Відчуття застою, неспокій, порожнеча й заціпеніння в кар’єрі та в житті — це ті речі, що трапляються з багатьма. Чимало людей безрезультатно намагаються зрозуміти, що хотіли б робити зі своїм єдиним нудним і нестерпно похмурим існуванням, і усміхаються лише для світлин, вимовляючи «си-и-ир». А ще потерпають від невпевненості та синдрому самозванця, їм здається, що все, що вони роблять, виходить посередньо, вони не можуть претендувати на визнання та успіх, і все, що лишається — ходити на роботу з 9 та 17 та чекати на пенсію.
Еш Амбірдж у книзі «Синдром самозванця. Як прожити неймовірне життя, на яке ви заслуговуєте» запитує у читачів та читачок: «Ненавидиш свою роботу, але не уявляєш, що ще, в біса, можна робити?» У неї є відповіді на болючі питання про те, що таке синдром самозванця, як він виникає і, найголовніше, як його можна перемогти. Будь-які знання, якими володієте, можна перетворити на роботу мрії, переконана вона.
Чому важко йти за мрією та ламати шаблони?
«Не завжди легко «йти за своєю мрією» — і мчати на казковому летючому килимі, зітканому з найсолодших цукерок. Нелегко цілком довіряти собі, робити сміливий вибір, з яким інші люди не погоджуються, або «жити так, як хочеш сам». Нелегко засукати рукава і так просто: «Юху-у-у-у, покину роботу і стану художником!», або «відкрию свою власну книжкову крамницю!», або «обійду всі Швейцарські Альпи, по обіді готуватиму сир у настегенній пов’язці та співатиму йодль, а свою докучливу сестру пошлю кудись подалі!». Навіть у часи, коли всі ці можливості доступні нам як ніколи, більшість із нас, по суті, просто пливе за течією, намагаючись не захворіти на рак».
Навіть коли хтось наважується зламати шаблони та спробувати щось нове, світ зиркає на таких людей серйозно і несхвально: «Та за кого вона себе має?.. Це ненадовго… Це лише її чергова «грандіозна» ідея…»
«У відповідь на цей осуд світу ми зіщулюємося. Вирішуємо ще раз усе обміркувати. І потай запитуємо себе, чи може світ мати рацію. Можливо, справді варто «не ризикувати», «чекати нагоди» та «бути вдячними за те, що маємо» — це, до речі, одна з найгірших порад у світі. Саме через вдячність за те, що маємо, так багато з нас стирчить у глухому куті роботи чи залишається в стосунках, у яких залишатися не хоче», — переконана Еш Амбірдж.
Навчившись покладатися на себе, вона створила для себе роль відповідно до власних вимог, замість того, щоб змушувати себе відповідати чужим уявленням про те, якою має бути «робота». Ця здатність випливає з утілення класних найнебезпечніших ідей.
Чому важко йти за мрією та ламати шаблони?
«Синдром самозванця — це вбивця МРІЙ. Це уявна падлюча дівчина, що підходить до тебе на вечірці й запитує: «А хто тебе запросив?» Бо, власне, ніхто не запрошував. Ти сама запросилася», — вважає Еш.
Непросто наважитися почати щось робити, адже це викликає сумніви: чи я достатньо компетентна? Чи я маю достатньо досвіду? Як бути з тим, що я самоучка? Однак авторка переконана: варто змістити акцент і говорити про те, що ти не самозванка, а новенька:
«Ти ще не повинна почуватися так, ніби знаєш, що робиш. Ніхто не соромиться того, що він не ісландець, коли приїздить до Ісландії. І так само не почувається самозванцем, коли вперше пробує говорити ісландською мовою. Адже хто очікує, що він, щойно приїхавши, вільно розмовлятиме ісландською? Можливо, синдром самозванця виникає не тому, що ти робиш те, чого не повинна робити: можливо, він виникає через пов’язані з цим помилкові очікування».
Кайфуйте від того, що ви невразливі, бо є новачком і у вас немає репутації, яку можна втратити, — це певна свобода.
Не конче потрібно бути досконалою, щоб бути готовою щось розпочати. Потрібне лише бажання робити свій внесок і творчо розв’язувати ті проблеми, які подобається розв’язувати.
«Те, що тобі кажуть «так», — це не випадковість. Те, що вони відкривають гаманці, — не випадковість. Те, що вони пристають на твої пропозиції, — не випадковість. Те, що вони дають тобі шанс, — не випадковість. Вони не випадково віддають тобі свої гроші. Вони *точно* розуміють, що роблять, тож не варто вважати їх такими нерозумними. Не думай, що ошукуєш якимось чином людей, бо вони не надто щось тямлять. Вони тебе краще бачать, ніж ти сама бачиш себе. Тож покладайся на їхню впевненість, доки в тебе не з’явиться своя власна», — вважає Еш Амбірдж.
На її думку, один з найяскравіших проявів синдрому самозванця — невміння виставляти справедливі рахунки та відчувати меншовартість через гроші: «Не забувай, що не буває договорів із нульовою цінністю. Хоч ти й не завжди можеш БАЧИТИ свою вартість, ніби жменю стодоларових купюр, це не означає, що її не існує».
10 порад, які допоможуть знайти справу-пристрасть
- Не ускладнюйте. Припиніть переконувати себе, що потрібно полюбити життя, яке ви ненавидите, а робота має бути важкою.
- Творіть. Навіть якщо робота нетворча, це не означає, що ви не можете творчо її виконувати.
- Пробуйте. Спробувати — це завжди найкраще, що ми можемо зробити в будь-який момент.
- Дивіться ширше. Весь світ — це просто один великий ринок людей, які продають щось іншим людям, і це означає, що ми можемо продати все, що вміємо і що нам подобається, створити ту роботу, яку забажаємо.
- Слухайте себе. Переможці часто відступають, бо довіряють своїй внутрішній анархії, яка говорить: «Це не зовсім те, що треба… поки що».
- Не обмежуйте себе. Людина не має бути кимось одним все життя — вибирати не потрібно, можна хотіти все, бо це про реалізацію на повну.
- Не зважайте на інших. Кожна хороша ідея когось обурює, бо чужі амбіції можуть стати для людей нагадуванням про те, чого їм не вистачає.
- Не погоджуйтеся одразу. Навіть якщо вам пропонують два мільярди, беріть паузу для роздумів — це дасть достатньо часу, щоб усе як слід обміркувати та зробити розважливу зустрічну пропозицію, якщо знадобиться.
- Генеруйте ідеї. Якщо у вас є ідея — у вас є щось цінне.
- Цінуйте себе. Поводьтеся так, ніби ви вже високооплачуваний фахівець. Починати з малого — це одна з найбільших загроз для успіху.
«Опирайся бажанню вибачатися за те, що тебе видно.
Опирайся бажанню вважати, що чогось не заслуговуєш.
Опирайся бажанню ухилятися від Роботи.
Опирайся бажанню підкорятися авторитетам.
Опирайся бажанню пристосовуватися.
Опирайся бажанню знижувати ціну.
Опирайся бажанню бути «поступливою».
Опирайся бажанню «знати своє місце».
І так, опирайтеся бажанню починати з малого. Саме лиш те, що ви цьому новенькі, не означає, що вам немає чого дати, що у вас чогось недостатньо. Це означає лише те, що ви новенькі в цьому, а новий — це не те саме, що неважливий. ВАШІ ІДЕЇ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ.
