Міфологічне мислення — дуже важлива штука для розвитку дитини: вона вчиться мріяти, уявляти, відчувати себе в цьому світі та знайомиться з багатьма базовими патернами поведінки. Казки в цьому сенсі, безумовно, дуже важливі: читаючи про пригоди чарівних героїв, малюки дізнаються про добро і зло, знаходять для себе приклади для наслідування. Тим не менш, чимало популярних казок вже порядно застаріли — та ж «Спляча красуня» була написана ще в 1697 році. І незважаючи на те, що з неї прибрали ще давніші елементи — на кшталт зґвалтування сплячої принцеси, — вони часто вже не транслюють цінності, співзвучні сучасності. Розбираємося, в чому небезпека казок і якими книгами можна замінити ті історії, що мають негативний вплив на дітей.
Так у чому проблема з казками?
Лариса Денисенко, письменниця й авторка книги «Майя та її мами», вважає, що нехай казки і формують дитину менше, ніж сім’я, соціум, шкільна програма та щоденні практики, але вплив вони все ж мають. «Наприклад, прив’язують до стереотипних моделей: принцеса, герой, — пояснює Лариса. — Сиди, зітхай, чекай на принца. Бийся, біжи, добивайся. Відсутність перспективи — убив дракона, дочекалася пропозиції, одружилися. А далі що? Є казки — самі по собі абсолютні страшилки, коли дитина бачить, що в сім’ях немає любові, формуються, між іншим, жахливі моделі вітчимів і мачух, дітей намагаються зжерти, послати з пиріжками до бабусі через чорний ліс, карати за найменші пустощі, повчати та лякати. Є величезна кількість казок і повістей для дітей комуністичної спрямованості, де людина, що володіє бізнесом, обов’язково упир-гнобитель, якого потрібно знищити».
Моделі жіночої та чоловічої поведінки в казках і справді часто представлені шкідливо для розвитку дитини. Скажімо, дівчата — це часто принцеси, заперті у замках без найменшого шансу на порятунок. Допомогти їм може лише лицар у сяючих обладунках, якого ця сама панночка і чекає — потім вони практично відразу одружуються, а далі про них не відомо нічого, адже весілля — кульмінація життя. Словом, жінки в казках позбавлені шансу відправитися в героїчну подорож, як чоловіки — в основному тому, що за часів написання цих текстів дівчата дійсно чекали вдома чоловіка, людину, яка забере їх із сім’ї та буде підтримувати замість батька. На щастя, наші реалії вже зовсім інші: чоловік може сидіти вдома без потреби вбивати драконів наліво й направо, а жінка не вважає весілля єдиним щасливим завершенням життя.
Проте казки продовжують вчити нас цього: як вважає Вікторія Шоунмі, викладач вивчення гендеру в Університетському коледжі Лондона, така подача навантажує обидві статі непотрібним стресом. Багато в чому вона абсолютно івелює цінність професійного, фінансового та соціального успіху. «А любов, — продовжує Шоунмі. — Демонструється як почуття, яке виникає, коли ти нарешті знаходиш когось, на кому можна одружитися, а не як еволюціонуюче та міцне почуття».
Що робити — не читати казок взагалі, чи що?
Звісно, ні; просто грамотніше відбирати ті, що транслюють правильні цінності. Книги дуже важливі для дитини: як пояснює Лариса Денисенко, вони можуть бути друзями, територією безпеки й довіри, співрозмовницями. «У підлітковому віці, коли довіра розхитана, а батьки або вчительки з учителями просто не можуть говорити на теми, які хвилюють дитину, книга може виручити, підказати, витягнути своєю історією дитину зі стану невизначеності», — додає Лариса. Крім того, у зрілому віці книги, прочитані в юності, дозволяють нам ідентифікувати нову людину як «свою» чи ні.
Денисенко вважає, що батькам варто залишати за дитиною право вибору книги, але й обговорювати з нею те, що вона там прочитала: «Це куди краще, ніж питання: що у тебе в школі, які оцінки, ти поїла, ти одягла колготи?» А правильна книга не займається моралізаторством і настановами, а показує — людей, природу, почуття. «Можливо, вчити бути сміливим або сміливою, формувати свою думку, не бояться виділятися, бути іншою або іншим, не соромитися своїх почуттів, краще розуміти себе, свої почуття».
На думку письменниці, головне в дитячій книзі — щирість. Інтонація може бути якою завгодно: ігровою, жартівливою, серйозною і плавною, романтичною, пригодницькою і таємничою. «Якщо дитина читає книгу та хоче подружитися з героїнями або героями, врятувати когось, розповісти про своє життя, опинитися на сторінках цієї книги — на мій погляд, все вдалося», — говорить вона.
Добре, а можете порадити, що саме читати?
Легко! Тільки не ми, а Світлана Павелецька, співзасновниця видавництва «Книголав». У своєму інстаграмі Світлана опублікувала топ-3 книг для дівчат, у яких розставлені здорові гендерні акценти. «Не важливо, скільки вашій дівчинці років. Хоче вона бути справжньою принцесою чи справжнім воїном — ви знайдете книгу на будь-який смак», — переконана Світлана.
