Нейробіолог Деніел Левітін у своїй книзі «Цінуй свій час. Як відкинути інформаційне сміття» пояснює: нашому мозку складно зосередитися на одному завданні, тому що йому постійно доводиться переключатися на інші.
У книзі Левітін цитує слова свого колеги, Ерла Міллера, нейробіолога з Массачусетського технологічного інституту, який говорить, що наш мозок «не особливо годиться для багатозадачності… Люди думають, що займаються декількома завданнями одночасно, але насправді дуже швидко переключаються з одного на інше. І кожне таке перемикання вимагає витрат ресурсів».
Деніел Левітін пояснює: робота в такому режимі сприяє виробленню кортизолу, гормону стресу, а також адреналіну, гормону, що стимулює реакцію «бий або тікай». Виникає ризик перезбудження мозку, внаслідок чого ми перестаємо мислити ясно. «Багатозадачність призводить до формування замкнутого кола дофамінової залежності: мозок отримує позитивне підкріплення щоразу, втрачаючи здатність концентруватися, через що прагне до все більш сильного зовнішнього стимулу», — говорить він.
Стикаючись із чимось новим, наша увага різко перемикається. «Ми відповідаємо на телефонний дзвінок, починаємо щось шукати в інтернеті, перевіряємо пошту, відправляємо повідомлення — і все це викликає задоволення в центрах підкріплення мозку, які позитивно реагують на нове. Активізується вироблення опіоїдів, але все складніше концентруватися», — говорить Левітін.
Він зауважує, що відволікаючі чинники переслідують нас на кожному етапі повсякденних завдань: «За необхідності швидко та постійно перемикатися доводиться ухвалювати купу рішень. Відповісти на повідомлення або ігнорувати? Як саме відповісти? В яку папку відправити цей лист? Продовжувати роботу або зробити перерву? Роздумуючи, ми витрачаємо масу ресурсів, причому незалежно від ступеня важливості вибору».
Левітін додає, що пошта і месенджери — найвідволікаючий фактор для нашого мозку. Успішні люди часто говорять про те, що витрачають багато часу на листи, і називають це найнеприємнішою частиною своєї роботи. У сучасному світі електронну пошту багато в чому витісняють месенджери — і це, за словами Левітіна, ще гірше. Вони прив’язують нас до листування та часто не дають можливості відкласти його та відповісти тоді, коли у вас дійсно буде на це час.
«Текстові повідомлення, як правило, з’являються на екрані телефону, як за помахом чарівної палички, і вимагають негайної уваги. Додайте до цього загальноприйняту думку, що, не відповідаючи, ми практично наносимо образу відправнику, — ось вам рецепт формування залежності», — говорить Левітін.
Секрет правильних відносин із відволікаючими факторами, на думку Левітіна, в тому, щоб навчитися обманювати себе, тобто власний мозок, і не відволікатися від важливих завдань. «Наприклад, можна вирішити, коли протягом дня перевіряти та відправляти пошту. Експерти радять виділяти на це щодня два-три часові інтервали та читати все, що прийде до вашої скриньки до цього часу, не відволікаючись щохвилини на нове повідомлення», — говорить він.
