Асcія Ахат, українська співачка та скрипалька, розповіла Anywell про свій графік дня та улюблений час доби, про ставлення до соціальних мереж, про жіночу мудрість та красу. А також про гру на скрипці та свої цілі.
Мій день починається із звуку будильника в телефоні. Після вимкнення сигналу я, безумовно, не можу проігнорувати нові SMS та електронну пошту. І під ранкові радісні вітання улюбленця – собаки Понтика можу дуже швидко, ще лежачи в ліжку, відповісти на термінові листи.
Важливо та приємно зробити «потягушки» – розтягнути-потягнути руки та ноги максимально в різні боки. У такий спосіб ви рівномірно розподіляєте енергію в тілі. І дуже корисно, не підводячись з ліжка, зробити метаболічну зарядку – три вправи за допомогою дихання, при яких спалюється жир у ділянці живота. На це потрібно зовсім небагато часу – до 10 хвилин, а результат відмінний.
Також для мене важливо заглянути до свого щоденника, де я записую плани на день.
Я вважаю, що вранці дуже важливо правильно налаштувати себе на весь день, адже від цього залежить і те, як цей день минеться. Ранкові ритуали в мене досить прості – склянка теплої води, тренування та очищення шкіри. Я знаю, що моя шкіра буде гарною, якщо я правильно вмиватимуся. Для цього я використовую пінку бренду Obagi, який мені дуже подобається. Далі все залежить від планів на день, але вода, тренування та правильне очищення шкіри – це те, що завжди залишається незмінним. Я навіть можу не снідати, а так найчастіше і буває – мій сніданок перетікає в обід, а ранкова кава перестає бути ранковою.
Ранок – моя найулюбленіша частина доби, адже щоранку наше життя починається заново, перед нами відкритий увесь день із мільйоном можливостей, планів, завдань, бажань та мрій. Я не люблю довго спати вранці і зазвичай о 8-й уже встаю, щоб зустріти новий чудовий день! Вранці я завжди прокидаюся в чудовому настрої та намагаюся себе налаштувати на те, що сьогодні буде гарний та продуктивний день. Усі плани на день продумую напередодні ввечері. І навіть якщо, прокинувшись вранці, я відчуваю, що в мене недостатньо енергії, але є плани на день, я акумулююся і просто заряджаюся тим, що мені потрібно це зробити. Я люблю вранці добре потренуватися і розтягнутися, тренування завжди додає мені сил та енергії. Люблю ранок у тиші, віч-на-віч зі своїми думками, попиваючи ромашковий чай. А потім, відповідаючи на повідомлення та листи, приготувати великий заварник кави, іноді без кофеїну. Так починається мій робочий день.
У моєму розкладі завжди є спортивне тренування та заняття на скрипці. Спортом я займаюся в першій половині дня і зазвичай приділяю цьому годину-півтори. Я вважаю, що жінки після 40 не мають припиняти працювати над собою, їм потрібно ще більше приділяти уваги кардіо, розтяжкам, йозі та танцям. Зараз я регулярно займаюся на велотренажері, а потім беру килимок та розтягуюся біля телевізора. Займатися спортом мені найлегше на голодний шлунок і зранку. На скрипці намагаюся займатися також у першій половині дня, але тривалість залежить не лише від того, чи мені потрібно щось вивчити, а й від натхнення.
Скрипаль, як ремісник, усе своє життя, займаючись вдома на інструменті, не просто підтримує свої навички та форму, а й удосконалюється. Час, який я присвячую заняттям, залежить від того, що мені зараз необхідно – просто підтримати форму, розучити щось складне або написати нову музику. Це може тривати як дві години, так і чотири-шість, а іноді весь день. Скрипка завжди лежить у моїй кімнаті для занять без футляра, щоб будь-якої зручної миті вдячно зазвучати в моїх руках. У нас взаємне кохання.
