Ось декілька порад від UNICEF. 

Тиша та можливість побути наодинці – дуже важливі. Люди могли бути під обстрілами, перший час можуть бути знервованими. Допоможіть їм задовольнити фізіологічні, базові потреби. Тихе місце з можливістю хоч якось усамітнитися допоможе стабілізуватися.

Утримуйтеся від додаткових запитань та розмов, якщо людина сама їх не ініціює. Не починайте першими розпиту- вати про те, що відбувалось там, звідки приїхали люди. Коли вони будуть готові – поділяться з вами самі. Не давайте обіцянок, які ви не можете виконати. Якщо людина плаче – дайте їй поплакати, не зупиняйте її, просто побудьте поруч. 

Якщо у вас під опікою опинилась родина з дітьми – допоможіть зайняти дітей справами. Дітям треба дати час на адаптацію. 

Корисні заняття для дітей та активне дозвілля , режим дня допоможе їм максимально нормалізуватися.

Допоможіть знайти інформацію про те, де можна отримати допомогу для внутрішньопереміщених осіб у вашій громаді.

Ви значно краще орієнтуєтесь у своїй громаді, тому ваша допомога та, можливо, супровід до відповідних служб буде дуже корисним.

Сприймайте запитання з розумінням. Намагаючись адаптуватися та немов би «повернути старе життя», люди задають запитання, які вам, як приймаючій громаді, можуть здаватися дивними та не на часі: про холодильник, про гарячу воду, про вай-фай. Будь ласка, ввічливо відповідайте, пояснюючи ваші можливості.

По можливості, не залучайтеся до емоційних розмов у громаді, що стосуються негативних історій, пов’язаних з поведінкою людей, які переїхали з інших регіонів і жили чи наразі живуть у вашій громаді.

Залучайте до допомоги вашій громаді, коли люди відчують себе у безпеці.

Приблизно на третій – четвертий день після переїзду, після задоволення базових потреб своєї родини та отримання відчуття безпеки, люди готові підключатися до допомоги іншим. Залучіть людей до волонтерської діяльності у вашій громаді.