Наш світ переповнений інформацією: візуальною, аудіальною, текстовою. Варто один раз вийти на галасливу вулицю, і ти повернешся додому з головою, що гуде від кількості реклами, шуму й інших тригерів, які зводять з глузду мозок.
Тому зараз настільки часто звучать заклики сповільнитися, загальмувати і побути наодинці з собою. Важливо придумувати для себе ритуали, які будуть нагадувати про реальність і давати відчуття контролю. При чому тут догляд за шкірою, про який ми пишемо в заголовку? Це — якраз такий ритуал. Ми закликаємо піклуватися про себе не тому, що так заведено, і не для того, щоб комусь сподобатися, але щоб провести з собою якісний час і дати собі трохи любові, на яку ви заслуговуєте.
Разом із лікарем косметологом-дерматовенерологом Іриною Кравчук, засновницею власної клініки, та психологом, біологом, тренером і HR-консультантом Тетяною Путятіною ми розбираємося, як стосунки зі шкірою впливають на стосунки з собою.
Який взагалі стосунок шкіра має до психології?
Що ж, схоже, на наш душевний стан впливає практично все на світі, і шкіра — не виняток. Ось, наприклад, існує навіть спеціальний напрям у дерматології під назвою психодерматологія — він вивчає взаємодію психологічних факторів і стану шкіри.
«У рамках цієї дисципліни для лікування шкірних захворювань можуть використовуватися психотерапевтичні методи, а не тільки косметологічні чи медикаментозні», — пояснює Тетяна Путятіна. Справа в тому, що в реакції шкіри на стрес бере участь відразу кілька систем організму: ендокринна, нервова й імунна. І чим більше факторів впливають на систему, тим складніше передбачити наслідки — ось тому дерматологічні проблеми так складно лікувати, адже одна загальна схема лікування може не спрацювати. Кожен випадок індивідуальний. Тетяна додає, що, за її спостереженнями, чим довше ігнорувати хронічний стрес, тим більше шансів, що він перейде на тілесний рівень.
А в результаті може проявитися непередбачуваним чином: стрес завдає шкоди всьому організму, і де його ефект позначиться в першу чергу, передбачити складно. Але шкіра страждає часто: все тому, що в екстрених ситуаціях мозок обмежує не життєво важливі органи в турботі. Ось тому зазвичай дістається, наприклад, волоссю та шкірі, які в результаті відчувають нестачу в енергії і втрачають захисні властивості.
А як саме стрес може впливати на шкіру? Що за механізм тут працює?
«Стрес — одна з головних причин проблем зі шкірою. І дрібних, коли шкіра стає менш еластичною, на ній швидше утворюються зморшки і з’являються висипання, і глобальних — загострення екземи, псоріазу, акне і багатьох інших серйозних захворювань», — розповідає Ірина. Крім того, стрес ще й ускладнює лікування вже наявних хвороб. Загалом, як нескладно здогадатися, суцільні мінуси.
Як саме все відбувається? Коли ми піддаємося стресу, в тілі виділяються кортизол і адреналін, які й здійснюють основний негативний вплив на шкіру. Кортизол викликає підвищення в крові цукру, надлишок якого стимулює процеси, які змінюють властивості колагену. А змінені молекули колагену вже змінюють властивості шкіри — вона стає атонічною, на ній збільшується кількість зморшок.
Надлишок адреналіну теж діє проти шкіри: він призводить до спазму капілярів шкіри, через що зменшується приплив крові. А це позбавляє шкіру життєво важливих поживних речовин і кисню, що в результаті закінчується блідим, жовтим кольором обличчя. Ну, і щоб завершити цю прекрасну картину, додамо, що у стані стресу в кишечнику у великих кількостях виробляються гістаміни. А вони — причина появи висипу, дрібних неприємних прищиків і підвищення чутливості шкіри до різних подразників.
Чи існує зв’язок самооцінки та стану шкіри?
Нескладно здогадатися, що так: згадайте, як може зіпсувати настрій прищик, що раптово вискочив на лобі в день важливої зустрічі або співбесіди. Але ця проблема може досягати значно більших масштабів, ніж просто поганий настрій: Ірина Кравчук розповідає, що в стані стресу людина ніби ходить замкнутим колом. Занепокоєння погіршує стан шкіри, стежачи за чим, ви турбуєтеся ще більше, стрес посилюється і «добиває» вас. Позбутися цього складно — але необхідно. «Проблеми зі станом шкіри часто приносять великий дискомфорт, — додає Ірина. — Звісно, все залежить від самої людини, її психотипу, характеру, життєвого періоду. В підлітковому віці через проблеми зі шкірою молоді люди стають невпевненими, можуть замкнутися в собі, у когось починаються проблеми в спілкуванні з однолітками. У молодих жінок проблеми зі шкірою позначаються на самооцінці, і чоловіки теж, нарівні з жінками, можуть відчувати всі перераховані психологічні проблеми».
Тетяна Путятіна теж говорить про те, що захворювання шкіри можуть істотно знизити якість життя людини. За її словами, це пов’язано не з самими акне, а з токсичною емоцією сорому: хронічний сором заважає соціалізації, може зробити людину замкнутою, отруюючи життя. «Але мені не хотілося б, щоб догляд за шкірою був боротьбою за любов до себе, — каже Тетяна. — На любов до себе ми заслуговуємо незалежно від стану шкіри. І не завжди у нашій владі його змінити лише ретельним доглядом, адже проблема може бути глибшою. Тому всім нам у 21 столітті вже час перестати судити людей за їхніми шкірними покривами».