У моєму житті все досить гармонійно. Я однаково багато часу приділяю своїй сім’ї та творчості, оскільки це найважливіше в моєму житті. Іноді, звичайно, творчість вимагає трохи більше часу, оскільки ти постійно думаєш про музику, аналізуєш, вигадуєш мелодії, займаєшся. Але я намагаюся зробити так, щоб мої близькі не страждали від нестачі уваги. Щодня я обов’язково розмовляю із синами по телефону, обговорюю сімейні справи з чоловіком. Я думаю, що мені вдається балансувати між сім’єю та кар’єрою. Але чому я точно приділяю найменше часу – це соціальним мережам. Я досить мало часу проводжу у Фейсбуці та Інстаграмі, оскільки розумію, як сильно затягують соціальні мережі та як вони крадуть твій час, який проноситься з неймовірною швидкістю. Якось я прокинулася о 3 годині, відкрила Фейсбук і почала щось переглядати, щось читати і не помітила, як миттєво промайнув час – на годиннику була вже 6-та. Я зрозуміла для себе, що час, який ми витрачаємо на соціальні мережі, можу провести з більшою користю, живучи реальним життям і роблячи те, що мені справді важливо.
У моєму житті все досить гармонійно. Я однаково багато часу приділяю своїй сім’ї та творчості, оскільки це найважливіше в моєму житті
Напевно, я можу сказати, що грі на скрипці я віддаю чимало сил та часу. Займаюся абсолютно щодня і щодня вдосконалююсь. Коли я проходила стажування в Ніцці, ми виходили просто надвір, ставили футляр на землю і починали грати. Тієї миті я почувалася як у великій залі Національної філармонії. Я грала вже так досконало, що доводила Моцарта в темпі алегро до віваче! Техніка тоді була феєрична, і мені вже було цікаво, наскільки я можу, як Perpetuum Mobile, грати. І зараз намагаюся не розгубити цю техніку. Гра на скрипці досить енерговитратне заняття. І я не маю на увазі фізичне напруження, хоча, безумовно, у цю мить у тебе працюють м’язи спини, рук, плечі. Але це також емоційні витрати. Коли ти граєш етюди, гами або просто виконуєш якісь нескладні вправи на скрипці для підтримки форми, ти витрачаєш багато сил, але коли граєш щось технічно складне, коли вкладаєш емоцію, пропускаєш музику через себе, це набагато важче й вимагає більших зусиль. Безумовно, граючи на скрипці, ти віддаєш багато енергії, але й отримуєш багато енергії. Після студії чи після концерту виходиш бадьорим, зарядженим, завжди в гарному настрої. Не буває такого, щоб ти після концерту падав знесиленим на диван, не в змозі поворухнутися. Так, ти відчуваєш, як десь трохи болить спина, але та енергія, яку отримуєш, напевно, ні з чим не зрівняється. І вона дає тобі нові сили. І що більше ти віддаєшся грі, то більше отримуєш.
Я не живу за якимись певними правилами, ба більше, я зовсім не люблю правила, не люблю, коли мене ставлять у якісь межі. Можливо, через те, що все своє життя, із самого дитинства, я проводжу зі скрипкою, граючи чудову музику, а музика не має правил, не має меж. Я живу так, як відчуваю, так, як відчуваю себе і своє місце у світі. У мене є розуміння того, як я вихована, як маю поводитися і як мені хотілося б, щоб інші люди поводилися стосовно мене. Я тонко відчуваю брехню, підлещування і фальш у людині, і з такими людьми волію не мати нічого спільного.
Я знаю точно, що найголовніше правило у стосунках для мене – це жіноча мудрість, а вона у свою чергу полягає в терпінні, вмінні промовчати, коли хочеться гостро відповісти, в умінні відчувати свого партнера, бути мудрішою і не бути імпульсивною. У стосунках не можна все робити на імпульсах. Завжди треба дивитися на крок уперед: якщо ти зараз піддасися почуттям та емоціям, скажеш щось згаряча, то які наслідки це спричинить, що тобі це дасть? Я можу себе охарактеризувати як дуже терплячу людину. Терпіння – це те, що може дуже сильно допомагати в стосунках. І в роботі.
