У тумбочці поруч із вашим ліжком замість презервативів і секс-іграшок тепер лежать снодійне, желейні ведмедики та кубик Рубіка? Усе не так безнадійно, як може здатися, говорить наш експерт — психоаналітик і сексолог Маргарита Стельмашова. Пристрасть ще можна повернути. Розбираємося, чому сексуальний потяг згасає і що з цим робити.

Маргарита Стельмашова

практичний психолог, сексолог, психоаналітик, виконавчий директор секції сексології і терапії сексуальних розладів при Спілці психологів і психотерапевтів України


Тривалі стабільні стосунки, емоційний зв’язок і сексуальне збудження — природа виникнення цих понять суперечлива і взаємовиключна. Відповідь на питання про те, куди пропадає сексуальний потяг до партнера, міститься саме у ній.

Прийняття, прихильність, кохання, побудова стабільних відносин, вірність, турбота, відчуття, безпеку і сексуальну насолоду належать до базових потреб людини.


Сексуальна насолода ґрунтується на збудженні та пристрасті, інтризі, небезпеці, ризику, невизначеності. У цих процесах важливу роль відіграє гормон тестостерон. Додайте до нього адреналін і дофамін — і гормональний коктейль для пристрасті в організмі готовий. Секс сам по собі агресивний акт, а тестостерон відповідає за сексуальне збудження. Чим більше партнери збуджені, тим більше агресії. Тому часто після сварки секс яскравіший.

Тривалі близькі стосунки будуються на стабільності і зрозумілості. У цьому свою роль відіграють вазопресин і окситоцин — гормони прихильності, близькості і ніжності. Як об’єднати ці полярні прагнення і чи можливий компроміс між ніжною близькістю та пристрастю? 


Психотерапевт Естер Перель, яка 25 років працювала з парами, у своїй книзі «Розмноження в неволі. Як примирити еротику і побут» говорить, що так. Основною помилкою у тривалих стосунках, яка призводить до згасання пристрасті, вона називає бажання максимально зблизитися з партнером, стати двома половинками, «сіамськими близнюками», усе ділити навпіл, читати думки, ділитися секретами. Людину привертає можливість знати абсолютно усе про партнера, адже тоді вона почувається у безпеці.


У цьому випадку виникає плутанина у поняттях зрілої любові та бажання тотальної близькості з партнером, як у матері та дитини. Не дивно, що у таких стосунках немає місця для пристрасті.

Естер Перель говорить про дистанцію, необхідну між партнерами. Про особистий простір, куди іншому немає доступу. Саме він породжує таємницю, бажання, це і є місце для фантазії про свого партнера.


У кожного партнера завжди має залишатися відчуття, що він багато не знає про іншого. Така дистанція дозволяє подивитися на нього зі сторони, як на незнайомця. Іноді чоловіки стикаються з проблемою реалізації своїх еротичних фантазій із дружиною. Це виглядає як розрив між еротичним ставленням і ніжністю до жінки, що відбивається в амбівалентності «мадонна/блудниця». Те, що можна з коханкою, неможливо з дружиною. У цьому випадку жінці буде дуже корисно іноді виходити з ролі дружини шляхом створення певної дистанції. У стосунках має бути «переривчастість» — партнери мають бути здатними періодично віддалятися один від одного.

Ще один секрет підтримки потягу в тривалих стосунках — припинити ставитися до них як до чогось буденного і вічного. Стосунки — це крихкий союз. Занадто самовпевнено було б вважати, що ваші взаємини — вічне непохитне злиття двох сердець. Впустіть у свою свідомість думку про те, що ви не можете знати їхню долю наперед.



Звісно, така позиція невизначеності створює відчуття уразливості. Але, як каже Естер Перель, «збудження нерозривно пов’язане з невизначеністю та нашою готовністю впустити цю невизначеність у своє життя, не закриватися від неї».

Нам спокійніше з ілюзією «володіти один одним», знати, де, з ким, навіщо і що робить партнер. Але у цьому спокої гинуть пристрасть і чуттєвість. Багато партнерів настільки втручаються у простір один одного, що намагаються контролювати і ревнують навіть фантазії та уяву! Спілкування і погляди, думки про інших привабливих людей стають табу та приводами для ревнощів. Але від присутності «уявного третього» сексуальне життя у парі тільки виграє. Дуже часто саме заборона на фантазію про нього призводить до того, що він з’являється у реальному житті.


Те, що ваш партнер може фантазувати про когось іншого, нормально і природно. По-перше, він все одно буде це робити, ви не можете проникнути у його свідомість. Але ваша бурхлива реакція буде говорити про невпевненість у собі. А невпевненість не виглядає сексуально привабливою. По-друге, у результаті дії проекції ваш партнер несвідомо припускатиме, що і ви фантазуєте про інших. А це вже про суперництво, яке народжує агресію, підвищує рівень тестостерону та покращує якість сексуального життя.

Для збереження пристрасті у стосунках партнерам варто завжди залишатися певною мірою незнайомцями. Мати особисті інтереси, коло друзів, захоплення та секрети. Але важливо дозволяти один одному усе це мати! Зберігати кордони та вміти вчасно віддалятися. І тоді близькість набуватиме привабливої новизни, а партнерів буде пристрасно вабити один до одного.