Світлана Шубіна: свобода в роботі з новим поколінням — це запорука успіху

Світлано, ви вже 11 років працюєте у великій компанії, останніми роками на посаді топменеджера. Як вважаєте, ви реалізовані?

Звісно ж, не на 100%, адже це нормально — прагнути більшого, є багато речей, які мені хочеться ще зробити. Одним словом — мені подобається те, що я роблю, як живу. Але при цьому існує ще дуже багато викликів і нових можливостей, і я отримую величезне задоволення, приймаючи їх.

На мою думку, головне — не тільки мета, до якої ти йдеш. Для мене найважливіше — отримувати задоволення від процесу, куди б ти не йшов. Твій день — кожного дня, і проживати його потрібно з задоволенням.

З чого починається ваш день?

Мій день зазвичай починається дуже рано, незалежно від дня тижня. Як правило, я беру до рук телефон, читаю новини (це не дуже здорово, звичайно, але мені потрібно бути в курсі того, що відбувається), п’ю каву. Намагаюся приготувати собі якийсь здоровий сніданок.

Що входить у ваш здоровий сніданок?

Якщо мені дуже ліньки, то це вівсянка з якимись фруктами. Якщо я люблю себе трохи більше, то це може бути зерновий хліб, сир, авокадо. Якщо я люблю себе ще більше, то це може бути ще і яйце пашот. Але таке буває найчастіше у вихідні, коли у нас сімейні сніданки. Синові в будні дні я не готую, бо у нього школа з повноцінним харчуванням. Цей вибір я зробила усвідомлено, тому що розумію: я не та мама, яка буде готувати сніданки, обіди та вечері. Якщо я готую, що буває нечасто, це свято в домі. Я не знаю, з цієї чи іншої причини, але мій син зараз мріє стати шеф-кухарем. Це дуже незвично для хлопчика, тим паче в такому віці, але моя мама каже: нарешті в цій родині хтось почне готувати! У нас в родині ніколи не було культу їжі. У моєму розумінні, вона повинна бути здоровою і простою.

Яким звичкам ви ніколи не зраджуєте?

Перше — це завжди снідати. Я ніколи не вийду з дому, якщо не з’їм хоча б що-небудь. Тому що буду фізично погано почуватися. І кава. Не знаю, хороша це чи погана звичка, але я п’ю дуже багато кави. І день мій починається як мінімум із трьох еспресо, інакше мій організм відмовляється прокидатися.

Друга залізна звичка — завжди змивати косметику перед сном. І це зовсім не тому, що я працюю в L’Oréal і знаю багато про косметику. У мене це, можна сказати, спадкове. І моя бабуся, і мама завжди приділяли багато уваги догляду за собою. Тому я завжди витрачала багато грошей на косметику, причому навіть у більш юному віці. І я не пам’ятаю жодного разу, щоб я ввечері не зняла косметику. З нею я просто не засну — ну, під анестезією хіба що J. Зважаючи на специфіку роботи, звісно, рутина по догляду постійно змінюється, хочеться і потрібно пробувати різні засоби, але найчастіше повертаюся саме до ось цих моїх фаворитів у догляді: це, наприклад, піна для вмивання Kiehl’s Calendula Deep Cleansing, маска з імбиром і гібіскусом теж від Kiehl’s і ліфтингова серія Lancôme Rénergie Multi-Lift. І ще я постійно п’ю воду, за день мінімум 1,5 літра.

Що вам важливо в людях, яких ви берете у команду?

Їхнє прагнення до нового і відповідальність. Останнє особливо важливе, тому що у нас є таке поняття, як freedom within the frame (свобода всередині рамки) — тобто існує певна рамка, яка залежно від позиції змінюється, але є і свобода, коли кожна людина має право на прийняття самостійного рішення. Я вважаю, в цьому полягає сила моєї команди, тому що мій дивізіон найкомпактніший за кількістю людей у компанії, але при цьому в нас найбільша кількість брендів. У нас кожні два тижні щось відбувається. Не існує моменту, коли все, зробили запуск, можемо відпочити. Такого взагалі немає. Весь час з’являється щось нове.

Команду теж дуже драйвить те, що я завжди кажу: ти — директор свого напрямку. Навіть якщо це молодший продакт-менеджер губної помади. Ти повинен знати, який у тебе бюджет, звідки беруться кошти, як їх інвестувати. Тобто людина вже на маленькому периметрі може розвиватися, і це дуже допомагає їй у подальшій кар’єрі. У мене в житті було дуже багато топменеджерів, і я точно знаю, яким має бути керівник і яким точно бути не можна.

І яким повинен бути керівник?

Керівник повинен обов’язково давати можливість брати відповідальність на себе. Він повинен також давати право на помилку, і людина має не боятися зробити її. Якщо кожен раз, пробуючи нове, можливо, помиляючись, ти будеш перейматися: мовляв, мене звільнять, вилають, то ні до чого хорошого це не призведе. Ну і ми продаємо косметику, тобто, слава богу, не кардіохірурги.

