Ритм Життя: Анна Сергєєва

Ольга Заруба

Анна Сергєєва, радниця міністра соціальної політики, співініціатор всеукраїнської благодійної акції «Міністерство добрих справ», власниця та керуючий партнер благодійного фонду «Благотворці», розповіла Anywell про свій ранок, робочий графік, про відповідальність з дитинства, про розвиток, любов до книжок та подорожі. 

Про ранок

Я прокидаюся від звуку будильника, вимикаю його й потім прокидаюся ще раз, розуміючи, що вже годину переношу будильник на п’ять хвилин. Це пов’язано з досить напруженим і водночас цікавим періодом у житті. Звичайно, мені подобається те, що я роблю і як живу, але трапляються стресові ситуації. І не завжди вдається зробити з лимонів лимонад.

Ранок починається з душу. Потім роблю каву в теплому халаті та капцях. Клею патчі та вмикаю цікавий семінар або лекцію. Це свого роду мій ранковий б’юті-ритуал. Ті заповітні 20–30 хвилин без думок і поспіху. Час для себе.

Улюблена частина робочого дня – час після важливих зустрічей

Коли вже пройшла зустріч з міністром, вирішені найважливіші питання, можна в спокійному робочому графіку розбирати всі справи та проєкти відповідно до терміновості чи натхнення. Тоді я видихаю. Щодня, незалежно від поставлених завдань, у мене обов’язково є час на сім’ю, книжки, каву та Instagram.

Я дуже відповідальна з дитинства

Батьки часто казали, що за мною майбутнє, вони навчили мене ухвалювати рішення будь-якої складності. Я чітко розумію – від моїх рішень та кроків залежить і моє життя, і життя інших. І це моє головне натхнення. Якщо чесно, всі мої здобутки – заслуга батьків. Я їм дуже вдячна. Вони мене спрямовують і завжди підтримують.

Найбільше часу я приділяю своєму розвиткові, вважаю, це найважливіша складова особи – завжди ношу з собою книги, щонайменше три години на день слухаю подкасти чи аудіокниги. Моя робота та щоденна комунікація з людьми – теж частина саморозвитку.

Про те, на що витрачається найбільше часу та сил

Багато фізичних сил і часу забирає дорога – на роботу та зустрічі. Мене це часто виснажує. Чому ще не вигадали телепорт? Емоційно мене виснажує безвідповідальність людей. Коли свідомо не дають розвивати класні проєкти. А найбільше сил витрачаю на розуміння людей. Не просто мені прийняти, що всі різні, не кожна людина мислить, як я, і насправді не всіх турбують соціально важливі питання.

Ніколи не переступатиму через себе. Робити те, що для мене неправильно чи незрозуміло, – табу. Для мене важливо бути чесною та робити вчинки, які підуть лише на благо: мені, близьким людям, суспільству.

Ще я перестала давати поради іншим. Це суттєво зменшило кількість негативу на мій бік. І значно полегшило моє життя.

Одне з важливих правил – завжди проводити час із сім’єю: вийти на обід, зустрітися на каву, увечері випити келих шампанського. Якщо ви давно не спілкувалися з близькими, вважайте, це знак: зателефонуйте їм зараз!

Для мене важливо берегти сили та не контактувати з людьми, які категорично та вперто не поділяють мою думку. Не з тієї причини, що вони мають свою аргументовану думку, – таких особистостей я навпаки поважаю. Ні, швидше я про людей, які просто не хочуть. Не хочуть зрозуміти, почути, спробувати. Я завжди за конструктив. І всіх до цього закликаю.

Намагаюся щодня виділяти час для себе, обід – це мій час. Якими б не були завдання, я залишаю цю годину за собою.

Про особисті кордони та красу в людях

Для мене важливо не дозволяти порушувати мій особистий простір. Я добра та чуйна, завжди допоможу й навіть зроблю роботу за когось. Тому часто мою доброту та м’якість сприймають за слабкість. Але, якщо людина починає нахабніти, я чітко вибудую кордони.

Завжди потрібно залишатися людиною, яка дбає про інших. Я завжди максимально відкрита, незалежно від ситуацій. Для мене важливо працювати щиро. Та й не лише працювати.

Гарна людина – та, яка щира. Коли відкрита душа і зовні світишся, нічого іншого не помічаєш. Щоправда, я завжди бачу щирих людей. Це зчитується з очей. Внутрішню красу потрібно створювати, а зовнішня супроводжуватиме.

Про харчування та спорт

Якщо говорити про їжу – для мене важливо інтуїтивне харчування. Давно вибудувала стратегію, що мені подобається їсти, а що ні. Усе просто. Їм те, що мені смачно. Прості продукти для мене, правда, апетитні: броколі, цвітна капуста, батат, листя салату. Не їм м’ясо та молочку – не подобаються. Якщо захочеться солодкого, з’їм. І не відчуватиму докорів сумління. Мені ж було смачно!

Люблю стретчинг, ходжу іноді на пілатес та йогу. Коли дозволяє час, то можу піти на танці. Раніше динамічні тренування були більш регулярними, але в новому році обіцяю виправитися. До речі, вважаю, краще тренування вдома на 10–15 хвилин, ніж нічого.

Про натхнення та книги

Я надихаюся, гуляючи містом. Купую матчі на натуральному мигдалевому молоці та вмикаю книжки в AirPods. Люблю слухати про бізнес, економіку. Також іноді можу ввімкнути про магію ранку. З дитинства дуже люблю книжки, багато читала. Не пам’ятаю, щоби в дитинстві багато грала, але читала завжди.

Мене «знеструмлює» усе, що пов’язане з негативом. Ситуації, які спантеличують.

Якщо говорити про маркетинг, люблю вигадувати бренди з нуля. Продовжити чийсь задум завжди легко. А ось створити щось унікальне в конкурентному середовищі та зробити так, щоб про проєкт заговорили — завдання не з простих. Так що досить часто до мене звертаються молоді стартапи чи особи, які перебувають лише на початку шляху: у держсекторі я теж створюю ідеї та втілюю їх із командою. Виходить знаходити творчість навіть там, де, здавалося б, її бути не може.

Я мрію принести глобальну користь Україні

Кожна подорож вражає, кожна залишає свій слід. Люблю надихатися. Найчастіше саме в подорожах приходять нові унікальні ідеї. Лондон і Рим – мої міста. Не можу порахувати кількість уїк-ендів там. Але завжди залишається важливим відкривати нові місця.

Бути eco-friendly для мене ніколи не було значенням прямого сенсу та лінійного розуміння. Для мене це швидше про «почати з себе»: не засмічувати своє життя, вибирати їжу, не спілкуватися з токсичними людьми, не купувати зайвий одяг, який просто лежатиме в шафі.

Я мрію принести глобальну користь Україні, зробити те, що полегшить життя українцям і зробить його добрішим, м’якшим, легшим. Моя мета – змінити систему.

Якби до доби додали ще годину, я б читала книжку.

Про самотність, підтримку та вдячність

Ніколи не відчувала самотності. Мені добре наодинці із собою. Самотність – коли порожня всередині. А якщо людина – особистість, наповнена всередині, коли знає, що подобається, є улюблена діяльність чи хобі, – вона не буває самотньою.

Для мене підтримка – моя сім’я. І мої здобутки.

Я завжди багато дякую, буквально за все – за день, за можливості, за приємний діалог, за ароматну каву. Вважаю, що щира подяка – запорука всього гарного, що з людиною відбувається.