Анна Сергєєва, радниця міністра соціальної політики, співініціатор всеукраїнської благодійної акції «Міністерство добрих справ», власниця та керуючий партнер благодійного фонду «Благотворці», розповіла Anywell про свій ранок, робочий графік, про відповідальність з дитинства, про розвиток, любов до книжок та подорожі. 


Про ранок

Я прокидаюся від звуку будильника, вимикаю його й потім прокидаюся ще раз, розуміючи, що вже годину переношу будильник на п’ять хвилин. Це пов’язано з досить напруженим і водночас цікавим періодом у житті. Звичайно, мені подобається те, що я роблю і як живу, але трапляються стресові ситуації. І не завжди вдається зробити з лимонів лимонад.

Ранок починається з душу. Потім роблю каву в теплому халаті та капцях. Клею патчі та вмикаю цікавий семінар або лекцію. Це свого роду мій ранковий б’юті-ритуал. Ті заповітні 20–30 хвилин без думок і поспіху. Час для себе.

Улюблена частина робочого дня – час після важливих зустрічей

Коли вже пройшла зустріч з міністром, вирішені найважливіші питання, можна в спокійному робочому графіку розбирати всі справи та проєкти відповідно до терміновості чи натхнення. Тоді я видихаю. Щодня, незалежно від поставлених завдань, у мене обов’язково є час на сім’ю, книжки, каву та Instagram.


Я дуже відповідальна з дитинства

Батьки часто казали, що за мною майбутнє, вони навчили мене ухвалювати рішення будь-якої складності. Я чітко розумію – від моїх рішень та кроків залежить і моє життя, і життя інших. І це моє головне натхнення. Якщо чесно, всі мої здобутки – заслуга батьків. Я їм дуже вдячна. Вони мене спрямовують і завжди підтримують.

Найбільше часу я приділяю своєму розвиткові, вважаю, це найважливіша складова особи – завжди ношу з собою книги, щонайменше три години на день слухаю подкасти чи аудіокниги. Моя робота та щоденна комунікація з людьми – теж частина саморозвитку.


Про те, на що витрачається найбільше часу та сил

Багато фізичних сил і часу забирає дорога – на роботу та зустрічі. Мене це часто виснажує. Чому ще не вигадали телепорт? Емоційно мене виснажує безвідповідальність людей. Коли свідомо не дають розвивати класні проєкти. А найбільше сил витрачаю на розуміння людей. Не просто мені прийняти, що всі різні, не кожна людина мислить, як я, і насправді не всіх турбують соціально важливі питання.

Ніколи не переступатиму через себе. Робити те, що для мене неправильно чи незрозуміло, – табу. Для мене важливо бути чесною та робити вчинки, які підуть лише на благо: мені, близьким людям, суспільству.

Ще я перестала давати поради іншим. Це суттєво зменшило кількість негативу на мій бік. І значно полегшило моє життя.


Одне з важливих правил – завжди проводити час із сім’єю: вийти на обід, зустрітися на каву, увечері випити келих шампанського. Якщо ви давно не спілкувалися з близькими, вважайте, це знак: зателефонуйте їм зараз!

Для мене важливо берегти сили та не контактувати з людьми, які категорично та вперто не поділяють мою думку. Не з тієї причини, що вони мають свою аргументовану думку, – таких особистостей я навпаки поважаю. Ні, швидше я про людей, які просто не хочуть. Не хочуть зрозуміти, почути, спробувати. Я завжди за конструктив. І всіх до цього закликаю.

Намагаюся щодня виділяти час для себе, обід – це мій час. Якими б не були завдання, я залишаю цю годину за собою.

Про особисті кордони та красу в людях

Для мене важливо не дозволяти порушувати мій особистий простір. Я добра та чуйна, завжди допоможу й навіть зроблю роботу за когось. Тому часто мою доброту та м’якість сприймають за слабкість. Але, якщо людина починає нахабніти, я чітко вибудую кордони.

Завжди потрібно залишатися людиною, яка дбає про інших. Я завжди максимально відкрита, незалежно від ситуацій. Для мене важливо працювати щиро. Та й не лише працювати.

Гарна людина – та, яка щира. Коли відкрита душа і зовні світишся, нічого іншого не помічаєш. Щоправда, я завжди бачу щирих людей. Це зчитується з очей. Внутрішню красу потрібно створювати, а зовнішня супроводжуватиме.


Про харчування та спорт

Якщо говорити про їжу – для мене важливо інтуїтивне харчування. Давно вибудувала стратегію, що мені подобається їсти, а що ні. Усе просто. Їм те, що мені смачно. Прості продукти для мене, правда, апетитні: броколі, цвітна капуста, батат, листя салату. Не їм м’ясо та молочку – не подобаються. Якщо захочеться солодкого, з’їм. І не відчуватиму докорів сумління. Мені ж було смачно!


Люблю стретчинг, ходжу іноді на пілатес та йогу. Коли дозволяє час, то можу піти на танці. Раніше динамічні тренування були більш регулярними, але в новому році обіцяю виправитися. До речі, вважаю, краще тренування вдома на 10–15 хвилин, ніж нічого.

Про натхнення та книги

Я надихаюся, гуляючи містом. Купую матчі на натуральному мигдалевому молоці та вмикаю книжки в AirPods. Люблю слухати про бізнес, економіку. Також іноді можу ввімкнути про магію ранку. З дитинства дуже люблю книжки, багато читала. Не пам’ятаю, щоби в дитинстві багато грала, але читала завжди.

Мене «знеструмлює» усе, що пов’язане з негативом. Ситуації, які спантеличують.

Якщо говорити про маркетинг, люблю вигадувати бренди з нуля. Продовжити чийсь задум завжди легко. А ось створити щось унікальне в конкурентному середовищі та зробити так, щоб про проєкт заговорили — завдання не з простих. Так що досить часто до мене звертаються молоді стартапи чи особи, які перебувають лише на початку шляху: у держсекторі я теж створюю ідеї та втілюю їх із командою. Виходить знаходити творчість навіть там, де, здавалося б, її бути не може.


Я мрію принести глобальну користь Україні

Кожна подорож вражає, кожна залишає свій слід. Люблю надихатися. Найчастіше саме в подорожах приходять нові унікальні ідеї. Лондон і Рим – мої міста. Не можу порахувати кількість уїк-ендів там. Але завжди залишається важливим відкривати нові місця.

Бути eco-friendly для мене ніколи не було значенням прямого сенсу та лінійного розуміння. Для мене це швидше про «почати з себе»: не засмічувати своє життя, вибирати їжу, не спілкуватися з токсичними людьми, не купувати зайвий одяг, який просто лежатиме в шафі.

Я мрію принести глобальну користь Україні, зробити те, що полегшить життя українцям і зробить його добрішим, м’якшим, легшим. Моя мета – змінити систему.

Якби до доби додали ще годину, я б читала книжку.

Про самотність, підтримку та вдячність

Ніколи не відчувала самотності. Мені добре наодинці із собою. Самотність – коли порожня всередині. А якщо людина – особистість, наповнена всередині, коли знає, що подобається, є улюблена діяльність чи хобі, – вона не буває самотньою.

Для мене підтримка – моя сім’я. І мої здобутки.

Я завжди багато дякую, буквально за все – за день, за можливості, за приємний діалог, за ароматну каву. Вважаю, що щира подяка – запорука всього гарного, що з людиною відбувається.