Керівник має бути відкритим, авантюрним у хорошому сенсі слова, не боятися пробувати щось нове. Інакше це стагнація і відсутність будь-якого розвитку.

Що ще важливо в цьому моменті: коли є свобода всередині умовних рамок, головне, щоб люди розуміли надзавдання і наші глобальні цілі.

І, звісно, до керівника повинно бути не страшно приходити з будь-якими питаннями. Я кажу своїм працівникам: мої двері завжди відкриті. Якщо навіть я сумніваюся, ми все одно вийдемо з якимось колективним рішенням.

Який у вас режим роботи в офісі?

Офіційно офіс не працює у вихідні, хоча, звісно, можна вийти в разі потреби. Робочий день у нас до 18.00. Я згадую, що, коли тільки прийшла, залишала офіс не раніше 20.00. Дуже багато людей працювали і до 22.00. Час не стоїть на місці, зараз є можливість іншого формату організації робочого процесу.

У тебе мають бути ще якісь інші інтереси або просто час для себе. Звичайно ж, у нас є плани, дедлайни із захисту бюджетів, маркетингу, моменти, коли дійсно потрібно зробити надзусилля, але ти можеш взяти всю цю роботу додому чи піти в кафе або інше місце, де тобі краще працюється.

Зараз ми не обмежені рамками офісу, щоб працювати ефективно. У нас групи, де ми переписуємося, пошта. Цього сьогодні цілком достатньо. При цьому результативність не страждає.

Мені здається, це чудовий кейс, який може захистити від вигорання на роботі.

Так, тому що певна свобода робочого процесу, яка не скасовує, звісно, мету та досягнення результатів, дуже важлива в сучасному світі. Якщо сьогодні мені хочеться попрацювати на самоті, я сяду на дивані вдома або в лаунж-зоні. Якщо мені треба попрацювати в команді, я буду в офісі. Так, до цього приходиш не відразу. Але ж колись ми починали з бейджа, який фіксував, о котрій людина прийшла і пішла.

При цьому вони мають бути відповідальними, що б не робили. І розуміти, навіщо вони це роблять. Тобто бути частиною результату і частиною команди.

Як ви справляєтеся зі стресом?

Насамперед, я ніколи не займаюся самокопанням. Було і було. Усе! Мені здається, мене це береже в багатьох і життєвих, і робочих моментах. Так, приходить бажання покопатися, проаналізувати, що пішло не так і що було б, зроби я інакше, але на це просто немає часу. Зараз усе відбувається так стрімко! Тобі важливо зробити step back і зрозуміти, що робити далі. Ну, власне, так і в житті. Робочі стреси — це нормально. Раніше я сильно переживала, я — гіпервідповідальна людина. Але хоча б перестала бути перфекціоністкою. Тому що у світі мультизадачності це неприпустима розкіш.

Залишається час на спорт?

Влітку трохи закинула. Кілька років тому я чітко займалася 3 рази на тиждень: степ-аеробіка, йога, пілатес. Потім я відкрила для себе сквош. А потім зайнялася плаванням і ось уже два роки ходжу в басейн. З вересня знову повернуся до плавання, моя мета — Босфор. Я отримую величезне задоволення від води — це таке спортивне навантаження, яке тебе не вбиває, а навпаки, дає енергію. В якому стані ти б не приходив у басейн, ти виходиш взагалі іншою людиною. Тому що, коли пливеш, ти входиш в якийсь такий ритм, і це свого роду медитація. І це той вид спорту, яким я буду продовжувати займатися.

Ваш ідеальний відпочинок?

Мій ідеальний відпочинок — це двічі на рік. Для мене ідеальна країна — Італія. Я вже 5 або 6 років їй не зраджую у відпустці. Я обожнюю Адріатику. Ну, й Італія — це насамперед люди, їжа, зовсім інший ритм життя.

Як правило, їжджу з сином, ніколи б не могла поїхати у відпустку сама. Тому що, як я вже говорила, мені потрібні люди. Мені складно приїхати на відпочинок і відразу знайти друзів. Я ж Телець, мені важливо, щоб на тлі будь-яких змін було щось стабільне. І взимку однозначно їжджу хоча б на тиждень кататися на лижах.

Ви працюєте у відпустці або відключаєтеся від усього?

Раніше всі говорили про life-work баланс і прагнули до нього. Мені здається, зараз це вже неактуально. Сьогодні особисто мені ближче те, що називають integrated life. Але це, звісно, можливо тільки в тому випадку, якщо ти любиш роботу і тобі подобається те, що ти робиш. Особисто мені це дає можливість бути в контексті всього. Я не можу відпустити роботу, вона не може відпустити мене. Кожного дня я на зв’язку, мене це не втомлює, я щодня переглядаю робочу пошту, і це дуже зручно, тому що після відпустки на мене не чекає 2000 непрочитаних листів, і я можу швидко включитися в роботу.