Фільми жахів — це страшно. І ще висота, перельоти, невідомість, прийняття рішень, майбутнє. Усе це здається таким великим, так лякає! Але воно однаково не таке страшне, як привиди, горище або покинутий будинок у дитинстві.

Пам’ятаєте, як ховалися під ковдрою від монстрів? І ми чудово пам’ятаємо! Тож у Геловін вирішили згадати про найстрашніше — жахи з дитинства. Запитали про це в підписників у Instagram і витягли з пам’яті своє потаємне.


Чого боялись у дитинстві наші читачі

Якби ми проводили не опитування, а голосування, до нього було б страшно підійти. Тому що в ньому перемогли б темрява, павуки та привиди. Або темрява, що кишить павуками та привидами — а також усією іншою нечистю, якої так бояться, напевно, всі діти. У тому числі стоматологами!

Але це було не голосування, тому ми можемо не просто назвати вам ці страхи, але й передати кілька страшилок. Деякі з них, до речі, виявилися живучими та залишаються в силі досі. І якщо вже ми про це говоримо, є привід побажати — нехай ці страхи активізуються тільки в Геловін!

  • «Павуки! Навіть найдрібніші. Озноб бере, коли їх бачу», — @ira.pikush
  • «У ранньому дитинстві боялася величезного павука, який нібито жив під ліжком», — @mia_milany
  • «Сильно боялася темряви, начебто в ній ховалися чудовиська й ось-ось вилізуть», — @sashalu23
  • «Не можу спати з відчиненими дверима в кімнату. Боюся бабайку», — @olkstk
  • «Боялася дзеркал. Навіть коли чистила зуби — не підіймала голову, думала, за мною стежать», — @alya.vasilchenko
  • «Морська глибина. Мені вже 22 роки, а я так і не навчилася плавати», — @amurofella
  • «Стоматолог. Дуже боюся з дитинства», — @multistrekoza
  • «Боюся, що телефон впаде на рейки в метро, розіб’ється, і все, хана», — @alex_shvchnk_

Чого боялася в дитинстві редакція Anywell

Велнес — це чесність. Стосовно інших і себе, звісно. І визнання своїх почуттів, нехай вони іноді й кумедні або незручні.

 Минулого року ми вийшли (нехай і не без зусиль!) із зони комфорту і зізнавались у своїх антивелнес-грішках — прямо на день народження журналу. Цього разу було трохи легше — і набагато смішніше.

Наташа Васюра, головний редактор

Мій дивний і кумедний дитячий страх пов’язаний із Новим роком. Коли мені було близько трьох років, я дуже сильно боялася побачити вранці 1-го січня калюжу від розталого Діда Мороза. Так, не смійтеся! Після того, як одного разу батьки розповіли, що він приходив у новорічну ніч і вони пригостили його чаєм, я дуже суворо заборонила їм надалі поїти Діда Мороза гарячими напоями. Цей страх і хвилювання жили зі мною ще кілька років. Поки батьки не переконали мене в тому, що на чарівників чай не діє.


Аннабель Угренюк, арт-директор

Перший страшний сон, що мені наснився, був пов’язаний із піснею про вовчка, який вкусить тебе за бочок. Я пам’ятаю, як повірила, що під ліжком у мене живуть з одного боку вовк, а з іншого — ведмідь. І якщо я перевернуся на якийсь із боків, хтось із них мене з’їсть. Тому я всю ніч лежала на спині по центру, не рухаючись.

А ще я з дитинства (і досі) дуже боюся темних силуетів людей у темряві. Мені завжди здавалося, що в кімнаті хтось може бути. Тож я спала обличчям до стіни, щоб не розглядати кімнату на предмет наявності темних людей у ній. Тому зараз я вважаю за краще спати з зачиненими дверми, щоб обмежувати темний простір навколо.


Настя Березовська, маркетолог

Я в дитинстві боялася, що під час мого купання у ванній зі стоку вилізе русалка і загризе мене своїми риб’ячими зубами. Хоча мультик про Русалоньку при цьому дивилася. І він зовсім не здавався мені страшним.


Настя Храмова, керівник напряму e-commerce

Мій найбільший дитячий страх — заснути летаргічним сном і що мене поховають. Бабуся розповідала легенду про дочку черкаського поміщика, яка заснула таким сном, і її поховали. А після революції розкопували сад і знайшли її могилу.

І виявилося, що вона намагалася вибратись. Не знаю, навіщо бабуся мені це розповіла. Але з того моменту з’явився страх. Тому про всяк випадок заповідаю всім рідним, щоб мене кремували.


Маша Кауфман, співзасновниця Anywell

У дитинстві я страшенно боялася комах, тому павуки на Геловін навіювали страх. Ще боялася Волдеморта з «Гаррі Поттера» і акул. Загалом, зі світом тварин не склалося з дитинства 🙂 Першим відпав страх Волдеморта — довелося визнати, що світу «Гаррі Поттера» немає. А ось фільми про акул обожнюю з дитинства, хоч до жаху їх боюся. Досі не перейнялася довірою і мрію не опинитися в океані з акулою.


Таня Логвиненко, редактор

У моєму дитинстві була телевізійна передача «На добраніч, діти!». Там читали казки, але починалося все з заставки. Під пісню «Тихесенький вечір на землю спадає…» крутили ролик із мальованими та пластиліновими героями. Серед них був бородатий бик, усіяний зірками, у стилі Марії Приймаченко. Він символізував ніч, але це я зрозуміла через багато років. А тоді він був для мене коровою і викликав справжню істерику.

Вдома про це знали та кликали мене до кімнати, коли заставка закінчувалася. Але одного разу я випадково опинилась у цей час в гостях у друзів і добряче всіх налякала. Ніхто не міг зрозуміти, що сталося з маленькою Танею, а вивести її з кімнати й на думку не спадало — мультики ж, це всіх заспокоює! Через років 30 я знайшла цей ролик на YouTube. Знаєте, мурашки по шкірі майже як тоді!