Розлади харчової поведінки — це не свідомий вибір людини, яка хоче досягти бажаного результату, а реальні проблеми, які можуть мати неприємні наслідки в майбутньому. Чому вони виникають, до чого тут родинні звʼязки та які ж вони — здорові стосунки із їжею? Про усе це ми запитали у Наталії Самойленко, дієтолога-ендокринолога і засновниці клініки дієтології.
Наталія Самойленко,
дієтолог-ендокринолог і засновниця клініки дієтології
— Вплив соцмереж на наше тіло: як соціальні стандарти формують наше сприйняття власного тіла і чому це небезпечно?
Соціальні мережі є значною частиною сучасної культури, тому є безпосередній зв’язок між тим, скільки часу ми проводимо, гортаючи контент, та уявленням щодо образу нашого тіла.
Один зі способів впливу соціальних медіа на сприйняття себе — це показ «ідеальної» та «бездоганної» картинки, що змушує порівнювати себе з іншими. Таким чином люди створюють нереалістичний ідеал, якого прагнуть досягти, і відчувають сильне пригнічення та розчарування, коли не відповідають так званим стандартам та очікуванням.
Обробка фотографій та фільтри ще більше занурюють у спотворену реальність і підіймають планку до себе у «найкращому» світлі. Процес редагування своїх зображень відіграє негативну роль у сприйнятті свого тіла, тому що це зосереджує увагу людей на недоліках.
Такий акцент на зовнішній досконалості може призвести до нездорової кількості фізичних навантажень та розладів харчової поведінки, які є небезпечними та несуть серйозні ускладнення роботи органів і систем.
— Які вони, здорові стосунки із їжею?
Здорові стосунки із їжею починаються із дозволу собі бути неідеальним та відсутності маркування їжі як «хороша» чи «погана».
Відсутність строгих заборон, монодієт, розрізнення відчуття голоду та ситості, помірність, різноманітність, відокремлення потреби в енергії від емоційного підкріплення — це основа.
І дітям теж варто прищеплювати адекватне ставлення до харчування та трапези.
Заохочуйте їх усвідомлено приймати їжу, робіть традицією спільне приготування та підтримуйте емоційну близькість із дітьми, аби вони потім не звертались за пыдтримкою до їжі або інших руйнівних способів.
— Чи може булімія та анорексія бути незакритим гештальтом у стосунках із мамою? Та чи правда, що анорексії можна позбутися, якщо прийняти своє тіло?
Ми всі із народження — істоти соціальні, й величезну роль у баченні світу та себе у ньому відіграє наше оточення.
Зводити таку серйозну проблему до суто стосунків із мамою некоректно. У кожному випадку потрібно розбиратись більш детально, індивідуально та під наглядом спеціаліста. Але сімейна історія має високий відсоток впливу на ризик виникнення розладу. Так, якщо мама або інші члени родини мають проблеми із сприйняттям власного тіла та нав’язують свої страхи, відчуття сорому дитині, то, на жаль, порушення харчової поведінки не буде рідкістю.
Люди, які страждають на нервову анорексію, можуть заперечувати наявність проблеми і неохоче звертаються по допомогу. Самодіагностика — це важко. Якщо у вас або у вашої близької людини є симптоми анорексії, важливо звернутись до лікаря для отримання необхідної допомоги. Повне одужання цілком можливе, але потрібен комплексний підхід та підтримка.
— Як визначити, що у людини саме розлад харчової поведінки, а не звичайне переїдання? Або ж що в людини булімія чи анорексія? Які основні визначальні характеристики?
Розлади харчової поведінки включають нервову анорексію, розлад уникнення/обмеження споживання їжі, розлад переїдання, нервову булімію та розлад жування.
До групи ризику належать люди з травматичним досвідом у дитинстві чи у дорослому віці, спортсмени, публічні люди, люди із тривожним та депресивним розладами, перфекціоністи.
Лікарі можуть виявити розлади харчової поведінки, запитавши пацієнта або членів його сім’ї, чи є в них якісь занепокоєння щодо ваги пацієнта, образу тіла або харчової поведінки. Крім того, були розроблені відносно короткі та прості для інтерпретації опитувальники (SCOFF), які можуть допомогти ідентифікувати пацієнтів, що потребують подальшого обстеження.
Основними критеріями нервової анорексії є:
- Обмеження споживання енергії, що призводить до низької маси тіла.
- Сильний страх набрати вагу чи стати товстим або постійна поведінка, яка перешкоджає набору ваги, незважаючи на недостатню вагу.
- Спотворене сприйняття ваги та тіла, надмірний вплив ваги та форми на самооцінку або заперечення серйозності своєї низької маси тіла.
Основними критеріями розладу переїдання є:
- Їсти до відчуття неприємного насичення.
- Вживання великої кількості їжі без відчуття фізичного голоду.
- Харчування наодинці через сором від кількості спожитої їжі.
- Відчуття огиди до себе або провини після переїдання.
Булімію відрізняє компенсаторна поведінка — відпрацювання їжі надмірними фізичними навантаженнями, очищенням (блювання, проносні або сечогінні).
— Чи можна самостійно позбутися цих діагнозів й що робити, якщо почали помічати нездорове ставлення до їжі?
Тактика розв’язання проблеми залежить від стабільності стану здоров’я та наявності ускладнень на момент звернення.
Лікування розладів харчової поведінки зазвичай включає міждисциплінарну команду, яка має досвід лікування цих розладів; у команду входять лікар-психіатр або психотерапевт, лікар-дієтолог і лікар-терапевт.
Якщо справа стосується вже безпосередньо розладів, то краще не залишатись сам на сам із цим та звернутися за допомогою до кваліфікованого спеціаліста.
Якщо ви тільки почали помічати, наприклад, вплив соціальних мереж на ваше уявлення про тіло та їжу, то:
- Влаштуйте перерву від постійного спостереження за життям інших. Навчайтесь помічати власне.
- Видаляйте ті облікові записи, які викликають у вас неприємні емоції та пригнічують самовідчуття. Змінюйте контент на справжній та реалістичний.
