Досвід повномасштабної війни є незнайомим для українців, тому часто ми стикаємося з новими психологічними проблемами та новими запитами до спеціалістів. Як війна впливає на психіку людини, які травми може залишити і які методи психологічної підтримки можуть бути ефективні в умовах війни?

Про це все ми запитали у Володимира Науменка, міжнародного психолога, коуча та гіпнотерапевта, автора книги «Жінки правлять світом», телеведучого. Володимир також є спікером на жіночому форумі 2 грудня WOMEN POWER FORUM.


— Сьогодні все більше людей звертаються до психолога. На вашу думку, сеанси з психологом мають бути регулярними навіть без критичної проблеми чи в цьому немає потреби?

Я скажу так: сьогодні психолог потрібен всім, особливо під час війни. І після війни також це буде. А щодо випадку, якщо немає війни, і якщо у людини немає критичної проблеми і вона приходить до психолога, то я вважаю це теж нормальним. Тому що людина так може дізнатися більше про себе, про те, як доглядати за своїм ментальним здоров’ям, що треба зробити, щоб покращити свої стосунки. Тобто в психології не обов’язково мати критичну проблему, щоб піти на консультацію і шукати певних відповідей і рішень.


— Чи значно відрізняються запити людей зараз від тих, що були до повномасштабного вторгнення?

Так, дуже відрізняються. Тому що цінності змінились. Тому що є багато людей, які дуже багато чого пережили. Особливо ті, які були в окупації. Плюс ті люди, які виїхали на початку повномасштабного вторгнення, у них дуже часто є відчуття провини, що вони там, за кордоном, а всі інші українці тут. Тобто які часи, такі й запити.


— Багато людей перебувають у стані «відкладеного життя» й чекають на закінчення війни, щоб почати жити. Чи шкодить такий принцип? Що порадите робити в таких випадках?

У моїй книзі «Жінки правлять світом» є глава про синдром відкладеного життя. Де я так і називаю жінку, яка відкладає життя на потім, — «завтравумен». «Я все зроблю. Я буду щасливою, але завтра». Те ж саме стосується і чоловіків. Насправді то є велика проблема. Цей підхід дуже шкодить людині. Чому? Тому що вона звикає до цього. Плюс якщо вона відповідальна не тільки за себе, а й за своїх дітей, то вона слугує прикладом того, як можна. І діти дуже часто повторюють батьківський сценарій мами чи тата вже в своєму дорослому житті. Що треба робити? Є декілька варіантів. Шукати рішення для себе самостійно. Але дуже часто людина вже загралася в цю гру — «жити за сценарієм, що я буду жити потім». Тобто настільки активований синдром відкладеного життя, що допомогти може тільки спеціаліст, який просто правильними питаннями і правильним діалогом може підсвітити те, що насправді є зараз. Що є проблеми, і чим скоріше їх людина вирішить, тим кращим життям вона житиме. Дуже часто люди проходять різні тести, для того щоб зрозуміти, наскільки в них зараз в питанні синдрому відкладеного життя є проблеми. Я взагалі просто чітко завжди людям ставлю такі запитання: «Що для вас є зараз максимально актуальним і які у вас цілі?», «Як ви до них рухаєтесь і чи дозволяєте собі мріяти?». Це перші запитання. Коли людина вже відповідає на них, стає все зрозуміло. І тоді вже ти знаєш, що робити далі. Від чого треба відштовхуватися в консультаціях.


— Панічні атаки — це робота з психологом чи все ж таки більше питання до невропатолога?

І до того, і до того спеціаліста можна звертатись. Можу сказати, що в мене є навіть один сеанс гіпнозу під назвою «Як пропрацювати панічні атаки». І людям він дає багато користі. Він подобається тому, що все просто, все зрозуміло. Ну і плюс в гіпнозі йде дуже глибинна робота на рівні підсвідомості.


— Розкажіть про ретрити, які ви проводите. Яка основна мета психологічного ретриту?

Ретрити ми проводимо утрьох. Це Алла Пилипюк, Жанна Голуб і я, Володимир Науменко. Головне наше завдання — це виїхати туди, де є тільки природа, де безпечно. Ми виїжджаємо в Шаян. Це за два кілометри до кордону з Румунією, Закарпаття. Мета — максимально побути на природі, де ніхто і ніщо тобі не заважає. Плюс ми щоразу на кожному своєму ретриті готуємо нову програму. Ми робимо максимум за повноцінних чотири дні. Пропрацьовуємо дитячі травми, наповнюємо людину енергією, мотивацією і сенсами, як і куди рухатись далі — у плані стосунків і професійного життя. У кожного з нас, кожного спеціаліста, який бере участь у ретриті, є свій підхід, є свої методики, є свої інструменти. Ну і плюс є ще додатковий час, коли ми можемо поспілкуватися вже поза нашою залою, де ми проводимо всі основні техніки і практики. Просто випити кави, просто погуляти — це теж дуже класна можливість. Плюс це дуже класний нетворкінг. Тому що всі — невипадкові гості та учасниці ретриту. Дуже класні жінки, дівчата. Вони починають знайомитися, дружити одна з одною і підтримують одна одну. Це теж дуже важливо.


Запрошуємо 2 грудня на WOMEN POWER FORUM!
15 спікерів, 700 учасників та 10 годин корисної інформації!

Де: Pochayna Event Hall, просп. Степана Бандери, 23, 3 поверх 

Коли: 2 грудня, 9:00