У 1998 році в Університеті Огайо відбувся експеримент, метою якого було з’ясувати, чи дійсно ми настільки похмурі від природи, що краще запам’ятовуємо негативні речі та більше зберігаємо в розумі болісні переживання. В експерименті взяли участь 25 чоловіків, яких підключили до апаратів ЕЕГ, які вимірюють активність мозку. Чоловікам демонстрували різні картинки, а ті, відповідно, на них реагували. Всього було 36 зображень; серед них траплялися нейтральні, які служили для контролю за експериментом, позитивні й негативні. Позитивні — це величезна миска морозива або піца, а негативні — мертві тварини або тіла, що розкладаються. Погодьтеся, негативніше нікуди — це було зроблено для того, щоб усі учасники точно отримали удар неприємних емоцій.
Результат експерименту показав, що, хоча і позитивні, і негативні картинки викликали високий рівень збудження, останні все-таки приводили до більш активного стану мозку. Тож учені зробили висновок, що неприємні стимули мають більший вплив на мозок, ніж приємні.
Можливо, проблема в тому, що негативне ми просто помічаємо більше?
Можливо! Лаура Карстенсен, професор психології в Стенфорді, так і вважає. Вона також додає, що те, що ми частіше запам’ятовуємо негативний досвід, продиктовано еволюційним розвитком: погодьтеся, нашим давнім предкам було корисніше помітити лева, який причаївся в кущах, ніж помилуватися чудовим світанком або красою квітки.
Крім того, Карстенсен каже, що наша увага до негативу має адаптивну цінність. Простіше кажучи, наш мозок багато виносить і дізнається з небезпечних або неприємних ситуацій — і потім, якщо раптом ця ситуація повториться, у нього вже буде патерн реакції. Продовжуючи аналогію з левом, мозок робить все можливе, щоб ви помітили його, запам’ятали, як вчинили, і потім зробили це знову — звісно, якщо вижили.
Тоді з віком ми повинні переставати запам’ятовувати тільки погане?
Схоже, так. Карстенсен запевняє, що з точки зору емоцій «гіршим» часом у житті є період з 20 до 30 років. Тож потрібно потерпіти лише 10 років, і в 31 рік ви прокинетеся щасливою та позитивною людиною.
«Ми припускаємо, що річ у тім, що молоді люди, перед якими лежить довге і незвідане майбутнє, повинні зібрати якомога більше інформації, яка стане їм у нагоді», — пояснює цей феномен учена. В той же час, чим старшою людина стає, тим сильніше її здатність жити теперішнім часом і фокусуватися на приємних речах, які покращують її життя.
Це психологія, а чи можна якось пояснити феномен із точки зору фізіології?
Кліффорд Насс, професор комунікацій у Стенфордському університеті, вважає, що можна. «Позитивна та негативна інформація обробляється в різних півкулях мозку», — пояснює він. Негативні емоції зазвичай передбачають більше обмірковування й аналізу, і ця інформація переробляється ретельніше, ніж позитивна. Коли вас залишають друзі, коли ви втрачаєте гроші, коли вас вичитують на роботі, — всі ці спогади ви переживаєте довше й активніше, ніж коли зустрічаєтеся з друзями, знаходите велику купюру або отримуєте похвалу від начальника. Вчені відмічають ще одну цікаву деталь: ми вважаємо людей, які говорять негативні речі, розумнішими, ніж тих, хто говорять про позитив.
