Тетяна Подольська,
психологиня
Занадто мало часу!
Щоб адаптуватися до нової ситуації психіці потрібен час. Щоб адаптуватися до нинішньої ситуації війни, психіці потрібно багато часу. Травма виникає там, де людині не вистачає часу та підтримки, щоб впоратися з дуже сильною руйнівною дією.
Поки немає можливості не те що працювати зі своїми почуттями, навіть просто їх виявити, наша психіка пристосовуватиметься, як вийде, до нових умов. Один із механізмів пристосуватися – почуття провини. І це ох яка непроста провина, це вина через одне з найважливіших питань у нашому житті – це вина життя та смерті. Я винен, що живий, а вони мертві. Що вмирають діти, цілі сім’ї, що вони вмирають страшно та трагічно, а я живий. Я продовжую жити, і це неправильно. Вина через те, що я щось роблю неправильно. Чи можу я посміхатися і дихати, писати в соцмережах і жити під мирним небом у сусідній країні, коли вони вже не можуть. Для них уже ніколи не настане завтра.
З такою виною нестерпно важко жити. Але важливо пам’ятати, що це теж якийсь механізм впоратися з тим, що відбувається навколо нас. Той жах, з яким ми, українці, стикаємося щодня, має без перебільшення руйнівну дію, і можливість справлятися, навіть через провину, просто необхідна. Це спосіб розмістити в собі те, що відбувається, і не перестати дихати. Це, на мою думку, краще за алкоголь та іншу саморуйнацію, як-от суїцид.
Оплакуйте тих, кого більше немає, і робіть те, що ви можете робити сьогодні. Ми ще довго житимемо з наслідками сьогоднішніх травм, але вже зараз можна починати собі допомагати проходити через такі страшні події, які нас обрали. Ми не обирали цієї війни!