Ми нарешті зайнялися дійсно важливою дослідницькою роботою: простудіювали спогади друзів українських письменників, перечитали їхню кореспонденцію та з’ясували, що наші класики любили їсти. Тож якщо ви шукаєте тему для званого обіду, беріть цю та подавайте гостям кекс по-косачські та груші по-коцюбинськи.

Борщ із сушеними карасями, як любив Тарас Шевченко

 

 

Кобзар любив не тільки шукати долі, гомоніти, бродити по світу та малювати ескізи, а й поїсти. Поет Олександр Афанасьєв-Чужбинський писав у своїх спогадах про те, що Шевченко цінував простий побут — з іншого боку, з чого б це раптом йому любити пишні обіди. Афанасьєв-Чужбинський згадував, як в гостях у його сім’ї в Києві Шевченка пригощали пісним борщем із сушеними карасями — і цей самий борщ поет ще не раз прославляв у своїх роботах, наприклад, він фігурував у повістях «Музикант» і «Близнюки». Ще серед харчових звичок Тараса Григоровича — післяобідній сон, але тут ми не радимо повторювати за поетом. Після борщу, навіть пісного, краще прогулятися.

Вареники з капустою, як любив Остап Вишня

Як би не хотілося припустити, що Остап Вишня любив вареники з вишнею, на жаль, ні: гуморист любив вареники з капустою. Про це згадують жителі села Грунь, де Остап гостював у середині минулого століття.

 

Смажені гриби з молодою картоплею та кава-меланж, як любив Іван Франко

 

 

Іван Франко, як і належить людям талановитим, був особистістю багатогранною: до сфери його інтересів, окрім літератури та лупання скель, входили ще й рибалка і грибне полювання. Дочка Івана, Анна Франко-Ключко, писала про те, що підсмажені гриби з молодою картоплею були однією з улюблених страв її батька. А ще Анна писала, як часом батько, одержимий рибно-грибною лихоманкою, приносив додому так багато всього, що мама не знала, що з цим різноманіттям робити. А ще Франко варив меланж, кавовий напій з австрійської кухні, до якого подавали свіжу випічку.

Англійський кекс із пуншем, як пекла Леся Украинка

 

 

Власне, про випічку: Тамара Скрипка, літературоведка і дослідниця творчості Лесі Українки, у своїх спогадах пише про те, що письменниця любила пекти англійські кекси та варити крюшон або пунш.

 

Груші та яблука, як любив Михайло Коцюбинський

 

 

Коцюбинський у своїх листах дружині часто розповідав про те, що він їв, в яких кількостях, в який момент і як він відчував себе після цього. Так що в певному сенсі його можна вважати батьком українського гастроблогерства. В одному з таких листів він відповідає дружині Вірі на посилку з грушами та яблуками, яку та йому відправила. «Я мало не з’їв твого листа, таким він був мені солодким, а найпаче від грушової підливки. Ай, ті груші: побились, потовклись та напустили такого соку, що лист твій та бонзині книжки як душенина упріли в тому сокові. На превелику силу одліпив я його від коробки і тільки що розклав на столі, щоб хоч місцями прочитати, коли знов лихо: оси зачули, що прийшов лист од Віри, і роєм назлітались його читати», — шалено смачно описує Коцюбинський. Як після такого не захотіти грушу, незрозуміло.

 

Сир і кисле молоко, як любила Ольга Кобилянська

 

 

У Черновецькому літературно-меморіальному музеї Кобилянської збереглися записні книжки, куди письменниця конспектувала рецепти — з чого можна зробити висновок, що готувала Кобилянська систематично і, ймовірно, не без задоволення. Зять і секретар письменниці Ельпідефор Панчук (забагато жартів про це ім’я, не можемо вибрати один) писав, що Кобилянська особливо любила їсти молочні продукти. Літр-другий молока вона залишала на 12 годин у прохолодному місці, а потім збирала сметану, яку їла з кавою, і ще на добу залишала в темному прохолодному місці.

Пармезан і фрукти, як любив Григорій Сковорода

 

 

Григорій Сковорода взагалі міг вважатися велнес-іконою свого часу: він їв тільки фрукти та молочні страви, причому тільки після заходу сонця, а спав не більше 4 годин на день. Хоча, звісно, сучасна наука була б проти такого ритму життя. При цьому Сковорода любив пармезан — іноді цей шалено дорогий за тодішніми мірками сир йому передавали друзі з Європи.