«Розкажу, коли підростеш»: як говорити з дітьми про секс?

Разом із лікарем-гінекологом і засновницею жіночого клубу Наталею Лелюх ми поспілкувалися про те, як говорити з дітьми про секс та стосунки, чому важливо не робити з цього драматичних секретів і як зробити так, щоб через 10 років психологам і лікарям ваших дітей не довелося розгрібати купу їхніх комплексів.

Що вважається «правильним» сексуальним вихованням дитини?

Думаю, правильне сексуальне виховання мало чим відрізняється від правильного виховання загалом. Батьки мають вміти спілкуватися з дитиною, чути її потреби та спокійно, без зміни виразу обличчя та притишення голосу, відповідати на перші ж питання дитини про секс і статеве життя. Не треба ігнорувати ці запити чи нервово казати: «Я розкажу, коли подорослішаєш», — це створює непотрібну таємницю чи очікування. Дитина хоче відповідей і, якщо вона не знайде їх у батьків, шукатиме деінде — а це може закінчитися невідомими джерелами та незрозумілими наслідками.

Моя основна порада: говоріть із дітьми. Просто говоріть, на будь-яку тему. Великою мірою, секс — така ж тема, як і тема «чому не можна колупатись у носі», себто її не варто штучно виділяти у щось інтимне й особливе. Не хвилюйтеся, дитина до статевого дозрівання, тобто до 10–12 років, не буде ставити якихось особливо незручних питань. Але так само не варто думати, що вона чогось не зрозуміє.

Крім того, важливо розмовляти з дитиною її мовою — якщо до цього ви спілкувалися, використовуючи слова типу «зайчики», «котики» та інше зменшено-пестливе, вона точно не зрозуміє, якщо раптом ви перейдете на наукову мову та почнете розповідати їй про піхву та статевий прутень. Це навіть може її злякати. Якщо ви завжди схильні сюсюкати — сюсюкайте. Якщо ви завжди говорите з дитиною, як із дорослою, — продовжуйте так говорити.

Тоді яку лексику оптимально обирати, говорячи з дитиною про статеві органи?

Можна і медичними термінами, як хочете, головне — не грузіть її деталями про багатошаровий плоский епітелій. Але абсолютно можна і треба пояснювати, що є матка, є піхва, є член, є калитка. Важливо називати речі своїми іменами — ми ж називаємо ніс носом, а не шмаргачечкою, правильно? Коли ми починаємо створювати якісь прізвиська, спеціальні назви та таємницю навколо сексуальної теми — це робить її секретною, чимось, про що не говорять. А це і породжує ті комплекси, з якими гінекологи і досі працюють, розгрібаючи проблеми, породжені ще табуйованістю цієї теми в Радянському союзі. Жінки не знають свого організму, через це лякаються звичних речей або, навпаки, ігнорують щось потенційно небезпечне.

Якщо дитина не ставить питання сама, коли треба ініціювати розмову? Що казати?

З хлопчиком трохи простіше. Коли в нього з’являються борода та вусики — отже, почалася стадія статевого дозрівання. Треба, щоб батько чи старший брат сів і поговорив із ним. Про що важливо розказати? Про жіночу фізіологію, про те, що в дівчат можуть бути місячні, і нічого брудного чи поганого в цьому немає, і що булити їх за те, що на штанях крапля крові, не можна. Варто пояснити, що в нього почнуться полюції, і що це абсолютно не соромно. Якщо між співрозмовниками високий рівень довіри, можна зачепити тему мастурбації та також пояснити, що це нормально, не неправильно, і волосся на руках, як у популярній страшилці, ні в кого не ростиме. Розкажіть про порнографію — він все одно її дивитиметься — і донесіть йому, що те, що він побачить, часто не має нічого спільного з реальністю. Адже певні речі у фільмах відбуваються під дією знеболювальних або наркотичних речовин, або це знімається декількома дублями — що означає, що твій перший секс не обов’язково має тривати 40 хвилин, за які жінка отримає 80 оргазмів. Варто пояснити, що таке педофілія, розповісти, що можуть бути сексуальні домагання з боку інших — інколи, на жаль, знайомих людей. Говорити про це — нормально, це про рівні безпеки — ми ж вчимо дітей, що не треба переходити дорогу на червоне світло? Це, великою мірою, те ж саме.