Щодо бізнесу, то тут я керуюся правилом, яке, можливо, є не зовсім правильним для інших, але є правильним для мене: «Працюй з людьми, які вірять у те, що вони роблять, які поважають тебе і близькі тобі за духом». Для мене дуже важливі особисті якості, але не менш важливим є і професіоналізм. І коли людина поєднує в собі все це разом, це однозначно моя людина.
Краса – це дуже суб’єктивне поняття, таке саме, як «любов», «щастя». Краса для мене не в стандартному наборі параметрів – правильні лінії, тонкі риси, бездоганна зовнішність, для мене краса в тому, що відчувається душею, а не зором. Хіба гарну музику можна побачити чи до неї торкнутися? Ні. Але ми можемо її почути, відчути, і через те, які емоції вона викликає, які струни душі зачіпає, ми можемо судити про те, наскільки прекрасна ця мелодія.
Якщо говорити про людину, для мене краса, швидше, у вчинках, у поведінці, у щирості, у тому, як людина ставиться до себе та свого оточення. Людина може бути приголомшливо красива зовні, але, якщо вона несе в собі щось зле, я ніколи не назву її красивою.
Краса – у чудовій музиці; краса – у руках генія, що складає мелодію; краса – у майстерності музиканта, який отримує звуки з інструменту. Краса – у справжньому таланті.
Краса – це те, як ми бачимо світ, як відчуваємо себе в цьому світі, як вміємо насолоджуватися життям та проживати кожен день. Краса – у гармонії, якої ми щохвилини прагнемо. Краса – у коханні. Тільки коли ти любиш себе, своїх близьких, світ навколо, коли любиш те, що робиш, тоді можна бачити красу у всьому: у шумному океані, співі птахів, посмішці новонародженого та у своїй душі.
Я зрозуміла, що найкраще виглядаю, коли худну. Тоді в мене трохи худне обличчя, і мені це дуже личить. Тому спорт давно став невід’ємною частиною мого життя. Я займаюся щодня, більше звертаючи увагу на кардіо, і обов’язково після тренування роблю розтяжку. Але якщо зі спортом я потоваришувала, то з правильним харчуванням все трохи складніше. Щодня намагаюся домовитись із собою. Я чудово знаю, що мені можна їсти, а що не можна й чому, о котрій і коли має бути прийом їжі. Але, доки я сама із собою не домовлюся, на мене нічого не діє. А будь-який контроль із боку дієтолога мене лише дратує, а не мотивує. Я маю сама собі пояснити, що після 16 години вуглеводи їсти не можна.
Я не можу сказати, що якось сильно обмежую себе в їжі, іноді можу дозволити собі з’їсти шматок торта й не докоряти собі за це. Але, звичайно, я все-таки думаю про ті калорії, які з’їла, і про те, куди їх подіти. Мені дуже підходить інтервальне голодування 16/8, коли ти 16 годин не вживаєш жодної їжі. Для мене шкідливі перекуси, але важливо поїсти хоча б двічі на день – обід та вечеря.
Коли я не відчуваю голоду, віддаю перевагу домашньому сиру та філіжанці кави без цукру на сніданок. Ще дуже люблю яєчню-глазунью з гречаною кашею. Але оскільки я зазвичай снідаю пізно і мій сніданок можна назвати обідом, то можу й супом поснідати.
Мені дуже підходить інтервальне голодування 16/8, коли ти 16 годин не вживаєш жодної їжі
Я не надихаюся за містом на природі. Там я весело проводжу час із друзями біля мангалу. Але люди, які оточують мене, і є моїм натхненням! Вони веселі та цікаві.
Ще мене наповнює класична музика. Концерти класичної музики діють на мене як стусан, щоб не стояти на місці. Надихають незвичайні круті треки нової сучасної музики. Мене надихають успіхи колег – вони мотивують мене на нові проєкти.
Багато чого може мене засмутити. Погане здоров’я когось із близьких, проблеми в сім’ї чи у друзів. Мене засмучують іноді вчинки деяких політиків, які опускають гідність усієї країни загалом.
