Світлана Ройз,
дитячий та сімейних психолог
Жінка та розлучення. Мама та розлучення. Продовження теми. Коли я задумалася про текст для мам, я розуміла, що до моєї професійної позиції та ролі додасться і моя особиста криза, особистий досвід – емоційний і практичний – жінки-мами-психолога, що пройшла через розлучення, яка припустилася своїх помилок, зробила свої висновки. І… яка дозволила собі щастя в новій сім’ї.
Опишу загальні теми, які виникали в практиці (та особистому житті). Те, що стосується стану жінки, яка перебуває поруч із дитиною. Хто б не був ініціатором розлучення, за яких умов не відбувалося б розставання, що б не відбувалося, важливо пам’ятати:
- Ні, ти не підвела всіх, не зганьбила родину, ні зрадила мрію. Навіть, якщо у твоїй сім’ї до тебе ніхто не розлучався.
- Складні, важкі, кризові ситуації трапляються і з дуже хорошими людьми.
- Ми маємо право бути щасливими і шукати своє щастя. Завжди.
- Запитання-румінаціі, які ходять по колу та знеструмлюють: «Ну кому я буду потрібна? Чи зможу я полюбити знову? Чи зможе хтось полюбити мене? Напевно, зі мною щось не так… так буде завжди… я нікому не зможу довіряти… я не приваблива, не сексуальна» – важливо замінювати на «Життя – більше, ніж криза, більше, ніж період розлучення. Більше, ніж мій страх. Мене можна любити. Я нормальна. Мій страх говорить, що я… (написати), а мій мозок, моя суть говорить… (написати, що приходить в голову)».
- Я позбавила дитину батька, я винна – токсичні думки. Нам важливо вибирати завжди – міняти чи не жити в токсичному середовищі. Але важливо самій для себе не ставати токсичною. І важливо робити те, що від нас залежить, щоб контакт дитини і батька не було втрачено. І дати собі право на щастя. Дитині важливі щасливі реалізовані батьки, навіть якщо вони не живуть разом.
- Люди в особистих стосунках або виробничих відносинах розлучаються-розходяться, або зумівши подякувати одне одного, або, щоб впоратися з навантаженням і дозволити собі відокремитися, знецінюють те, що для них було важливо. Важливо дозволити собі не знецінювати себе й партнера.
- Безпорадність і невідомість виснажують. Чим більше ясності й чим більше аспектів, на які ми можемо вплинути, тим більше в нас буде сил. На що я можу вплинути?
- Страх майбутнього – природний. Нам потрібен час, щоб туман розсіювався. Тоді, коли нічого не ясно, нічого не видно – важливо робити зовсім маленькі, природні та зрозумілі, нехай навіть побутові кроки.
- Сором – привнесене почуття. Важливо розділяти відповідальність за ситуацію з партнером. Не соромно проходити через кризу. «Що люди скажуть?» – їм все одно, про що говорити.
- «Зараз так» – ця фраза допомагала мені та іншим приймати реальність.
Важливо:
- Зміцнюватися. Будь-яка криза – послаблює. У нас є «базові пазли», які важливо зміцнювати самим або з провідниками – тіло, самооцінка, інтелект, емоції, контакти, сенс.
- Повага. До себе. До партнера. До дитини. (Так, бувають ситуації, у яких зберігати повагу до іншого складно й неможливо).
- Будь ласка, просіть про допомогу. Зараз дуже необхідна підтримка. Хто ваше коло підтримки? Кому ви можете зателефонувати, хто може бути поруч?
- Робити маленькі кроки. Коли на великі кроки немає сил, коли немає ясності – робіть те, що під силу, поточне.
- Просити про допомогу – пишу ще раз! Про емоційну, фізичну, матеріальну. Просити побути з дитиною, щоб ви могли відпочити, піти в кафе, подбати про себе.
- Залишати гроші на себе! З кожного гонорару й кожної зарплати відкладати хоч трохи «На СЕБЕ».
- Дати собі відпустку від ідеальності. Зараз точно не час для ідеальності.
- З психологом, якщо є можливість – проявляти – усвідомлювати емоції, прояснювати страхи, отримувати підтримку.
Стосовно дитини (неможливо сказати, з ким дитині жити краще, з татом чи мамою, як правильніше вибудовувати зустрічі, організовувати життя дитини так, щоб вона могла бути два тижні з мамою, два тижні з татом, все це можна сказати, тільки знаючи сім’ю).
Якщо дитина живе з мамою:
- Ідентифікація. Дитина, щоб «добудувати» відсутню татову частину, може намагатися «вирощувати» риси тата – вона буквально стає більш схожою на тата. Схожою зовні та повторюючи риси характеру. Це може дратувати, лякати, викликати напруженість. Важливо нагадувати: «Ти – моя дитина. Ви з татом різні. Ти – це ти, він – це він».
