«Ось цей хлопець — чемпіон України, Європи та світу», — каже Женя Новиченко про юнака, що проходить повз. Навколо вештаються люди у плавках і купальниках, серед них кілька малюків, хтось сохне після катання, а хтось перевдягається, щоб встати на дошку і вирушити кататися в акваторії ставка номер 14 у Святошинському районі Києва. Це місце, власне, так і називається — вейк-парк Stav14. Женя, а також Артем Закусилов — його співзасновники і співрозмовники Anywell для першого матеріалу рубрики Starter pack.
Ми з’ясували все, що треба знати новачку, який хотів би навчитись кататися на вейкборді, але не знає, з чого почати. Хлопці теж колись сумнівалися, а тепер збудували парк своєї мрії, надихають інших — і їм це чудово вдається.
співзасновники вейк-парку
Stav14
Як сталося, що для вас вейкбординг із захоплення став частиною життя і роботою?
Артем: Мене захопили адреналін і азарт. Я довго збирався спробувати. Років зо три, напевно. То не було часу, то я думав, що це дорого. А потім брат запросив мене у вейк-кемп в Одесу. Я поїхав і навчився. Попри те, що спершу сильно втомлюєшся, я весь перший день прокатали без перерви. Хлопці навіть робили ставки, коли я вже вилізу з води. Наступного дня, правда, не міг підняти руки через жахливу кріпатуру (сміється), але через сім років усе закінчилося своїм парком.
Вейкборд-спільнота як сім’я. Ти зближуєшся з цими людьми, у тебе з ними спільний інтерес. Катаєшся в різних парках і розумієш, що тобі більше подобається. Розмови про свій парк, у якому все буде саме так, як хочеться нам, почалися майже відразу. Ми довго обговорювали та нарешті зважилися. Але досі шукаємо нове, щось змінюємо, щоб усім подобалося і було комфортно займатися спортом.
Коли ми відкривалися, жителі приходили й обурювалися, що ми заважаємо їм відпочивати і смажити шашлики, їм стало ніде засмагати. Але ми намагаємося з усіма знайти компроміс. Тим паче що ми окультурили й «оспортивили» це місце. І ще у нас в планах розвивати та покращувати його.
Женя: Я катався на сноуборді, а вейкбординг бачив тільки в Інтернеті — його тоді в Україні не було ніде, крім Києва і Дніпра. А я з Полтавської області. Тож коли приїхав до Києва, насамперед вирішив спробувати цей вид спорту. Прийшов у вейк-школу, а за відчуттями як додому — мене класно прийняли, все розповіли-показали і навчили катати. Оскільки я займався сноубордом, навчився відразу. Уже через місяць купив дошку і спорядження, їздив кататися рази чотири на тиждень. Це дуже затягнуло.
Я їздив у кемпи по всій Україні та в одному з них познайомився з Артемом. Коли ми почали кататися в одній компанії, досить швидко дійшли того, щоб разом зробити свій вейк-парк. Три роки виношували цю думку і в серпні 2017 року поставили першу канатну дорогу. Кінець сезону, люди не розуміли, навіщо ми це робимо. Але для нас важливо було розпочати. А взагалі нам просто подобається вейкбординг. Ми займаємося цим, живемо в цьому, самі катаємося, запрошуємо спортсменів і учнів, щоб вони могли подивитися, що вміють профі. Це парк і для відвідувачів, і всі почуваються як вдома.
В Україні зараз відкрилося багато вейкборд-парків, і всі власники позиціюють їх по-різному. Для когось це атракціон: можна покататися на плюшці, на животі, на вейкборді, покурити кальян і випити пива. Хтось вибирає такий вид відпочинку. Ми позиціюємо себе інакше. Ми проти катання на животі, алкоголю і куріння, хочемо популяризувати вейкбординг як вид спорту. Щоб люди приходили не тільки позасмагати, активно відпочити, а й позайматися спортом і прогресувати в цій дисципліні.
Читайте також: Всесвітній день бігу: 33 корисні поради про пробіжки від 6 бігунів
Чим вейкбординг принципово відрізняється від інших видів активного спорту?
Артем: Він закохує з першого разу. Людей, які не повертаються після першого заняття, одиниці. Так буває не з усіма видами спорту. Особисто я три роки хотів спробувати. А коли це сталося, втягнувся так, що вже сім років не можу зупинитися. Три з них ми займаємося вейк-парком. Вейкбординг затягує екстримом, адреналіном, видовищністю. Але при цьому він нетравматичний.
