Різноманіття природних ландшафтів в Україні дає змогу побачити і гори, і море, і степ. А ще ліс, який розглядають як місце відпочинку не так часто, а як екскурсійний маршрут — ще рідше.


І дарма! В Україні є унікальні ліси. На Поліссі у дикій природі можна побачити азалію понтійську (рододендрон жовтий) — вид, типовий для Кавказу й Балканського півострова. Букові праліси в Карпатах найбільші й найдавніші у світі. Найбільшу у Європі пустелю — Олешківські піски — оточує найбільший же штучний ліс. А у місці, де Прип’ять зустрічається з річкою Стохід, можна плавати на байдарках просто поміж дерев.


Якщо ваші плани на подорожі ще не заводили вас у глухий ліс, саме час запланувати це. Куди вирушити й що шукати, спитали у Ярослава Козака. Він керує туристичним клубом «Добре поїхали» і знає про екомандрівки Україною все. Ось п’ять українських лісів, які обов’язково треба побачити.

Ярослав Козак
гід, мандрівник, засновник клубу «Добре поїхали»


Карпатський біосферний заповідник і букові праліси Карпат


Букові праліси у Карпатах на початку XX століття відкрив швейцарець Конрад Рот. Це стало науковою сенсацією: ніхто не вірив, що вони збереглися. Раніше вважалося, що карпатський буковий праліс — це один масив, найбільший такий у Карпатах і чи не єдиний, що взагалі зберігся. У такому формулюванні ці праліси і включили до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це єдиний такий об’єкт в Україні. Потім подібні букові праліси знайшли у словацьких Татрах, польських Бескидах, ще в Україні до 15 ділянок, просто менших за площею. Тому зараз об’єкт називається «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». Такі ділянки є у національному парку «Синевир», Ужанському національному парку, і навіть на межі Тернопільської та Хмельницької областей, у районі Медоборів і Сатанівської дачі, теж виявлено масив.

Фото, титульне фото: Микола Дашевський

Що таке праліс?
Праліс — це не просто ліс, у якому є старі дерева. Такі ліси ще називають одвічними, цей термін описує їх ще точніше. Такі скупчення дерев дуже давні, не зазнали впливу людини і розвиваються природно. У штучному лісі всі дерева одного віку й розміру, висаджені рядочками і, як правило, одного виду. У пралісі вони різного віку: можна побачити зовсім маленькі, які щойно проклюнулися з зерняток, молоді, середнього віку і старі засохлі. Головна ознака пралісу — величезна кількість мертвої деревини. Правда, вона мертва лише для лісників, а для природи жива, адже це корм для бактерій і грибів. Навіть якщо таке дерево у парку падає на екостежку, його не чіпають. Максимум, що можуть зробити, — розріз довжиною півтора метра для проходу.


Читайте також: Кому набридли Львів та Одеса: 10 цікавих туристичних місць у Підкарпатті


Для туристів найбільший інтерес становить саме Карпатський біосферний заповідник і його Угольсько-Широколужанський масив. Це найбільший масив букового пралісу, тут можна зрозуміти, як має виглядати справжній, природний ліс. Зараз туди можна зручно доїхати — є дві дороги від села Угля Тячівського району. Вони пролягають долинами Велика Уголька і Мала Уголька. Працівники парку розробили на масиві спеціальний маршрут, тому туристи можуть пройти ним, не завдаючи шкоди буковому пралісу.

Крім самих пралісів, варто побачити щонайменше ще два об’єкти. Перший на маршруті через Малу Угольку — карстовий міст. Тринога скеля, яка колись лежала на дні моря, а тепер опинилась у горах. Він виглядає, як справжній міст — під ним можна пройти. А з вершини відкриваються чудові краєвиди.

Фото: Микола Дашевський


На маршруті через Велику Угольку варто побачити печеру Молочний камінь. Вона невелика, але її стіни мають чудовий білий колір, по них стікає вода, а якщо прийти взимку, на підлозі будуть сталагміти. Не справжні, звісно, крижані, але дуже красиві.


Поруч із маршрутом можна побачити дерев’яні церкви Закарпаття. Їздити можна цілий рік. Але взимку, якщо снігу багато, маршрут можна не пройти. Дуже гарно влітку й восени, коли буки міняють колір.


Холодний Яр


Найбільш відома туристична точка Черкащини, Холодний Яр отримав свою назву невипадково. У глибоких тутешніх ярах справді низька температура — навіть сніг тримається значно довше, ніж у верхніх точках. Це місце цікаве тим, що розташоване на зламі двох природних зон — лісостепу і степу. Саме тому, власне, тут і збиралися та переховувалися козаки, що хотіли втікати на Січ. Це було найзручніше місце для схованки, адже далі починалась абсолютна рівнина. У Холодному Яру є місця, звідки цей контраст дуже добре видно: з одного боку лісистий ландшафт із пагорбами, з іншого — голий степ.

У Холодному Яру своєрідна природа. Яри і балки вкриті лісом зі столітніми деревами — дубами, ясенами, черешнями, горіхами. Найвідоміший із-поміж них тисячолітній дуб Залізняка, але багато й інших дерев, яким не одна сотня років. Навесні можна побачити підсніжник складчастий. Як він потрапив сюди, достеменно невідомо: ця рослина типова для Криму та Кавказу.

На межі Холодного Яру пролягало одне з річищ Дніпра. Після потужного землетрусу річка змінила свій хід, і тепер тут тече річка Тясмин. А колись дніпровим річищем плавали кораблі. У літописах згадують про острів-державу Артанію, що існувала у цих місцях. Вочевидь, йдеться про ділянку суші, що її омивали два рукави Дніпра.


