Команда шведських і британських учених поставила перед собою незвичайне питання: чи існує в людині генетична схильність до бажання завести собаку? Виявилося, що так.
Вчені провели дослідження і з’ясували: генетика пояснює більше половини випадків, коли людина заводить собаку. Це означає, що деякі люди люблять собак не просто так — справа в їхньому генетичному складі.
Для цього вчені зі Швеції та Британії вивчили дані більше 35 тисяч пар близнюків — однояйцевих і різнояйцевих — саме на їхньому прикладі простіше розглянути наявність певних генів. Виявилося, що однояйцеві близнюки набагато частіше обидва заводили собак, ніж різнояйцеві. Що говорить про те, що генетика дійсно відіграє важливу роль у тому, чи є у людини бажання завести собаку.
«Ми були здивовані, побачивши, що генетичний склад людини істотно впливає на те, має вона собаку чи ні. Наші висновки мають важливе значення відразу для декількох різних галузей знання, пов’язаних із розумінням взаємодії собаки та людини протягом усієї історії. Хоча собаки та інші домашні тварини стали звичайними членами сім’ї по всьому світу, досі було мало що відомо про те, як вони впливають на наше повсякденне життя і здоров’я. Можливо, що у деяких людей вроджена схильність доглядати за домашнім улюбленцем вища, ніж у інших», — говорить провідний автор дослідження, професор Упсальского університету в галузі молекулярної епідеміології Туве Фалл.
Тепер учені мають з’ясувати, який саме ген відповідає за любов до собак.
