У танцювальний клас можна приходити з різних причин: власне потанцювати, розвинути гнучкість і координацію, стати стрункішою, поспілкуватися і т. д. Але сюди варто зазирнути і тим, хто не проти потренувати мозок. Танці — потужний інструмент нейрохакінгу. Ось три способи, як вони впливають на мозок.
1. Підсилюють нейропластичність
Будь-яке фізичне навантаження вимагає участі ЦНС, але ступінь її втручання у процес може бути різним. Їзда на велосипеді чи біг по доріжці — більш автоматичні рухи порівняно з танцями. Останні вимагають готовності думати, адже па різні та постійно змінюються.
Так танці активують гіпокамп — частину мозку, відповідальну за емоції та пам’ять. Вона ж працює, коли ви вивчаєте іноземну мову, опановуєте музичний інструмент чи отримуєте будь-які інші нові для себе навички. А це ключовий фактор захисту від зниження когніції та розвитку старечого слабоумства (деменції). Танцюйте і з часом оціните цю інвестицію у здоров’я мозку!
2. Активують систему винагород
Так, будь-яке кардіотренування «пригостить» організм порцією ендорфінів. Але танці здатні на дещо більше. Вчені говорять, що вони і музика активують центри первинних винагород. Якщо ви йдете парком і чуєте, що хтось б’є у барабан, то обов’язково повернетеся у той бік, адже впізнаєте цей звук на первинному рівні.
Танці існують у різних культурах світу з найдавніших часів. Вони також можуть нагадувати людям про відчуття, що були викликані подібною ситуацією в минулому, наприклад, на випускному вечорі чи весіллі. Тому у випадку з танцями ви можете розраховувати і на роботу гіпокампу, і на ендорфіни.
3. Зміцнюють соціальні зв’язки
Отримання нових навичок впливає на мозок набагато сильніше, коли це відбувається у колективі. Танці в групі дають йому розслабитися, адже людина перестає почуватися самотньою. Сучасні люди потребують контактів із собі подібними більше, ніж будь-коли до цього. Тому танцювальний клас — чудовий спосіб поліпшити самопочуття і розслабити ЦНС.
А ще такі заняття активують дзеркальні нейрони. Вони працюють, коли людина спостерігає за чиїмись діями. Завдяки їм ми майже автоматично посміхаємося у відповідь і вчимося в інших.
