Це вони заважають повною мірою відчути свою тілесність і сексуальність.
Але дорослі можуть приймати рішення. Зокрема й ті, що стосуються сприйняття свого тіла — власного ставлення до нього, а не стереотипів, нав’язаних сім’єю та суспільством. Можна працювати над собою та своїм сприйняттям. Можна звернутися до психотерапевта і сексолога, щоб зруйнувати негативні установки, навчитись отримувати новий досвід. Величезні можливості дає й інтимна косметологія, яка дозволяє розв’язати питання і естетики, і якості сексу (особливо після пологів і під час переходу в менопаузу).і