У дівчаток перша ознака статевого дозрівання — це поява волосся на лобку. Якщо батьки це помічають, а дівчинка не ставить питань, є перше і велике прохання: не починайте діалог зі слів: «У нас із тобою сьогодні буде серйозна розмова!» Не лякайте дитину, будьте поміркованими. Скажіть: «Я помітила, що в тебе з’являється волосся. Це означає, що почалася фаза статевого дозрівання. Через півроку почнуть рости груди, з’явиться волосся під пахвами, і десь за 2 роки почнуться місячні». Ну, і так далі: говоріть про гігієну, про догляд за собою, про тампони та прокладки, про те, чи можна голитись, як і чим митися. Дуже раджу мамам у цей момент згадати себе у віці їхньої доньки — подумайте, що було не так, чого вам не вистачало. Дівчата також мають розуміти базову фізіологію хлопчиків — приміром, те, що у них може бути спонтанна ерекція, і це може їх дуже присоромити, вони ніяковіють. Тут важливо бурхливо не реагувати і вже точно не починати сміятися — це може народити купу комплексів. І ще було б чудово навчити дівчинку поважати хлопців і ввічливо, правильно відмовляти їм. Пропозицій від них завжди багато, часто вони бувають грубими, і відреагувати хочеться відповідно — але тут якраз штука в тому, що треба спокійно, не принижуючи, відмовити. Як сказати — вибач, ти мені цікавий, але я не хочу бути з тобою, цілуватись абощо. У підлітковому віці хлопці, мабуть, ще вразливіші від дівчат, коли справа стосується протилежної статі та сексу.

Звісно, в період підліткового розвитку треба бути обережнішими — якщо батьки розуміють, що самостійно вони не можуть впоратися, варто звертатися до професіоналів. Покоління 2000-х дуже залежне від авторитетів, і блогери на Youtube часто мають більший вплив на дитину, аніж родичі, що знаходяться поруч. Це не страшно, проте батькам важливо стежити та розуміти, звідки дитина бере знання. Якщо треба, пояснити, чому ці джерела — не дуже авторитетні, і їм не варто довіряти. Звичайно, може бути спротив — це ж підлітки. Але принаймні дитина розумітиме, в чому саме проблема.

Як правильно говорити з маленькими дітьми про педофілію? Щоб і не налякати, і убезпечити.

З моєї точки зору, основне в цьому питанні — навчити дитину тому, що її тіло — недоторкане. Його може торкатися достатньо невелика кількість людей: сама дитина, близькі люди в родині, лікарі, і те — лише з дозволу. Але саме вона — власник цього тіла, і якщо хтось робить щось, їй неприємне — навіть батьки або брат із сестрою, — вона має не боятися сказати: «Мені не подобається те, що ти робиш. Будь ласка, не роби так». Дитина має вміти казати «ні». Привчіть її захищати свої кордони. Вона має розуміти, що її думка та її слова мають значення. Батькам важливо давати дитині вибір і поважати її рішення, навіть якщо воно іноді вам не подобається. Звісно, якщо це залишається в межах розумного.

З простих правил безпеки: якщо дитину схопили чи кудись тягнуть, вона завжди має голосно кричати. Навіть якщо це здаватиметься дивним, або над нею через це сміятимуться — краще так, але вона повідомить про себе. І, звісно, треба привчити дитину, що, якщо хтось кудись її кличе, а родичів поруч немає, вона має сказати: «Вибачте, я маю запитати у батьків, чи можу я з вами піти».

У дитячій спільноті секс завжди був чимось обсценним чи таким, над чим сміються. Чи треба з цим боротися?

У родині важливо не приховувати любові між батьками. Зрозуміло, це не означає, що треба займатися сексом на очах у дитини, в жодному разі, але торкатись одне одного та проявляти ніжність — це нормально. Діти мають звикати до того, що демонструвати турботу — природно. Коли дитина починає жити окремо, у своїй кімнаті, її варто привчити: перед тим, як зайти до батьків, обов’язково треба постукати, бо вони можуть бути зайняті одне одним. Не пояснювати, що конкретно вони там робитимуть, а просто попередити, що тато і мама мають право на власний простір. І, відповідно, стукати самим, навіть якщо дитині 4 роки. Коротше кажучи, про все треба говорити.

Коли треба вперше консультуватися з гінекологами та урологами?

Якщо педіатр не бачить проблем із зовнішнім розвитком дитини, якщо немає затримки статевого дозрівання, скарг, то я б радила хлопчикам у 16–17 років зробити УЗД калитки (мошонки), щоб виключити варикоцеле, варикозне розширення вен яєчка. Це може стати причиною безпліддя, і у такому випадку незайвим буде законсервувати сперму, щоб далі можна було думати про народження власної дитини. Це не дуже поширена історія, але перевіритися, звісно, треба. І після цього ходимо до лікаря, якщо є скарги.

Дівчатка — так само: якщо все добре, якщо місячні регулярні, якщо з мамою можна поговорити про все, я б рекомендувала приходити до гінеколога через 3–4 місяці після початку регулярного статевого життя. Ще є нюанс — якщо до 21 року дівчина його не почала, також треба прийти на огляд до гінеколога та не боятися вагінального огляду з дзеркалом. Пліви ніхто не порве, це міф, але важливо перевірити шийку матки, бо рак шийки — захворювання молодих жінок.