Різдвяні свята — найкращий привід задуматися про свій вплив на світ навколо. Ми відвідали головну подію року, присвячену філантропії, — івент «Благодійність 2019: тренди в Україні та світі», який пройшов 25 грудня у Fedoriv Hub.
В рамках цієї події відомі амбасадори добра розповіли про тренди у сфері благодійності, міжнародний досвід і прогнози на 2019 рік. Серед лекторів були Ольга Руднєва (виконавча директорка фонду Олени Пінчук), Дмитро Шерембей (голова Всеукраїнської мережі ЛЖВ), Марія Артеменко (кураторка проекту Giving Tuesday Ukraine), Алла Клименко (співзасновниця UpGrade), Олександр Тодорчук (засновник гуманістичної організації UAnimals) і Аліна Носенко (директорка фонду Klitschko Foundation). Оскільки хороший приклад повинен бути заразним, ми вирішили поділитися найбільш надихаючими цитатами лекторів.
Ольга Руднєва
«15 років тому до благодійності не було довіри. Ми витратили дуже багато грошей на те, щоб побудувати цю довіру, але воно було того варте. Тоді в благодійності не було зірок. Ми привезли Елтона Джона, ми привезли Queen — не тільки тому, що вони круто співають, а й щоб показати, якими бувають ці люди, і показати, що вони роблять. Цього року ми знову привезли Елтона Джона на „Кураж Базар“, і цього разу були люди, які прийшли на його виступ, але сфотографуватися вони хотіли з Оленою Гудковою. Це показник того, що у нас вже з’явилися свої рок-зірки у сфері благодійності».
«Прийти у благодійність — як прийти на будівництво космічного корабля. Будувати довго, дорого і не факт, що він взагалі злетить. Ти можеш на все життя залишитися просто будівельником космічного корабля».
«Мене часто запитують про те, як я не згоріла за 15 років роботи у благодійності. Я навчилася пам’ятати хороші історії. Якщо 99 моїх пацієнтів зі 100 помруть, але один виживе, я буду прокидатися щоранку та згадувати історію того одного, що вижив».
Марія Артеменко
«Люди дуже хочуть надихатися. Відповідно, ми повинні їх надихати, розповідати про те, яким чином зміниться життя завдяки їхній підтримці, розповідати про те, що ми робимо це, щоб досягти великої мрії. І розповідати історію».
«Маленький внесок — це теж внесок. І якщо робити це регулярно, то часом він важливіший, ніж одноразова масштабна допомога».
«Волонтер долучається не до організації, а до великої мрії, яку ви будуєте. Незалежно від того, скільки їм років і яка у них посада, саме мрія рухає людьми».
Олександр Тодорчук
«На сьогоднішній день будь-які територіальні об’єднання є штучними. Коли ми проводили Марш за тварин, сім українців, що живуть у ПАР, теж вийшли на вулиці свого міста, щоб нас підтримати. Ми живемо в такому світі, що ваш розробник може перебувати в іншій країні, ваш клієнт може сидіти в ще одній країні, і все працює, як злагоджений механізм».
«Підтримка благодійних спільнот для багатьох людей — приналежність до певної групи однодумців. Люди повинні бачити в благодійній організації тих, з ким вони себе хочуть асоціювати. Тому на перших наших акціях за цирк без тварин ми намагалися залучати різних постатей — від ветеранів АТО до різних зірок. Ми повинні показувати людині приклад тих людей, які підтримують цю ідею».
«Одного разу мене з подивом запитали, чи використовую я лайку. Людина, яка займається соціальною або благодійною діяльністю, може і пити, і лаятися — вона не зобов’язана бути завжди святою».