Тим, хто стикається з проблемами зі шкірою, психолог рекомендує знизити кількість стресу в житті, не звинувачувати себе і не соромити, а також знайти етичного та професійного косметолога. А любити себе варто і з акне, і без них, адже ви гідні цього в будь-якому випадку.
А що вважається здоровою любов’ю до себе? Чи не може це перетворитися на егоїзм?
«Мені не дуже подобається поняття егоїзму. Не думаю, що можна дуже любити себе», — категорично каже Тетяна, порівнюючи це з любов’ю до дитини — її можна недодати, але «перелюбити» не можна. «Мені ближче поняття агресивності, пасивності й асертивності, — пояснює Тетяна. — Агресивна людина готова нехтувати потребами інших людей для своєї вигоди. Вона береже свої межі, але без жалю пробиває чужі. Людина пасивна навпаки вважає, що її бажання не варті уваги, і діє в інтересах кого завгодно, тільки не себе. А ось асертивна людина вміє як відстоювати свої межі та піклуватися про себе, так і проявляти увагу до потреб інших. Асертивність — це необхідна якість для здорової особистості». Загалом, будь-яка любов до себе буде здоровою, запевняє Тетяна, якщо не використовує інших людей як ресурс для задоволення своїх потреб. А зайва маска для обличчя і зайва година відпочинку на дивані — безумовно не злочин і однозначно не знаряддя агресора.
Часто ми ставимося до себе та свого тіла споживацьки: переносимо дрібні застуди на ногах, працюємо до ночі, забуваємо поїсти, поспати і бентежимося питаннями здоров’я, тільки коли щось перестає працювати. «Мені все-таки здається, доглядати за собою люблять багато людей, але фокус зміщений у бік створення зовнішнього образу, турботою ж про себе на рівні здоров’я та відпочинку часто нехтують», — каже Путятіна. Простіше кажучи, піклуватися про себе потрібно по-різному: не лише зайвою маскою — хоча чому б і ні, — але й регулярними чекапами, побаченнями з природою, правильним режимом, харчуванням і спортом. У цьому питанні є хороші новини та зрушення: ось у міленіалів, наприклад, турбота про себе — це вже модно і є схваленим способом боротьби зі стресом, багатозадачністю та швидкістю світу.
Однак сприйняття догляду за собою як прояву егоцентризму притаманне людям старшого покоління: Тетяна каже про те, що це спадщина колективістського сприйняття, і з цим потрібно боротися. Ви не ледар і не нероба, якщо хочете провести ввечері годину не за комп’ютером, а у ванній, повній піни. Це нормально. Нормально балувати себе й іноді потурати своїм примхам — це не робить вас егоїстом або дармоїдом. Більш того, це корисно.
Чи можуть домашні ритуали догляду вважатися психологічною терапією?
Можуть — як допоміжна частина комплексного лікування, пояснює Путятіна і додає: «Людині в депресивному стані дуже важливо вибратися на рівень простих вітальних потреб, відчути зв’язок зі своїм тілом, отримати хоча б маленьку дозу радості». Важливу роль тут відіграє ритуальність цієї дії: у людини в пригніченому стані мало спонтанних бажань і ще менше волі для дій. «У депресії важливо не ставити надзавдань, а керуватися планом мінімум: встала з ліжка та погуляла з собакою — класно, посиділа в теплій солоній ванні — взагалі чудово», — каже Тетяна. І таким чином поступово з маленьких іскор може розгорітися вогонь інтересу до життя. Звісно, це стосується не тільки людей із діагностованим захворюванням: якщо ви схильні до туги, тривожності чи просто часто стикаєтеся зі стресом, ритуали будуть вам корисні. Вони повернуть почуття контролю над своїм життям, і ви відчуєте, що в силах самостійно приймати рішення та допомагати собі. І все не так вже й погано у вашому житті.
Як саме працюють ритуали догляду за собою? У чому сенс?
Крім того, про що йшла мова в попередньому пункті, Ірина Кравчук каже про те, що щоденні ритуали догляду вчать формувати позитивне мислення та піклуватися про себе. Це не згадуючи про те, що домашній догляд — за умови, що він правильно підібраний — дає хороший терапевтичний ефект на стан шкіри. «Коли ми виконуємо якісь косметичні процедури, важливо бути в моменті, в контакті з собою, зі своїми відчуттями, концентруватися на них, пам’ятати, навіщо ви це робите, пам’ятати про свої сенси та цілі», — додає Ірина.
Тому в якомусь сенсі домашній догляд може бути медитацією, вчити усвідомленості та знаходженню в моменті. «Є поширена фраза, що любов — це дія, — розповідає Тетяна. — Так що ритуали догляду за собою можуть бути хорошою практикою любові та прийняття свого тіла». Психолог окремо підкреслює, що фокус у такому ритуалі повинен бути на контакті з тілом і на турботі про нього — не потрібно сприймати його як об’єкт, який потребує вдосконалення. Особливу цінність домашнім обрядам додає те, що в ці моменти складно залишатися мультизадачним, залипаючи в смартфон або відповідаючи на листи по роботі. Це робить моменти біля дзеркала у ванній відмінною можливістю повноцінної зустрічі з собою.
