Як приймати рішення в невизначеності: психолог про 4 основних уроки, які дала пандемія

Очевидне питання, яке сьогодні хвилює багатьох – як нам поводитися в умовах пандемії коронавируса і які уроки ми можемо почерпнути з неї?  У своїй колонці на Psychologyroday культурний психолог Чарльз Джонстон розмірковує про те, які висновки і нові принципи можна винести з ситуації, що склалася – і як вони можуть допомогти нам жити далі.

Уміння передбачати проблеми критично важливо для нашого майбутнього щастя –  тільки зараз ми починаємо це розуміти

Люди дивуються тому, що пандемія прийшла, але насправді дивно, що вона не прийшла раніше. Епідеміологи говорили про це протягом десятиліть, і в разі з SARS, MERS і вірусом Ебола ми просто успішно ухилялися від кулі. Словом, вміння глибоко дивитися в майбутнє – це навичка, яку ми тільки-тільки починаємо освоювати. Нам доведеться брати на себе відповідальність за майбутнє щастя.

Правда, це вимагає від нас такого рівня людської зрілості, який ми тільки зараз починаємо усвідомлювати.

 Нам потрібно навчитися приймати рішення в умовах справжньої невизначеності

Коронавірус новий для людства. З самого початку ми не знали практично нічого про те, як з ним боротися і взагалі існувати разом. І навіть на 2 місяць карантину все ще залишаються питання, на які складно відповісти – ми не знаємо, коли це закінчиться, як після цього зміниться світ, чи буде коронавірус сезонною хворобою, і так далі. З кожним кроком нам доводиться ризикувати і будувати плани в умовах справжньої невпевненості.

Це – не ті речі, які комфортно робити. Це не те, до чого ми звикли. Людям хочеться знати напевно, як чинити, що правильно і що неправильно. Уміння приймати рішення в умовах, коли невідомо практично нічого, вимагає нового рівня зрілості, але це дуже важливо. І, на жаль, найголовніші питання в житті найчастіше з’являються в умовах певного рівня невідомості. Їх вирішення вимагає навички креативності та прийняття ризиків.

Тут мова навіть не про те, що лікарні та медичні системи повинні бути краще підготовлені до ситуацій, схожих на нашу. А в тому, що нам потрібно розібратися, що необхідно, щоб спільноти людей були міцними і життєздатними. Мабуть, зараз це питання може здатися не дуже актуальним, але його рішення необхідне для здорового майбутнього. Список цих речей повинен включати наявність обов’язкових інфраструктур, як-от доріг і мостів, розгалужену систему ментальної та психологічної підтримки, допомоги людям, які знаходяться на межі бідності і тим, хто не має постійного місця проживання.  І, зрозуміло, величезний акцент повинен бути зроблений на здоров’я довкілля: всього за кілька місяців ми побачили, як швидко природа починає приходити до тями без згубного впливу людини.

Прогрес має бути визначений в умовах обов’язкової турботи про здорове і повноцінне суспільстві. Звичайно, це може звучати не так захоплююче, як майбутнє, повне літаючих апаратів, доступних кожному. Але, тим не менш, у своїй зрілості важливо прийти до усвідомлення, що наша глобальна мета – це глобальне ж благополуччя.

Що ми можемо зрозуміти, зіткнувшись зі смертю?

Пандемія дійсно поставила нас в умови, де стосунки зі смертю стали ближче, ніж багато хто з нас мав раніше. Це усвідомлення лякає – і це нормально. Але варто і не забувати про те, що такий унікальний, нехай і стресовий, досвід, може багато чому нас навчити.

Це може вплинути не тільки на особисте життя кожної людини, але і на рішення, які ми приймаємо як вид. Необхідність зіткнутися зі смертю так прямо, як змушує пандемія, може підтримати ту зрілість, якої людям так не вистачає.

Ми зіткнулися з кризою мети – і персонально, і як суспільство. Ми втратили відчуття сенсу і напрямку в своєму житті. Але присутність смерті в рівнянні показує, що є речі, які ми ніколи не зможемо контролювати і, можливо, до кінця зрозуміти – усвідомлення цього допоможе згенерувати мудрість, необхідну для прийняття рішень. Якщо так трапиться, якість і приватних життів, і життя суспільства неминуче покращиться.