Тільді Свінтон сьогодні виповнюється 59! Ми завжди надихалися Тільдою, і сьогоднішній день хочемо використати як відмінний привід згадати її найкращі висловлювання останніх років: про життя в горах, ставлення до краси та саморозвиток.

Про сильні якості

Я щаслива слідувати своїм інстинктам. Якщо проєкт мене цікавить, я повністю віддаюся йому. Раніше я робила вибір, спираючись на різні «критерії», але це завжди закінчувалося настільки погано, що зараз я віддаю перевагу слухати інтуїцію: робити щось, тому що особисто я знаходжу це гідним уваги.

У мене є три або чотири секретні навички, якими я безсоромно хвалюся роками. Рибний пиріг. Лагодити речі — я дійсно добре це роблю, чи то фарфор, чи то дерево. Ще я шию. І паркування заднім ходом.

Про красу

Я не дуже часто вживаю слово «нормальний». Я не знаю, що це означає. Я бачу тільки, що воно створює для людей проблеми. І тією ж мірою я думаю, що слово «краса» таке ж складне, оскільки важко уявити щось, що не може бути красивим.

Я ніколи не була лялечкою і, скільки себе пам’ятаю, виглядала більш-менш так [як зараз — прим. ред.]. Я росла в оточенні трьох братів, ми були неймовірно схожі — але з часом вони перетворилися на цілком повноцінних чоловіків, а я, на щастя, ні. Тож я в деякому роді росла у своєму племені, і для мене наша зовнішність була чимось само собою зрозумілим. Те, що більшості людей я здаюся чимось особливим, стало для мене сюрпризом. Ну і мій син — моя точна копія.

Схоже, я з якоїсь планети, де всі виглядають так. Мене часто називають інопланетянкою, але насправді це просто тому, що я не користуюся тушшю для вій! Ось і весь секрет.

Про природу і рідну Шотландію

Я все більше відчуваю, що природа — це все, що у нас є. Ми тварини, фріки та монстри. І чим швидше ми це визнаємо, тим щасливіші будемо.

Я люблю подорожувати так само, як і повертатися додому. Зміни в нашому житті — це те, за що я завжди вдячна. Ні тут, ні там немає порятунку: обидва шляхи є пригодами та підживлюють одне одного.

Життя без елемента подорожей неможливе, хоча подорожі можуть бути близькими або далекими від дому. Шотландське нагір’я є одним з останніх великих пейзажів дикої природи, які ми маємо. Це привілей жити тут.

За можливості я кожен день працюю у своєму саду. Це одна з найбільш життєво важливих речей для мене: працювати з землею, садити насіння і доглядати за рослинами. Їжа з власного врожаю приносить більше задоволення. Це дійсно творчий діалог — діалог із природою, від землі до погоди та комах, які допомагають на цьому шляху. Якщо ви ще це не спробували — зробіть це. Коробка з вікнами — ще те психоделічне королівство.

Про саморозвиток

«Великі сподівання» — це книга, яку я читаю приблизно раз на п’ять років, і кожен раз, коли я читаю її, це інша історія. Це як хімічний експеримент: ви поєднуєте її з підлітковим віком, і вона розповідає про те, як бути молодим і наближатися до великого таємничого захопливого лісу життя з усіма недоторканими фантазіями й ідеалізмом. Якимось чином ви не помічаєте в ньому темряви. Ви читаєте її в атмосфері зростаючого досвіду в юності, і мова йде про те, щоб навчитися вибирати свої битви та розуміти, що деякі речі йдуть не так, як треба: і раптом це книга про помилки. Ви читаєте її під впливом того, що ви батьки, або ви втратили батьків, і вона знову змінюється, як восьминіг, як ртуть, — і стає книгою про смерть і спокуту, яка відкривається на кладовищі, що закінчується загробним життям. Це чарівне дзеркало книги. Я буду читати її, поки мені це буде під силу.

Питання з двох частин, які я постійно ставлю собі протягом останніх 30 років: «Хто я і як мені жити?», «У тебе є звички?»