Аліна Носенко
«Коли ми говоримо про те, що світ безмежний, доводиться залишати свою мушлю. Одна з наших учасниць, дівчинка 14 років, використала свої комунікативні навички та зібрала на свій проект 70 тисяч гривень. Коли вона реалізувала проект, їй зателефонував мер міста, який повідомив, що її ідея настільки нашуміла в Полтаві, що він їй готовий виділити з бюджету 120 тисяч, аби вона продовжила цим займатися. Тоді ми зрозуміли, що це не наш фонд веде дітей, а ці діти йдуть попереду фонду».
«Часто підлітки сумніваються, що на їхню соціальну діяльність хтось видасть гроші, і їх батьки в цьому „підтримують“, розповідаючи, що ніхто не дасть дітям стільки грошей. Такі речі дуже смішні, але вони показують, наскільки наше суспільство не готове до сміливих дій молоді».
Діма Шерембей
«Я сьогодні стою перед вами, на мене вдома чекають діти, у мене великі плани на майбутнє. А якби ми з вами зустрілися в 2001 році, ви б побачили людину, яка лежить у палаті, до якої не можна торкатися і у якої три смертельні захворювання. Лікар їй сказав, що їй залишилося жити два місяці. Як може змінитися історія після одного рішення людини? Я тоді дуже просто відповів лікареві — не йому вирішувати, скільки мені ще жити».
«Чи може таке бути у світі, щоб життя стало першим пріоритетом? Адже може — це навіть звучить природно, чому ні? Чому комфорт є пріоритетом номер один, політика, але не людське життя? Адже це якась збочена система цінностей. Коли у вас вдома є діти, і хоч одна дитина захворіла, ви будете робити все, витрачати все, щоб захистити її життя. Це дуже адекватно. Але було б безглуздо, якби у вас був сусід, у якого четверо дітей, і одна з них захворіла, а він ходив по всьому під’їзду і просив гроші, але в той же час купив нову машину. Або він не батько, або у нього з головою непорядок. Будь-яке суспільство, місто або країна — копія сім’ї. Коли в лікарні вмирають люди, у яких немає технологій виживання, а обласна адміністрація робить гарний ремонт у своїй будівлі, це реально непорядок у голові».
Алла Клименко
«Моє улюблене визначення слова „щастя“ — це задоволення зі змістом. Іншими словами, щоб ви були щасливими, вам має подобатися те, як ви живете. Ви повинні отримувати задоволення від того, чим займаєтеся, від того, хто вас оточує, радіти різним ситуаціям. І при цьому у всьому є сенс: сенс жити, сенс прокидатися щоранку. У мене горять очі, є бажання щось міняти і творити».
«У мене є улюблена фраза: живи так, ніби все, що ти робиш, змінює світ. Але ж так і є — кожна наша дія змінює світ навколо. Те, як ви дивитеся, слухаєте, бажаєте хорошого дня іншим людям, робите компліменти та даруєте посмішки. Благодійність існує в усіх нас. Служіння іншим людям приносить нам більше щастя, ніж егоїзм. Іншими словами, благодійність робить нас щасливішими, адже вона надає нашому життю сенс. При цьому важливо отримувати ще й задоволення від життя, адже це дає нам життєву енергію та сили творити добро».
«Моя улюблена історія — притча про людину, яка хотіла змінити світ. Цей чоловік пішов в Організацію Об’єднаних Націй, пропрацював там п’ять років, зустрічався з президентами різних країн, проводив благодійні акції по всьому світу, але світ не змінився. Він вирішив, що замахнувся занадто круто, і змінив свій підхід — вирішив змінити свою країну. Став президентом своєї країни, особисто зустрівся з кожним мером, ввів нову освітню програму, створив нові робочі місця, але країна не змінилася. Він знову вирішив, що замахнувся занадто високо, — і став мером свого міста. Почав проводити фестивалі, будувати нові ігрові майданчики, але місто не змінилося. Тоді він вирішив змінити свою сім’ю — звільнився з роботи, почав усіх їх виховувати. Але знову його спіткала невдача. І тоді, сидячи одного вечора, він подумав: може, потрібно почати з себе? Він вирішив змінити себе і заснув. Прокинувся — а світ змінився».