У своїй роботі усе люблю. Раніше мені більше подобалося створювати музику, аніж перебувати на сцені. Любила роботу в студії та людей, які були зі мною під час запису. А зараз мені більше подобаються виступи на сцені, мені подобаються тури в Україні та в Америці з моїми музикантами та балетом.
Звичайно, я люблю визнання. І я не вірю артистам, які кажуть, що популярність якось заважає їм у житті. Думаю, що вони кривлять душею і кажуть неправду. Кожен артист щасливий від того, що його впізнають! Мені подобається популярність, мені подобається те, що люди добре реагують, коли бачать мене. Найчастіше тобі навіть роблять у чомусь послугу, у якихось банальних побутових питаннях. Це класно, і нічого поганого в цьому немає.
Я люблю своє життя. Люблю свого чоловіка, він у мене чудова людини, найдобріший і найніжніший. Люблю свою сім’ю, своїх синів, вони виросли справжніми чоловіками. Я люблю своїх друзів – це найвеселіші та найдобріші люди. Люблю, коли в людей, які мене оточують, все добре, коли вони здорові та щасливі. Я люблю, коли в них все виходить, а проблеми вирішуються легко.
Найяскравіша подорож у нас була до Перу. Найекзотичніша подорож, у якій я колись була. Перу настільки різноманітна країна, що за тиждень ти можеш побувати і на Тихому океані та побачити там лежбища котиків, і покататися на дошці та квадроциклах піщаними дюнами, і політати літаком над малюнками пустелі Наскі, і подивитися стародавнє місто Мачу-Пікчу, і погуляти чудовим старовинним містом Куско, де досі місцеві жителі ходять у національному одязі з кізочками на прив’язі. Звідти бере початок Амазонка, там можна заїхати до племен індіанців та познайомитися з шаманами. Якщо пощастить, то можна побачити анаконду та рожевих дельфінів, порибалити на піраній.
Загалом Перу – неймовірна країна з дуже цікавою культурою та величезними темпами розвитку економіки.
Поняття еco-friendly дуже широке: це й сортування сміття, і відмова від пластику, і проведення суботників або просто під час прогулянки в парку збирання в пакет чужого сміття, це і просвітницька діяльність, і багато іншого. Кожному своє.
Особисто я собі наразі вибрала відповідальне споживання. Останні два роки переглянула своє ставлення до речей і намагаюся більш свідомо підходити до питання одягу. Вважаю, що його багато людині не потрібно, і карантин це чітко показав.
Про що я мрію? А чим відрізняється бажання від мрії? Напевно, бажання – це щось, що може здійснитись, а мрія – щоб просто мріяти. Тоді мрії в мене немає – є бажання. Щодо творчості, то це «Греммі», це затребуваність, у мене є бажання писати музику, яка стане класикою світової інструментальної музики.
Звичайно ж, у мене є бажання бути здоровою, і щоб усі навколо були здорові. Це найважливіше. Хочеться, щоб закінчилася війна на Донбасі, хочеться економічної стабільності в країні та гарного рівня життя людей. Отакі в мене бажання.
Мені здається, що все залежить від ситуації: якщо купа справ, то цю годину я витратила б на їхнє завершення, а якщо день вільний, то додивилася б гарний фільм.
Зараз я активно записую новий альбом. Він буде в незвичному та незвичайному для мене стилі New Age. Це стане викликом для мене самої. У моєму новому альбомі кожен знайде щось для себе: музику, яку можна послухати під час приготування їжі, їзди на велосипеді, медитації, гарних сімейних вихідних чи відпочинку в клубі після важкого робочого тижня. Я ніколи раніше не працювала в напряму New Age і для мене особисто ця робота стане дуже цікавим експериментом!
Над записом ми працюємо разом із чотириразовим номінантом на премію «Греммі» Девідом Аркенстоуном. А продюсером є Тоні Суккар – один із найталановитіших молодих музикантів і менеджерів американського шоу-бізнесу, дворазовий переможець «Греммі», зокрема в категорії «Найкращий продюсер року».
