«Ці дні тижня», «червоні у місті», «червоні дні календаря» — ми щодня використовуємо нескінченну кількість евфемізмів, аби безпосередньо не обговорювати делікатну тему менструації. Незважаючи на те, що 800 мільйонів жінок по всьому світу менструюють щодня, а без цієї особливості жіночої фізіології зачаття не було б можливим, ми досі соромимося називати речі своїми іменами. Будь-яке насильство та кровопролиття на телеекрані викликає у середньостатистичного глядача набагато менше збентеження, ніж звичайна реклама прокладок. У чому причина настільки дивного ставлення до базового фізіологічного явища? І, що ще важливіше, яким чином ця гидливість досі впливає на життя жінок і дівчат по всьому світу?

Стародавні міфи

Легенди і табу завжди оточували тему менструації: стародавні греки вважали, що затримка місячних змушує жінку впадати в істерики, адже її матка починає блукати по всьому тілу. До речі, саме слово «істерика» завжди використовувалося для опису нелогічної та психічно неврівноваженої поведінки переважно серед жінок — сам термін походить від слова «матка» грецькою. Пліній Старший взагалі вважав, що якщо оголена жінка під час менструації пройдеться полем, то уся живність закине свої нори та втече геть, а рослини моментально зів’януть.

Середньовічні європейці теж вірили в моторошні властивості менструальної крові — вони вважали, що вона здатна пропалювати чоловічу плоть, і що секс під час місячних може мати катастрофічні наслідки. Наприклад, в його результаті нібито можна зачати дитину-диявола, людину із вродженою інвалідністю або, що найгірше, рудого малюка. Взагалі, ця тема була настільки делікатною, що стародавні історики просто уникали її в усіх манускриптах, а вчені вважали за краще не морочитися питаннями жіночої гігієни.

Якраз через те, що ніхто всерйоз не вивчав це явище аж до початку двадцятого століття, навіть поважні науковці вважали менструацію чимось надприродним і небезпечним. Наприклад, австрійський педіатр Бела Шик у 1920-х написав наукову роботу про те, що жінки під час менструації нібито продукують токсини, які руйнують рослини.


Джерело страху

Табуювання цієї теми багато в чому пов’язане з релігійними ідеями: думка про те, що менструація є чимось брудним і непристойним, з’являється ще у Старому Завіті. За біблійними переказами, будь-яка людина, що торкається до жінки під час її місячних, сама стає «нечистою». У період Середньовіччя ця ідея розвивалася ще далі: єпископ Феодор Кентерберійський навіть заборонив жінкам відвідувати церкву в цей час.

Антрополог Емілі Мартін у своїй книзі «Жінка в тілі» пише про те, що антипатія до місячних виникла через те, що менструація асоціюється з неуспішним розмноженням. За її словами, давні культури сприймали це явище як доказ того, що жіноче тіло не виконало свою головну роль.

Гендерний дослідник Кріс Бобела пише, що причина цієї табуйованості — у невідповідності гендерних ролей: «Місячні йдуть проти того, що ми вважаємо жіночним. Вони ніяк не асоціюються з охайністю, тому люди почали придумувати правила та способи приховати це явище».


Сучасні проблеми

У 1946 році вийшов освітній анімаційний фільм Уолта Діснея, який розповідає про менструацію. Його подивилися більше ста мільйонів старшокласників по всій Америці — дивовижна статистика для доволі пуританської країни, в якій про сексуальність намагалися не говорити. Цей фільм став першою стрічкою в історії, у якій було використано слово «вагіна», а ведучий підкреслював, що місячні — не привід відмовитися від активного відпочинку, розваг і прогулянок на свіжому повітрі. На жаль, з того часу американські засоби масової інформації не дуже просунулися в зображенні жіночої фізіології — у 2010 один із популярних каналів відмовився від трансляції будь-якої реклами предметів жіночої гігієни, в якій використовується слово «вагіна» або навіть будь-який евфемізм.

 

У 2015 році соціальна мережа Instagram двічі видалила фотографію, на якій канадська поетеса Рупі Каур була зображена повністю одягненою, але з краплею крові на штанах — і це при тому, що кадри з фільмів жахів можна вільно виставляти у відкритий доступ. Звісно, на перший погляд може здатися, що у світі є проблеми серйозніші, ніж гидливість до цього фізіологічного процесу. Врешті-решт, яка кому різниця, показують у рекламах прокладок блакитну або червону рідину? Виявляється, різниця є.

 

 

«Менструація є природним явищем для жінок, і тому цього не варто соромитися та боятися говорити про нього. Навпаки, табуйованість тематики тілесності у суспільстві загалом і в освіті зокрема призводить до незнання проблематики власного здоров’я. Тому доречно надавати більше фахової інформації про критичні дні, причому аби не тільки жінки, а й чоловіки мали чітке розуміння про особливості жіночого здоров’я та тіла», — вважає Тамара Марценюк, доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія».


Наслідки стигми

Табуювання цієї проблеми призводить до серйозних наслідків: через те, що ми рідко говоримо про менструацію, предмети жіночої гігієни досі не вважаються базовими предметами необхідності. В результаті цього прокладки і тампони досі обкладаються податком на додану вартість (на відміну від підгузків, серветок і станків для гоління), а багато жінок просто не можуть дозволити собі їх купувати щомісяця. Згідно з підрахунками ЮНЕСКО, 10% дівчаток у деяких частинах Африки пропускають школу під час менструації, а в Непалі ця цифра досягає 40%. Причому це стосується не тільки країн третього світу — згідно з опитуваннями, приблизно 7% британських дівчат хоча б раз пропускали школу або університет через те, що не могли купити прокладки.


Деякі дівчата намагаються замінити дорогі прокладки і тампони саморобними засобами — ганчірками, «тампонами», скрученими з гілок і вати, шматками картону та навіть устілками від старого взуття. Наслідки, як нескладно уявити, бувають жахливими: жінки з бідних країн масово отримують зараження крові та синдром токсичного шоку. У деяких консервативних спільнотах справи йдуть ще гірше — жінок під час менструації ізолюють від сімей і змушують тижнями жити у глиняних хатинах за межами містечка. Це призводить до серйозних захворювань, психологічних травм і в окремих страшних випадках навіть до смерті цих жінок — зовсім недавно таке трапилося в Непалі з 15-річною дівчиною, яка задихнулася в сараї через відсутність нормальної вентиляції.