- Не опускатися до шантажу. Дитина не має бути включеною в усе, що стосується дорослих рішень і стосунків. Вона не може нести відповідальність за дорослих.
- Якщо зустрічі з татом безпечні – не мститися, позбавляючи дитину й батька можливості зустрічей.
- Якщо дитина довго чекає на зустріч – вона може після зустрічі бути збудженою, це природно. Якщо зустрічі будуть частіше, регулярніше, якщо між зустрічами в дитини буде можливість телефонувати татові або контактувати в месенджерах – поступово напруженість спадатиме. +Треба робити ритуали переходу із «системи в систему»: при зустрічі з дитиною говорити «секретні слова», створити ритуали зустрічей, обіймашки. Говорити слова: «Ти вдома». Можливо, робити акцент: «А тепер взуваємо домашні капці». Можливо, буде свій «домашній ритуал» повернення – какао, лимонад…
- Не потрібно відразу випитувати в дитини, як проходила зустріч, що робили з татом – дитина буде відчувати напруженість і або може почати маніпулювати, або перестане розповідати. Коректне запитання: «Тобі було з татом весело?» Зачекайте, дитина сама розповість те, що для неї важливо.
Дитині важливо дати «негласний дозвіл» – БРАТИ в тата, спираючись на тата, не наштовхуючись при цьому на напруженість мами. «Я рада, що тобі з татом добре».
- Дитині можна та потрібно говорити про те, що дорослі теж помиляються.
- Важливо пам’ятати, що чим більше в нас провини, тим менше сил зустрітися, наблизитися. Будь ласка, давайте будувати стосунки не на почутті провини.
- Не доводити через дитину свою значимість.
- Коли дитина каже: «А тато мене більше любить, тому що купує, дозволяє…», ми можемо відповісти: «Кожен проявляє свою любов по-різному. Я так».
- Говорити з дитиною щиро. Мені страшно тебе втратити, мені зараз сумно, я сумую за нашим колишнім життям, мені важливий час, щоб зібратися із силами, я втомилася й мені зараз дуже важливо відпочити. Давай помріємо про майбутнє…
- Нам важливо розділити поняття: «поганий (можливо) чоловік» і «поганий тато». Можна бути одне для одного «не тими» чоловіком і жінкою, але бути прекрасними батьками. Не можна дитину позбавляти цієї можливості – відчути силу тата.
- Те, що зміцнює дитину. Розповідати про те, як зустрілися, про те, що в ній багато любові, і що в самій дитині найцінніше. І вона візьме від тата й мами найкраще. Мені дуже сумно й боляче, що так сталося. Але я впораюся і ми впораємося. Адже кожен має право на щастя. Я, і ти, і твій тато – нехай не разом, але ми будемо щасливі.
- Не створювати ідеальний образ батька. Так само, як і не потрібно демонізувати його.
- Не брехати, що він на Марсі, у відрядженні.
- Дитину лякає невідомість. Потрібно дати їй конкретну інформацію (про те, що ми самі знаємо) – де житиме, спатиме, вчитиметься, як бачитиметься з татом.
- Дитина може поводитися по-іншому. Нам важливо дати дитині час на адаптацію. Її життя змінилося.
- Не вкладати із собою в ліжко вночі дитину старше 8 років, тому що нам самим самотньо та страшно.
- Сумуючи за татом. У дитини може з’явитися вигаданий герой, вона може ідеалізувати або знецінювати тата. Їй потрібно дати можливість говорити з вами про батька. Щоб не роз’єднати дитину із силою, яку тато може їй дати.
- Важливо дати дозвіл любити тата! (Якщо вам важко, а це може бути важко – ви можете дитині про це сказати, але потім попрацювати з психологом щодо цього.)
- Не вкладати в дитину життя. Втрачаючи на якийсь час свій сенс, свої орієнтири, жінка може присвячувати своє життя дитині – це небезпечно. Для самої дитини і для жінки.
- Нам важливо не намагатися бути татом. Ми – Мами.
Далі – то, що вже було написано про допомогу дитині в попередньому тексті – про розлучення для тат. Пункти про дітей повторюватимуться.
Я не писала про стосунки з бабусями і дідусями, про появу нових партнерів у нашому житті та про те, коли тато не виходить на зв’язок. Це окремі величезні теми.
Я дуже вірю в те, про що писала спочатку. Що Життя більше за кризу. Що ми цінні, гарні, значимі й точно можемо бути люблячими і коханими. Жінками. Мамами. Дружинами.
З повагою та підтримкою всім!
Публікується з дозволу автора
Оригінал