Від Геродота до феміністок: коротка історія вегетаріанства

Складно однозначно сказати, коли саме зародилося вегетаріанство як феномен, але відомо, що закони Ведичної цивілізації (а вона, до речі, існувала приблизно з п’ятнадцятого тисячоліття до н. е. і до п’ятого тисячоліття до н. е.) заохочували відмову від м’яса. Згідно з Ведами, ​​збіркою найдавніших священних писань індуїзму на санскриті, харчові звички визначали соціальний статус людини.

До появи індоєвропейців на Індостані головною релігією місцевого населення був тотемізм — вірування в те, що певні групи людей родинно пов’язані з різними тваринами або явищами природи. Так як стародавні жителі Індостану поклонялися своїм предкам-тваринам, кожне плем’я відмовлялося від поїдання певного виду звірів. Ці ідеї пізніше просочилися до Рігведи — першої індійської збірки релігійних гімнів. Згідно з Рігведою, люди повинні були відчувати зв’язок із природою, а отже — уникати вбивств тварин. Втім, це було лише порадою, а не чітким законом, і більшість індоарійського населення активно харчувалася м’ясом — включно з яловичиною і телятиною. У шостому столітті до н. е. вперше виник культ корови, який мав досить практичне підґрунтя — під час масових засух і голоду корова була занадто цінною твариною, щоби вбивати її заради одного м’яса.

Буддисти історично вели пацифістський спосіб життя, але чи були вони вегетаріанцями в сучасному розумінні — питання неоднозначне. З одного боку, вони дійсно не вбивали тварин заради м’яса, а з іншого — сам Будда їв м’ясо, яке йому приносили вдячні слухачі. Китайські буддисти харчувалися в основному крупами і травами, але не через те, що відмовлялися їсти тварин, а волею випадку. Річ у тім, що утримувати велику рогату худобу було занадто витратно, а правила харчування забороняли ченцям їсти яйця і цибулю, тож кури в монастирях теж не прижилися.

За часів класичної античності деякі філософи відмовлялися від поїдання м’яса, оскільки вважали, що у тварин є душа. Перші літературні згадки про рослинну дієту були ще у Гомера і Геродота, які писали про лотофагів — мешканців північноафриканських берегів, які нібито харчувалися виключно лотосами. А першим затятим захисником вегетаріанства і прав тварин був Емпедокл — філософ і лікар, що жив у п’ятому столітті до н. е. В англомовному світі вегетаріанство тривалий час називалося піфагореанством, оскільки Піфагор теж прославився своєю рішучою відмовою від м’яса. У стародавніх греків вегетаріанство тісно перепліталося з вірою в реінкарнацію та переселення душі. Представники стоїцизму, навпаки, вважали тварин бездушними істотами без свідомості, так що навіть не розглядали необхідність етичної поведінки з ними.

Перші наставники християнської церкви відмовлялися від м’ясоїдства через досить незвичну причину — вони боялися, що вживання продуктів, які традиційно приносили в жертву язичницьким богам, буде підривати ідеологічні основи нової релігії. Для середньовічних ченців відмова від м’яса була ще одним проявом аскетизму — запах і смак смаженого м’яса вважались чимось грішним і занадто спокусливим. Більшість релігійних орденів дозволяли своїм членам їсти рибу (оскільки її їв сам Ісус), але обмежували вживання м’яса. У той же час середньовічні теологи рідко проявляли симпатію до самих тварин — і святий Августин, і Фома Аквінський у своїх писаннях підкреслювали, що у людини немає зобов’язань перед звірами.

Вегетаріанство як етичний рух відродилося в Європі вже під час Ренесансу, а першим «зірковим» вегетаріанцем був Леонардо да Вінчі. Пізніше цей рух підтримав британський письменник Томас Тріон. У той же час впливові філософи на кшталт Рене Декарта і Іммануїла Канта вважали, що у людини не може бути етичних зобов’язань перед тваринами. Справжній пік популярності вегетаріанства в Європі стався під час Епохи Просвітництва, коли навіть представники робочих класів іноді дотримувалися рослинної дієти з ідеологічних міркувань. Незважаючи на це, вегетаріанство швидше поширювалося серед багатіїв — бідні люди і так занадто рідко бачили м’ясо, щоб відмовлятися від нього добровільно.

У вікторіанську епоху вперше з’явилася формальна вегетаріанська організація — Спільнота Англійців-вегетаріанців, члени якої відмовлялися і від м’яса, і від інших продуктів тваринного походження. Цікаво, що серед дівчат було більше вегетаріанців, і майже всі вегетаріанки Британії у цей час ідентифікували себе як захисниць прав жінок.