Через 10 хвилин: чому ви постійно все відкладаєте

Коли-небудь стикалися, наприклад, з ось такою ситуацією: потрібно змити макіяж ввечері, але ви вже вляглися на диван і вставати не збираєтеся (хоча знаєте, що це потрібно і забере менше 5 хвилин)? Або ось ще один приклад: вам потрібно розібрати папери на столі, які скупчилися за тиждень, але відкладаєте цю справу доти, доки ваш стіл не стане схожий на паперову верхівку айсберга. А як йдуть ваші справи з миттям посуду? Виявляється, це відбувається не просто так. Ні, не просто тому, що ви — ледар.

Здавалося б, що тут пояснювати: посуд і папір просто дратують і зовсім не хочеться приділяти їм час. До того ж тут не дуже хороша мотивація: посуд ви хоча б у майбутньому зможете використовувати, а папери — здати на переробку та пишатися собою. Проте, в певний момент занепокоєння про те, що ви не виконали ці завдання, перевершує прикре бажання виконувати їх у першу чергу. Це цілком передбачуваний цикл, заручниками якого можуть стати навіть дуже організовані люди: рутинна робота, яку з легкістю можна зробити за 10 хвилин, відкладається на тиждень-місяць-рік.

Основна причина цьому — дивний коктейль емоційної та психологічної динаміки, які змовилися, щоб ваша постільна білизна залишалася брудною ще один тиждень. За словами професора психології Університету Деполь Джозефа Феррарі, є два різних типи людей, які мають проблеми зі своєчасним виконанням домашніх обов’язків: ті, хто іноді просто затягують (task delayers), і хронічні прокрастинатори. Наукова відмінність між ними не зовсім зрозуміла, але вона зводиться до pervasiveness. Ви можете відчувати себе пригніченим від відрази до домашньої роботи, але одного цього недостатньо, щоб говорити про хронічну проблему. Феррарі стверджує, що всі люди іноді відкладають такі справи «на потім», але для хронічних «відкладачів» це відбувається у всіх сферах життя і негативно впливає на здоров’я людини і його взаємини. Вчений називає це «образом життя — уникнення».

Дослідження Феррарі показало, що опис стосується приблизно 20 відсотків людей. Прості «відкладачі» трапляються частіше, але зазвичай їм набагато легше виробляти кращі звички, ніж їхнім «хронічним» побратимам. І це хороша новина для людей, які просто затягують із домашньою роботою. Все не так вже й погано!

«Виконання цих завдань вимагає деякого самоконтролю, і якщо ви вже зробили в цей день вибір не на їхню користь, то складніше взяти себе в руки і просто зробити це», – говорить Рой Баумейстер, соціальний психолог і професор Університету штату Флорида. Бомейстер посилається на дещо оспорювану теорію, яка називається «втома від прийняття рішень». Вона стверджує, що мозок людей «зношується» в області рішучості, тобто іноді нам просто необхідно відпочити від постійного прийняття рішень і зібраності. Якби ви могли сидіти за столом і грати на своєму смартфоні весь день так, як вам хотілося б, то миття кількох тарілок після повернення додому могло б здатися не таким обтяжливим.

Провина та сором можуть бути важливими частинами цього ланцюжка, якщо прокрастинатор починає приймати своє бажання уникати брудного посуду, що свідчить про великі моральні недоліки. «Ми можемо розповідати собі історії про те, ким ми могли б стати, якби просто встали на ноги і зробили це», — говорить Ліз Самнер, life-коуч, яка допомагає літнім жінкам позбутися шкідливих звичок і стати більш продуктивними. Самнер рекомендує розбивати завдання на невеликі кроки, щоб досягати великих цілей. Але і з цього шляху можна збитися, якщо постійно турбуватися про те, що ви не змінюєтеся або робите це не достатньо швидко.

«Велика проблема, з якою стикаються люди, полягає в тому, що вони „нападають“ на себе, а не на свою поведінку», — говорить Феррарі. Він вважає, що якщо прості «відкладачі справ» зменшать свою відразу, наприклад, до прибирання пилососом або зміни пакетів для сміття, у них буде більше шансів на те, що вони зможуть оцінити це раціонально, уникаючи циклу провини, який може перетворити негативну поведінку на шкідливі звички.

У 2011 році дослідник Стенфордського університету Керол Двек опублікувала результати, які показують, що втома від прийняття рішень більш негативно впливає на людей, які вже чекають, що їхня сила волі їх підведе. Іншими словами, люди, які очікують, що зазнають невдачі до кінця дня, часто зазнають невдачі.

Проте, певний рівень затримки може бути просто невід’ємною частиною людського мозку, особливо коли завдання складне. Але дослідники так і не прийшли до єдиної думки щодо точки, в якій людина з «іноді затягую виконання якихось завдань» перетворюється на хронічного прокрастинатора.

Хочете бути в курсі всього?

Підпишіться на нашу розсилку, вам сподобається.
Ми обіцяємо писати зрідка і по суті