Ви коли-небудь стикалися з почуттям, коли дуже хочеться розчавити щось або щосили метнути камінь у неприємну людину? Все добре, так буває, головне — не піддавайтеся цьому почуттю. Але зрозуміло, чому воно виникає, коли ви роздратовані. А ось чому нам так хочеться до скрипу тискати милих цуценят, кошенят та іноді дітей? Гарний приклад: ваші бабуся чи дідусь інтенсивно смикають вас за щічки (погодьтеся, приємного небагато), або коли хтось каже: «Ти така мила, так би тебе і з’їв!» Стоп, що? Як можна розчулити когось аж до бажання почати канібальську дієту?

У 2015 році доктор Оріана Арагон (Oriana Aragón) почала активно досліджувати це явище й опублікувала доповідь, в якій називала це «милою агресією». Це бажання, коли ви хочете розчавити, вкусити або стиснути милі речі або істот, але насправді не хочете завдавати їм болю.

У новій публікації, що вийшла в Frontiers in Behavioral Neuroscience, інша група дослідників вивчала милу агресію під іншим кутом зору. Вони вирішили дізнатися, що відбувається в мозку людини в цей момент.

Вони виявили, що, коли людина відчуває милу агресію, в її мозку активізуються і лімбічна система, відповідальна за емоції, і система винагороди. Отримані результати можуть слугувати доказом однієї з теорій доктора Арагон щодо того, чому мила агресія взагалі трапляється: це спосіб впоратися з надмірними емоціями так, щоб розчулення повністю не вибивало нас із ладу.

Дослідники передбачають, що емоція розчулення — з точки зору еволюції — потрібна людині для прояву турботи. Вони пояснюють це на прикладі взаємин із немовлятами: діти такі милі — великі очі, пухкі щічки і все в такому дусі, — тому що повинні викликати у дорослих людей бажання піклуватися про них. Ті ж інстинкти спрацьовують і з тваринами. Це пояснює ймовірну причину, чому люди одомашнили собак.

 

 

Дослідження, проведене у 2010 році, показало, що цей феномен можна використовувати в маркетингу. Вчені змінили деякі деталі в дизайні машин — збільшили фари (у дітей великі очі) або, наприклад, зменшили решітки (у дітей маленькі носи) — і з’ясували, що дорослі люди «тепліше» реагують на видозмінені машини, ніж на звичайні.

Мила агресія — приклад диморфного вираження емоцій. Це означає, що людина відчуває одну сильну емоцію, але висловлює протилежну: наприклад, плаче, коли дуже щаслива, або дико сміється, коли чимось дуже засмучена.

Психолог Кентрін Ставропулос провела ще одне дослідження, за допомогою якого можна було точно встановити, що саме відбувається в мозку людей, коли вони відчувають милу агресію. Так, в експерименті взяли участь 54 людини, які дивилися на фотографії дитинчат тварин і людей. Мозкова активність відстежувалася за допомогою електродів.

Учасники дивилися на чотири категорії картинок — від зовсім маленьких дітей і тварин до більш дорослих, — які висвітлювалися в хаотичному порядку. Коли вони оглядали кожну групу картинок до кінця, їх запитували, наскільки милими вони їх вважають і чи відчувають ознаки милої агресії, а також наскільки враженими вони себе почувають.

Результати показали тісний зв’язок лімбічної системи та системи винагороди в мозку з відчуттям милої агресії. Система винагороди, в свою чергу, пов’язана з мотивацією та бажаннями людини. В цілому, Ставропулос впевнена, що, коли люди відчувають себе приголомшеними ось цим розчуленням, вони починають відчувати милу агресію, щоб придушити перше і нервова система не вийшла з ладу.