3 листопада у Нью-Йорку пройшов один із найбільших марафонів серії World Marathon Majors — Нью-Йоркський марафон. Серед більш ніж 50 тисяч учасників фінішували й наші співвітчизники. Ми поспілкувалися з п’ятьма з них і дізналися, як вони готувалися до забігу, які перешкоди виникли на шляху до фінішу та які враження їм подарував марафон.

Оксана Гошва

Засновниця Hoshva PR&DGTL, DOT_DOT innovation

Це був мій четвертий мейджор-марафон (World Marathon Majors, — прим. ред) і мій найкращий результат. Я фінішувала з часом 4:35. Хоч це і доволі посередній результат, для мене він став рекордним. Враховуючи, що траса Нью-Йорка значно складніша за трасу Лондона, зокрема через велику кількість гірок, то можна сказати, що результат був значно кращим, ніж попереднього разу.

Я постійно тренуюся, перший мій марафон був у вересні минулого року і з того часу я постійно готуюся до нових стартів, роблячи перерви десь по 2 тижні після забігу. Наступний старт буде 1 березня в Токіо.

Від мейджор-марафонів завжди круті відчуття. Особисто мені найбільше сподобався Берлінський, але, можливо, тому що був першим для мене. Нью-Йоркський дуже масштабний марафон, тут багато людей, колективів, які підтримують спортсменів, навіть був церковний хор!

Особливість Нью-Йоркського марафону ще в тому, що тут дуже багато мостів: старт на Статен-Айленд, потім маршрут лежить через Бруклін до Квінсу, далі через Бронкс на Манхеттен. І всі вони з’єднані мостами. На останньому мості навіть стояв чоловік із плакатом і вигукував: «Це останній міст!» Але навіть близько до фінішу неможливо було розслабитися, бо скрізь були гірки, дорога вела то вгору, то вниз.

У цьому марафоні мене вперше підтримували друзі з плакатами, це дуже підбадьорювало. До речі, якщо в Європі вболівальники підтримують взагалі всіх учасників, то в Нью-Йорку люблять вболівати за окремих спортсменів, навіть друкують фото своїх друзів, які біжать, і зустрічають їх так. Коли я побачила друзів, це дуже додало сил і енергії.


Анатолій Анатоліч

Ведучий програми «Ранок з Україною», автор і продюсер проєкту «Зе Інтерв’юер»

Це був мій другий Нью-Йоркський марафон. До нього я готувався з літа цього року. Взяти участь у Нью-Йоркському марафоні — це вже удача для будь-якого спортсмена. Мій результат цього року був 4:26:10 — на 10 хвилин кращий за попередній. Я планував пробігти дистанцію за 4 години і 10 хвилин, але у мене сталося три судоми й 15–20 хвилин пішло на відновлення, що і віддалило мене від бажаного результату.

Але, вважаю, що пробігти 42 кілометри — це вже перемога. На трасі мене зустрічали дружина і діти, наші друзі, велика делегація Ukrainian Running Club з українськими прапорами.



Григорій Маленко

CEO в Mediamonitoringbot

До марафону я готувався приблизно 5 місяців по 3–4 тренування на тиждень, сумарно набігав до 70 км на тиждень. На цьому марафоні я планував поліпшити свій особистий рекорд — 3:29:44, який був у Лондоні.

Найскладнішим для мене виявилися мости. З 32 кілометра не зміг тримати темп, який планував, і сповільнився. Тому далі просто тримався завдання бігти, а не йти. У підсумку вийшло 3:24:54. Результатом задоволений, оскільки вийшов новий рекорд і поставлене завдання було виконано. Але трохи засмучений, що не вийшло досягти того часу, на який розраховував.

Загалом, це найкращий марафон у світі за підтримкою й емоціями, які проживає марафонець.


Наталя Ємченко

Директорка з комунікацій System Capital Management

Я пробігла дистанцію за 5 годин 30 хвилин. Для мене це відмінний результат. У грудні минулого року я травмувала коліно і 8 місяців не могла тренуватися. На підготовку до марафону в мене було 3 місяці, це дуже небагато. Тому результатом я більш ніж задоволена. Найскладнішим виявилося бігти без контролю над пульсом — у день марафону вперше за мою бігову практику відмовив трекер.

Взагалі марафон у Нью-Йорку виявився мегакомфортним і фантастичним за енергетикою. 70 тисяч людей, прекрасна організація, чудовий маршрут, медалі неземної краси, фініш у Централ-парку, неймовірна підтримка жителів.



Ігор Лимар

Режисер, оператор

Моя підготовка тривала 3 місяці й усе життя. Півтора року тому я вирішив пробігти перший півмарафон у Києві. Підготовкою до нього я займався сам. Існує багато програм в інтернеті, таблиць, але я б не сказав, що це найправильніший підхід. Як результат — 1:42:50 і організм, який на тиждень випав із життя. Через рік я виграв лотерею на марафон у Нью-Йорк (формально ти платиш за неї 356 або 358 доларів, але шанс заплатити випадає далеко не кожному). За 3 місяці до старту я купив годинник, датчики пульсу, бігові кросівки та почав займатися з тренером.

Потрібно сказати, що 3 місяці — оптимальний період підготовки до великого старту, чи то півмарафон, чи то марафон. Перший місяць я бігав приблизно 4 рази на тиждень, по півтори-дві години з різною інтенсивністю. Ближче до старту займався 6 разів на тиждень.

Моя глобальна мета була — добігти марафон. На початку занять я мріяв поліпшити результат часу до 3:30. Але за кілька тижнів до старту зрозумів, що можу пробігти швидше. Зважаючи на горбистість Нью-Йорка, хотілося пробігти щонайменше за 3 години 15 хвилин.


Найскладнішим під час забігу виявилася навіть не боротьба з емоціями (а їх завдяки неймовірному натовпу на вулицях — дуже багато), які підвищують пульс і занижують темп бігу, а боротьба з болем, що виникає після певних кілометрів. На 25-му кілометрі у мене прихопило печінку, що тимчасово занизило мій темп, а після 30-го — плече. Багато хто при мені сходив із дистанції через судоми, серед них були і професійні спортсмени. Дистанцію я пробіг за 3:10:40 — 2667-им із 53513-ти людей з усього світу. Це хороший результат.

Марафон у Нью-Йорку — це особлива атмосфера. Я бігав півмарафон у Києві, де тобі радіють тільки близькі люди й ті, хто мають стосунок до забігу. Решта — проклинають за перекриту дорогу або ще щось. У світі ж ставлення інше. Жителі Нью-Йорка виходять на вулицю з плакатами, їжею і водою, підтримуючи кожного, хто біжить. Практично весь час, коли не було болю, я посміхався. Після фінішу мене вітали незнайомі люди в метро, ​​у піцерії. Враження неймовірні!