Женя: Якщо порівнювати вейкбординг із зимовими видами спорту (сноубордингом, лижами), то він більш комфортний. Сонце, пляж, вода — це надихає людей відпочивати на відкритому повітрі. Не треба далеко їхати, везти з собою багато речей. Вейкбординг більше про лайфстайл. Та й навчитися йому легше, навіть дитина впорається. Ковзати по воді можуть усі. У вейкбордингу можна розвиватися як спортсмен, а можна просто катати в задоволення. Це теж приваблює: можна вибрати будь-який шлях, але при цьому бути в колі захоплених людей.
Кому вейкбординг не підійде?
Женя: Вейкбординг підійде майже всім. Є люди, які не вміють плавати, але займаються ним. У нас катаються навіть вагітні. Якщо у людини є проблеми зі спиною, з руками, плечима, це може бути важко. Тут потрібно триматися за ручку, яка тягне, і такі травми або стани можуть перешкодити.
Читайте також: Балет для непрофесіоналів: очікування і реальність
Чи треба вміти плавати, щоб займатися вейкбордингом?
Женя: Ні, вміти плавати необов’язково. Жилет, який надівається для тренування, не дасть потонути. Єдине, що може заважати, — це страх води. Але ми даємо можливість спробувати. Якщо людина не вміє плавати, тренер пливе з нею поруч. Ми так, зокрема, робимо, коли вчимо дітей. Малюк стоїть на дошці один, але бачить тренера поруч і не боїться.
Артём: Знаю це з власного досвіду. Я навчився плавати досить пізно, але страшенно боюся води. Ось уже сім років борюся з цим страхом. Тож обмежень ані за фізичними даними, ані за віком немає. Головне — бажання спробувати й готовність впоратися зі страхом води. В одної з наших клієнток теж був такий, але вона дуже хотіла кататися. І ми зуміли знайти підхід, щоб вона поборола свій страх, для цього поруч постійно плавав інструктор. Їй було важко, але вона залишилася дуже задоволеною і потім ще кілька разів приходила.
Чи треба купувати спорядження, щоб почати займатися вейкбордингом?
Артем: Щоб почати займатися вейкбордингом, людині не потрібно нічого, крім плавок і бажання (і засобу з SPF, наприклад Soleil Toujours. — Прим. ред.). Принаймні ми у своєму парку пропонуємо повне спорядження. Воно дуже гарне, від топових виробників, і завжди справне. Тому новачок може спробувати навчальні та професійні дошки і зрозуміти, чи потрібна йому власна. Плюс спорядження недешеве, не всі можуть собі це дозволити. Тому купувати своє — це не мейнстрим. Але якщо люди розуміють, що це їм дійсно потрібно, ми завжди допомагаємо з вибором спорядження і ділимося своїм досвідом.
Женя: Про те, що потрібно взяти з собою, запитує 90% людей, які збираються спробувати вейкбординг. Ми говоримо, що необхідні плавальні шорти і бажання, а все інше ми підберемо. Під час катання вас навчає інструктор, видають жилет, шолом, дошку (яку саме, залежить від рівня підготовки). Свою дошку варто купувати, якщо ви розумієте, що будете далі прогресувати в цьому спорті. Перша дошка без досвіду — поганий вибір, тому що її скоро доведеться кудись дівати. Як правило, новачок, який ще не розуміє, що йому потрібно, купує картинку на дошці.
Як довго потрібно тренуватися, щоб навчитися кататись на вейкборді?
Женя:
Все по-різному, тому що люди різні. Кожен займався в житті якимось своїм спортом — або не займався. Ми запитуємо про це відразу. Якщо людина займалася лижними видами спорту, велоспортом, навіть якщо просто каталася на велосипеді, їй буде простіше, тому що вона вміє тримати баланс. Якщо каталася на сноуборді, їй достатньо 10 хвилин, щоб зрозуміти, як їздити на вейкборді. Якщо нічим не займалася, буде складніше, але все одно, щоб встати на дошку і навчитися їздити, знадобиться пів години, максимум година. У нашому парку тренування триває пів години, значить, одне-два заняття з інструктором. Як правило, у нас новачки вчаться стояти на дошці, їхати й розвертатися за два заняття.
