16 січня ми підемо в кінотеатри, щоб побачити одну з найбільш очікуваних стрічок року — фільм «Віддана», створений за романом Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Його події розгортаються у Галичині наприкінці 19-го століття, і чимало уваги у фільмі, як і в романі, присвячено галицькій кухні, на яку вплинули традиції багатьох народів. Приготувати деякі тогочасні смаколики можна і сьогодні у себе вдома завдяки новому кулінарному записнику, який за мотивами фільму створило «Видавництво Старого Лева» у співпраці з відомою блогеркою пані Стефою. Кожен рецепт супроводжується листами, якими могли обмінюватися тогочасні господині. Книга вже днями надійде у продаж, а поки пропонуємо вам підготуватися до свят і записати рецепт смачних галицьких рогаликів із тертою рожею.

Привіт, Зосю!

Як ся маєш? Сподіваюся, насолоджуєшся літом, їздиш десь на води, граєш бадмінтон, чи, може, крокет? Що тому твоєму франту більше до вподоби? Аби не картярство, бо то буде катастрофа! Ти ж пам’ятаєш історію про тітечного стрийка Ґєня, який програв в карти родинну кам’яницю в Дрогобичі? Отож.

А я маю зараз трохи мороки: вся хата в рожі, аромат такий стоїть, що бджоли тратять свідомість ще на підльоті. А все тому, що мала необережність замовити в Левки з Пістиня, як я їй сказала: «Трішки рожі, посушу до чаю». То вона мені привезла тої рожі в торбі як парашут!

Їй добре, рожа легенька як пух, а коштує ого-го. Ні, я не скаржусь, бо буду мала розкішну конфітуру. Але вже другий день ходжу біля тої рожі, щоб не пропала і не зів’яла, сил нема.

Мушу визнати, що Левка доволі дбайлива кобіта, сама перебрала пелюстки від квітколож і жучків, і рожа була така соковита, ніби щойно зірвана. Ну я все одно її розклала на ґазети, хай заснулі комашки повилазять. Тепер відрізаю ножичками білі хвостики, бо кажуть, що вони дають гірчинку. Втім, якби знала, скільки то буде роботи, чесно тобі кажу, то не обтинала б і казала б, що так має бути.

Тепер мене ще чекає перетирання в макітрі з цукром (1:2), а насамкінець додам троха лимонної кислоти, щоб колір зберегти і щоб не псувалася. І вийде з тої гори рожі три слоїка від сили, але їх вистарчить надовго, бо рожа має сильний смак.

Напишу ще, як ті рогалики робити, бо, певно, передам тобі таки слоїчок тертої рожі, а ви її ще зремиґаєте ложками або на хліб будете смарувати… Ні ні ні! Роби отак:

Змішай пшеничне і кукурудзяне борошно, і посічи з холодним маслом в крупку. Додай жовток, цукру та солі. Окремо розмішай дріжджі в квасному молоці чи сметані і заміси на тому тісто.

Як тісто стане м’яке і тугеньке, то постав в холодне місце на годинку, хай перепочине і підросте, а потім розкатай його накругло (можеш вирізати тарілкою кола правильної форми, так зручніше), розріж трикутничками і повкладай на них начинку. Начинки давай не багато, десь пів чайної ложечки.

n.b. До рожі можеш додати ще мелені волоські горішки — то буде ще ліпше!

Далі все просто: скручуєш рогалики з ширшого боку досередини і трішки загинаєш ріжки півмісяцем. Викладаєш на застелене папером деко і випікаєш в гарячій братрурі десь хвилин 15–20, вони печуться швидко. Як виймеш, то притруси цукровою пудрою, щоб були гарні.

Вірю, знаю — можеш! Напиши, чи я тебе не переоцінила. А я йду далі ту рожу перетирати, побажай мені сил і натхнення.

Обіймаю, твоя тета

Терта рожа і рогалики

Конфітура «Терта рожа»: 200 г пелюсток троянд сорту Rosa Rugosa або Rosa Centifolia, 400 г цукру, 3–5 г лимонної кислоти.

Рогалики з рожею:

Тісто: 200 г пшеничного борошна, 200 г кукурудзяного борошна, 200 г масла, 1 жовток, 150 мл сметани, квасного молока чи кефіру, 12 г сухих дріжджів, 1 ложка цукру, дрібка солі.

Начинка: конфітура «Терта рожа», січені волоські горіхи.

Цукрова пудра для оздоблення.