Як би не хотілося перебувати завжди в гарному настрої, жити, не сердячись, складно. Та й як можна не розлютитися, коли погода псує плани, в супермаркеті закінчилося авокадо і взагалі здається, що все навколо проти вас? При цьому цікаво, наскільки шкідливий гнів для нашого здоров’я? Які фізіологічні процеси відбуваються з нами, коли ми сердимося або дратуємося? Давайте розбиратися.

Фізіологія гніву

 

 

Гнів — це природна реакція організму на сторонні фактори. Іноді він може бути просто швидким спалахом, наприклад, коли людина не притримує перед вами двері в метро і ви сердитеся. Або це може бути справжній фестиваль люті, де ви не впізнаєте самого себе. У будь-якому разі, як і інші сильні емоції, такі як смуток або радість, гнів — це природний процес.

 

Як говорить нейрофізіолог і провідний співробітник інституту фізіології імені Богомольця Дмитро Ісаєв, « злість або гнів — емоційна реакція, частина рефлексу „бий або біжи“» .

 


Здатність людини відчувати гнів, як вважають учені, була закладена в мозок за мільйони років еволюції. Це — частина наших інстинктів для боротьби із загрозами, за ресурси та дотримання соціальних норм.

Вчений-біолог Олександр Скороход розповідає: у момент злості з організмом відбуваються реальні фізіологічні зміни. «Загалом за емоційні реакції, дії та інстинкти, які необхідні для виживання, в нашому головному мозку відповідає лімбічна система. Ключовою структурою у формуванні емоцій є мигдалина (мигдалеподібне тіло), розташована всередині скроневої частини головного мозку. Мигдалина активується і дає сигнал гіпоталамусу, який, у свою чергу, передає сигнал до гіпофіза. Гіпофіз виділяє адренокортикотропний гормон, а потім наднирники виділяють гормони стресу: адреналін, норадреналін і кортизол», — говорить він.


Гнів і генетика

 

Гнів можуть викликати різні чинники: настрій, подразливі чинники та попередній досвід . «Чим більше в житті було отриманого негативного досвіду, тим більш вираженою буде реакція на стресор, тим легше буде розлютити та розгнівати людину», — говорить Олександр Скороход. Навіть голод , згідно з дослідженнями, робить людину більш злою та дратівливою. Знов-таки, все через те, що виробляються кортизол і адреналін у відповідь на зниження рівня глюкози у крові.

 

Але є і менш очевидні чинники, що викликають підвищену агресію та дратівливість. «Усі люди відчувають гнів, але деяким стримати його складніше, ніж інши м . У цьому є генетична складова», — говорить Дмитро Ісаєв.


Дослідження , проведене в Боннському університеті у 2009 році, визначило, що частково за загострене почуття гніву відповідає мутація гена DARPP-32. Вчені опитали 800 осіб про рівень їхнього гніву, а потім провели ДНК-тести, щоб визначити, який із видів гена DARPP-32 у них був. Виявилося, що ті, хто був носієм версії «ТТ» або «ТС» гена, відчували спалахи гніву значно частіше, ніж ті, у кого була версія «СС».

Мартін Рейтер, один з авторів дослідження, говорить: «Іншими словами, люди з „ТТ“ або „ТС“ генами не здатні контролювати свої почуття так само, як і ті, у кого немає цієї мутації».

Олександр Скороход розповідає, що гени впливають на тип нервової системи, а також на силу, врівноваженість, швидкість реакцій людини на подразливі чинники. «Нервова система кожної людини характеризується силою, рухливістю та врівноваженістю нервових процесів. Згідно з ними виділяють 4 основних типи нервових систем, дуже близьких до типів темпераментів, які виділяв Гіппократ. Звісно, залежно від типу нервової системи реакція на подразник буде відрізнятися: візьмемо хоча б відмінність у реакціях холериків і флегматиків», — говорить він.


Як гнів впливає на організм

Неважко здогадатися, що такі процеси не залишаються непоміченими для нашого організму. Дмитро Ісаєв говорить: короткочасна злість — це нормальна фізіологічна реакція на негативні зміни навколишнього середовища. «Однак ученими помічено, що у людей, які мають депресію, бувають затяжні періоди злості. Можливо, таким чином система бореться з підвищенням рівня кортизолу», — зазначає він.


Вплив постійного гніву на організм схожий на вплив стресу , тому всі зміни, які відбуваються в організмі разом із гнівом, повинні бути короткостроковими. Коли гнів зберігається довше, ці зміни починають впливати на органи травлення, сон, настрій і так далі.

Олександр Скороход пояснює: тривале підвищення концентрації кортизолу у крові негативно впливає на роботу мозку, що особливо позначається на префронтальній корі та гіпокампі. Префронтальна кора — це частина мозку, яка відповідає за мислення, увагу, прийняття рішень, вольові зусилля. Гіпокамп — за довготривалу пам’ять (це наші спогади про минуле, всі наші знання та досвід).


Якщо ми постійно сердимося, кортизол збагачує нейрони кальцієм і в підсумку може знищити клітини. В надлишку він також може знижувати рівень серотоніну, який відповідає за гарний настрій, почуття радості та щастя. Простіше кажучи, постійне перебування у злості, дратівливості та негативі може притупляти нашу задоволеність життям і робити ще більш пригніченими й нещасними.


Викривлення реальності

Ви напевне помічали, що в момент злості складно контролювати свої слова та дії. Все тому, що наш мозок намагається відреагувати на гормони стресу і подолати подразливі чинники. «Функції багатьох відділів мозку, які відповідають за аналіз ситуації, у момент гніву частково пригнічуються. Зате більш активними стають ділянки, які відповідають за дію. Дослідження показують, що гнів може зробити людину більш імпульсивною, нездатною оцінити можливі наслідки своїх дій, а крім того — більш упередженою та негативно налаштованою», — говорить Олександр Скороход.


Деякі дослідження навіть простежують зв’язок між гнівом і переоцінюванням інтелекту. В рамках одного з експериментів учені попросили людей оцінити рівень свого гніву, а потім за шкалою від 1 до 25 визначити свій інтелект. Після вони пройшли тести з визначення рівня інтелекту. У підсумку ті, хто зізнався в тому, що має часті спалахи гніву, переоцінювали свої здібності.


Коли гніву стає занадто багато

Як ми говорили вище, гнів, як і стрес, не шкодить організму в невеликих кількостях, але може бути згубним, коли стає тенденцією. Тривалі напади гніву, неможливість його висловити («випустити пар») можуть привести до хронічного підвищення рівня гормонів стресу, а значить, і до перевантаження серцево-судинної системи, погіршення роботи травної системи, пригнічення імунітету і, як наслідок, збільшення ризику інфекційних і онкозахворювань.

Дослідження показують, що якщо люди можуть висловити свій гнів, то почуваються набагато щасливішими.


Як позбутися гніву

Існує багато способів упоратися з гнівом. Серед найшвидших: заспокоїти дихання, порахувати до десяти.

Найефективніший спосіб упоратися з гнівом, за словами Олександра Скорохода, — спорт. Фізична активність дозволяє пустити «мобілізований» стан організму під дією адреналіну, норадреналіну і кортизолу в конструктивне річище.

Також корисно медитувати та гуляти на природі. «За кілька годин спокійного й урівноваженого проведення часу, гормони, які виділилися спочатку, перестануть діяти, а нові не будуть синтезуватися через зміну обстановки та нові емоційні реакції», — додає Олександр Скороход.

Якщо ж людина хронічно впадає у гнів, то варто попрацювати над зниженням рівня стресу взагалі: сон, дієта, відпочинок на природі та консультації психотерапевта.