«Думай про мету, як про мрію». Марина Авдєєва — про перфекціонізм і те, на що їй не шкода витрачати час

З Мариною Авдєєвою, співзасновницею компанії «Арсенал страхування», ми зустрічаємося в її офісі, який більше схожий на картинну галерею. На стінах висять роботи Арсена Савадова, Олександра Ройтбурда, Олександра Клименко. За словами Марини, це соціальна місія компанії — просувати та підтримувати українських художників. Сьогодні Авдєєва входить до десятки найвпливовіших жінок у сфері бізнесу за версією українських ЗМІ, і недавно її компанія отримала перше місце на «Бізнес-оскарі 2018». Ми говоримо з Мариною про те, які якості повинна мати людина, щоб досягти успіху, як встигати готувати сніданки всій родині та приходити на роботу о 9 ранку і за що вона дякує Цукерберга.

Марино, хочу вас привітати, днями ви отримали нагороду — «Бізнес-оскар 2018». Які ваші відчуття?

Я доволі спокійно сприймаю будь-які нагороди, тому що я індивідуаліст, і найкраща моя нагорода — це відчуття успіху. І всі планки, які я ставлю перед собою і своєю компанією, оцінюю теж сама. Але визнання ринку — це, звісно, приємно. Особливо тішить те, що голосування було відкритим, і свої голоси віддавали люди, а не якась група експертів. Те, що ми набрали в «Автостраховику року» найбільшу кількість голосів, для нас дуже важливо.

Ви перфекціоністка?

Звісно! А ще егоїстка, індивідуалістка, і взагалі, марнославство — мій порок (сміється).

Тобто це саме ті риси, які приводять до успіху?

Скажімо так, вони можуть привести до успіху. Хоча, якщо є тільки ці риси, вони можуть і нашкодити.

А що зробило вас тою, ким ви є сьогодні?

На моє глибоке переконання — тільки мрія. Я не вірю в цілепокладання в тому сенсі, про який всі зараз говорять. Що ось, мовляв, є мета і треба йди до неї, як у Томі Робінсона — відкинь милиці та йди. Я вважаю, що про мету потрібно думати, як про мрію. Ти повинен володіти божевільним бажанням щось отримати. Справжні мрійники встають дуже рано. Як кажуть, мрія — це не те, що не дає нам заснути ввечері, а те, що дозволяє вставати рано вранці. Тому мрійники встають дуже рано, вони все роблять легко, тому що знають: цей день ще на один крок наблизить їх до успіху, і він вже почався. Тому думай про мету, як про мрію, і все вийде. Все інше — це профанація, коли ти з якихось причин хочеш чогось досягти. Для мене це завжди було важливо, тому що бізнес — моя самореалізація. Хтось творчістю займається, комусь важливо в родині себе реалізувати.

У нас із чоловіком так вийшло, що ми разом зі студентської лави, 19 років працюємо разом. Я людина з бізнесу, для мене головне — реалізувати себе тут.

Працюючи разом із чоловіком, у вас виходить ще й у вихідні разом проводити час?

Так, у нас є традиція: ми кожен недільний вечір ходимо в ресторан. Потім намагаємося компенсувати це тим, що їздимо з дітьми відпочивати, ніколи їх не сплавляємо бабусям чи няням. Намагаємося замінити кількість проведеного разом часу якістю.

Зараз багато хто переводить дітей на приватне або домашнє навчання. Ваші діти де вчаться?

У звичайній київській гімназії. Старший син Ігор професійно займається великим тенісом, тому з ним у нас плани такі: в українських вишах це не стане в нагоді особливо, а ось американські спортсменів дуже цінують, дають стипендії, хочуть, щоб людина грала за університет і так далі. Тому особливу увагу в його освіті ми приділяємо двом векторам — профільні предмети і спорт.

Скажіть, які якості повинна мати людина, щоб потрапити до вас у команду?

Дуже складне питання. Я сама намагаюся на нього знайти відповідь. Наша компанія управляється власниками. Сьогодні багато власників в Україні подорожують, управляють компанією дистанційно, приходять до 11 ранку в кращому випадку. У нас все абсолютно не так. Я приходжу раніше, ніж мої співробітники, або о такій же годині, о 9 я завжди на роботі та йду останньою з офісу. Тому для мене дуже важливо, щоб у співробітника рівень енергії збігався з моїм. Мені дуже важко мати справу з людьми, у яких уявлення про активність інше.