Читайте також: Ми на місці: як подорожувати онлайн під час карантину


Ліс у національному природному парку «Олешківські піски»


Ліс тут штучний. Його почали висаджувати, щоб стримати рух пісків. Загалом вони тягнуться від Каховки до гирла Дніпра — насаджений ліс просто розірвав цей масив і створив кілька арен. На найбільшій із них розташований військовий полігон. Поки лісу не було, суховії переміщали піски й засипали дороги, залізничні колії, фруктові сади. Цьому вирішили завадити за допомогою дерев. Створення лісових розсадників — розповсюджена методика на півдні України. Такі ліси постійно треба оновлювати, оскільки через сухий клімат вони практично не здатні до самовідтворення.

Олешківські піски відомі як найбільша європейська пустеля. Але ліс, що оточує її, теж найбільший у Європі серед штучних. Там уже навіть ростуть гриби — місцеві жителі їх збирають. Можна також пройтися екологічною стежкою «Березовий гай». Вона цікава тим, що на маршруті можна побачити і озера, і луки, і болота, і, власне, невеликі березові гайки. І все це, пам’ятаймо, оточене величезним масивом піску.

Фото: «Добре поїхали»

Читайте також: Карта захисту: які щеплення треба зробити мандрівникам


Під час відвідування «Олешківських пісків» важливо пам’ятати про полігон. Відвідувати арену, де він розташований, самостійно не можна — там регулярно проводяться навчання. Треба узгоджувати поїздку з керівництвом, а на арену їздити у супроводі працівника національного парку.


Неподалік Олешків розташовано ще один цікавий заплавний ліс — Геродотів на Кінбурнській косі. Ці два об’єкти можна встигнути подивитися за одну поїздку: поїхати від Херсона в Олешки, потім на Кінбурн.


Боярська лісова дослідна станція


Ліс у Боярці вторинний, але цікавий тим, що тут можна подивитись, як створюють штучні ліси, а також як вирощують новорічні ялинки. Останнім часом стає дедалі поширенішою думка, що живе новорічне деревце — шкода для природи. Але насправді, якщо говорити, наприклад, про масштаби дослідної станції у Боярці, такі ялинки становлять приблизно 1% усіх дерев, що тут вирощуються. Це, сказати б, побічний продукт її діяльності. Адже дерева все одно треба рубати, щоб оновлювати ліс. До речі, вирощування деревини не виснажує ґрунт. А регулярне оновлення лісу дає планеті ще більше кисню, тому що молоді рослини виробляють його більше, ніж старі. Тому, купуючи живу ялинку — звісно, якщо вона вирощена офіційно, як на Боярській станції, — ви можете бути певні, що не шкодите природі й навіть допомагаєте їй.

Фото: «Добре поїхали»
Фото: «Добре поїхали»

Тут можна побачити штучний ліс на різних стадіях його розвитку — від зовсім молоденьких дерев до дорослих. А ще на дослідній станції є один надзвичайно цікавий та унікальний об’єкт — науково-дослідна лабораторія біотехнології рослин. У лабораторії їх клонують, зокрема й вікові дерева. Виглядає це все трохи фантастично: у скляних пробірках ростуть крихітні дуби, берези, верби, липи, троянди.


На станції можна побачити величезну колекцію таких рослин.
Є і види, занесені до Червоної книги.


У боярських лісах є гриби та ягоди, різноманітний тваринний світ — лосі, дикі кабани, лиси, зайці, сови, білохвості орлани. На території Боярського лісництва є орнітологічний заказник і Жорнівський парк, що має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва. У його колекції понад півтори сотні дерев і кущів. Боярський ліс зручний для відпочинку, адже розташований неподалік Києва. Сюди легко дістатися, можна чудово провести час на самоті чи з родиною.


Читайте також: Втекти від усього: 7 місць під Києвом для медитативної подорожі


Національний природний парк «Прип’ять-Стохід»


Парк розташований у місці, де зливаються дві великі річки — Прип’ять і Стохід. Стохід, пробиваючи річище в тамтешніх лісах і болотах, ділиться на величезну кількість річищ — мовби сто ходів. Тому річка має таку назву. Місце злиття річок дуже складно побачити, бо воно вкрите болотною рослинністю. Аналогів цього заплавного лісу дуже мало. В Україні є й інші, але вони значно менші за площею і не завжди доступні для туристів.

Фото: Віталій Веремчук

У тому районі є села, які стоять на воді. Найвідоміше з них — Сваловичі, його показують туристам як скансен, музей просто неба. Жителі пересуваються від хати до хати, від села до села на човнах-плоскодонках. Це часто простіше, ніж дорогами, тим паче що вони тут погані.


За високого рівня води на Стоході є ділянка, де можна ходити на байдарках по лісу, а на Прип’яті ліс росте прямо на берегах річки. Його можна побачити тільки з води, приїхати туди машиною неможливо. Парк проводить екскурсії на катерах, але вони мають обмеження за прохідністю — десь до кінця червня це ще можливо, а далі рівень води вже не дозволяє. Проте байдарки ще проходять.

Фото: Віталій Веремчук

Тут також відбувається дуже відомий у середовищі байдарочників захід — «Поліська регата».


Через ландшафти й рослинність цю місцевість називають поліською Амазонією. Вона дійсно схожа на джунглі. А ще тут живе багато птахів, розвинений бьордвотчінг. Багато іноземців приїздить сюди, щоб побачити синицю білу (це єдине місце в Україні, де вона гніздиться) й очеретянку прудку.