Якщо ви розумієте, що хочете займатися вейкбордингом як спортом, з інструктором варто займатися через раз. Як і з іншими видами спорту, з тренером краще, тому що так ви не заучуєте помилки, які потім важче і довше виправляти. Тобто займаєтеся з інструктором, а потім самостійно відточуєте отримані навички.
Артем: Та взагалі буває по-різному. Трапляється, люди дуже добре чують інструкції. Вони слухають тренера, встають на дошку і їдуть. Хоча ніяким спортом не займалися. А тим, хто займався, буває складно перебудуватися на вейкбординг. Тож усе індивідуально, але всі можуть навчитися.
Читайте також: Гід Anywell: 21 персональний тренер Києва, до яких вам варто записатися
В якому віці можна займатися вейкбордингом?
Артем: Найменшому відвідувачеві нашого парку було 4,5 року. Хлопчик привів тата за руку. Папа хвилювався, але ми запропонували йому випити кави в нашому кафе, а самі вчили малюка, і він із задоволенням займався. Я знаю, що в Києві найстаршому вейкбордисту 86, а у нашому парку є гості у віці близько 60.
Женя: Для деяких людей це сімейний вид спорту. У нас навіть є сімейний абонемент. Родина може бути з п’яти, з восьми осіб, і всі катаються. У цьому принадність вейкбордингу — немає ніякого поділу. Якими б видами спорту члени сім’ї не займалися, якого б віку не були, вони всі можуть відпочивати й кататися на вейку разом.
Чи потрібна для вейкбордингу певна погода?
Женя:
Вейкбординг — сезонний вид спорту. Займатися можна з травня до кінця вересня. Найкомфортніший час — з червня по серпень, тобто той сезон, коли люди зазвичай купаються. Тому що в більш ранній і пізній час кататися треба в гідрокостюмі. Що ж до погоди, то, якщо у прогнозі дощ, новачки, хто ще не пробував їздити, зазвичай лишаються вдома. Вони сприймають цей час як некомфортний для навчання: вейк асоціюється з сонцем, пляжем, відпочинком. Але варто спробувати, і люди перестають боятися дощу: все одно ж намокаєш. У грозу, звісно, ніхто не катається. Блискавка може вдарити в опори, тож канатна дорога вимикається.
Люди, які вже навчилися їздити влітку, катаються і восени. Але професіонали їздять у будь-яку пору року, якщо вода не замерзла. Трапляється, ми катаємось і в січні.
Що б ви рекомендували спробувати всім, хто починає займатися вейкбордингом?
Женя: Новачкам для величезної радості зазвичай досить просто встати на дошку і поїхати. У цьому разі привертати увагу якоюсь фішкою навіть не потрібно. Всі йдуть у вейкбординг за емоціями, і щоб їх отримати, треба просто поїхати. А ось далі всі хочуть літати. Кожен вейкбордист мріє виконати трюк «рейлі». За технікою він простий, але для новачків найбільш незрозумілий, і всі до нього йдуть. Для тих, хто вже прокачався в цьому виді спорту, є трампліни та інші фігури.
Артем: Ця фішка для тих, хто вже добре катається, так можуть не всі, але їздити можна без дошки, на п’ятах. Існує також таке поняття, як вейкскейт. У цьому випадку дошка не кріпиться до ніг, на неї просто встаєш. Це, до речі, вид спорту — на чемпіонатах є така дисципліна. Варто спробувати. Вейксерф теж цікавий. А взагалі для фана можна кататися на чому завгодно: на дверях, стільцях, клавіатурі, надувній качечці — на що вистачить фантазії. Але це, звісно, не для новачків, а для профі.
Куди їздити кататися на вейкборді в міжсезоння?
Женя: Деякі люди займаються тільки вейкбордингом, для них це цілорічний вид спорту. В Україні сезон триває п’ять місяців, а потім люди їдуть в інші країни. Найкращі місця, щоб перезимувати й покататися, — Таїланд і Філіппіни. У Таїланді багато чудових парків, туди їде кататися на зиму вся Європа.
Артем: Якщо не говорити про професіоналів, то найчастіше люди влітку катаються на вейкборді, а взимку на лижах і сноуборді. Ось у міжсезоння, з вересня до грудня-січня, поки випаде сніг, займатися вейкбордингом можна в Туреччині та Єгипті. Він є також в Іспанії та Португалії, але там холодніше.
Фото надані вейк-парком Stav14