І друге: в нашій компанії ми зробили ставку на персоніфікацію відносин із клієнтами. Це означає, що всі клієнти, які приходять до нас в «Арсенал страхування», точно знають, що вони тут свої. Вони знають наші імена, мобільні телефони, можуть зателефонувати в будь-який момент. Я довгий час, вже майже 20 років, сплю з увімкненим мобільним телефоном поряд із ліжком, і всі мої клієнти знають: якщо у них щось трапиться, я завжди відповім. Того ж я очікую від своїх людей — ось цієї небайдужості до того, що ми робимо, до клієнтів, яким ми це заявляємо. Тому ми і перемагаємо — завдяки ставленню.

Ось ви о дев’ятій годині ранку на роботі. Як будуєте день, щоб так рано приїжджати?

Окрім роботи, я чотири рази на тиждень ходжу в тренажерний зал і сама готую сніданки. Я готую три різних сніданки, тому що у наших дітей різні смаки. Наприклад, молодший син Андрій із ранніх років їв те, що діти не люблять, — спаржу, броколі. Тому до кожного в нас індивідуальний підхід.

«Зожник» росте.

Так, знаєте, це ж відомий факт, що не ми вибираємо здоровий спосіб життя, а здоровий спосіб життя вибирає нас. Мене, наприклад, здоровий спосіб життя не вибрав, я їм яєчню з беконом і не готова сприймати прийом їжі інакше як задоволення.

Компенсуєте спортзалом?

Компенсую це все порцією щастя. І, звісно ж, тренажерним залом вранці.

О котрій же ви прокидаєтеся?

О шостій ранку. Спочатку йду в тренажерний зал, потім у мене сніданок, потім всі діти йдуть до школи, а я — на роботу. Благо я живу неподалік від офісу і витрачаю на дорогу не більше п’яти хвилин. А тренажерний зал знаходиться прямо в будинку. У нас клубний будинок, всього сто квартир, спортзал вранці відвідують від сили п’ять людей. І я — одна з них.

Потім приходжу на роботу, починається мій звичайний день. Я переглядаю новини — на ринку, в країні, в компанії. Намагаюся спілкуватися особисто зі співробітниками. До восьмої години вечора я вдома, і у мене залишається півтори-дві години на те, щоб провести час із дітьми.

А ви якось контролюєте час, який діти проводять за комп’ютером?

Чесно кажучи, я не вважаю, що в наше століття діджиталізації треба обмежувати дитину у використанні гаджетів. Я вважаю, що, якщо вона любить Instagram, наприклад, вона туди все одно зайде. Тому ми заходимо разом, і я кажу: дивись, ось це тобі, напевно, цікаво — шахи, теніс, літаки, кораблі, вся техніка. Пропоную: давай підпишемося на такі сторінки, де все це є. Вона все одно туди піде, хай вже краще дивиться щось і цікаве, і корисне.

Нещодавно була стаття в New York Times, у якій говорилося про те, що світ діджитала — для людей із низьким прибутком, а світ офлайна — для заможних. Ви напевно її читали. Що думаєте?

Я так не вважаю. Я людина широких поглядів, тому, якщо світ великий, то оглянути його можна тільки за допомогою інтернету. Часто я на своїй сторінці в Facebook дякую Марка Цукерберга, так і пишу: «Спасибі, друзі, вам, і Марку Цукербергу за те, що дав можливість все це сказати». Бо кому ти донесеш інформацію в офлайні? Найближчому своєму оточенню. Що ти можеш побачити? Те, що в даний момент перед тобою. З ким ти зможеш спілкуватися? Тільки з тими людьми, які можуть виділити час зустрітися з тобою, зідзвонитися.

На що вам не шкода витрачати свій час?

Мені завжди абсолютно не шкода витрачати час на книги, я дуже люблю читати. Яка б не була людина зайнята в бізнесі, вона повинна читати художню літературу. У мене є кілька улюблених авторів — це Герман Гессе, Джек Керуак, Трумен Капоте, Ернест Хемінгуей. А ще я читаю кілька книжок одночасно. У мене така фішка. Багато хто говорить: як так можна, ти, напевно, дуже неорганізована. А я вважаю, що навпаки. Я читаю книгу художню, якесь бізнес-видання та додатково ще читаю щось зі сфери бізнес-мотивації.

Також мені дуже важливо проводити час із дітьми з користю для них. Ми разом ходимо в басейн або тренажерний зал, їздимо в кіно, в театр ввечері, просто граємо в якусь інтелектуальну настільну гру. У такі дні я дуже собою пишаюся, вважаю, що час минув не дарма.