Скільки разів ми запитуємо у друзів або ставимо запитання у фейсбуці: «Порадьте хорошу книжку, фільм, музику». Питання «Що почитати?» — влітку найактуальніше, адже це найкращий час, коли з книжкою можна відправитися на дачу, посидіти на лавці в місті або позасмагати біля моря. Влітку в нас більше часу і хочеться провести його з користю для себе. Ми запитали у семи головних і шеф-редакторів українських видань, які книги вони вважають must read, і сподіваємося, що вони займуть гідне місце на вашій полиці.
Шеф-редактор Vogue.ua
Малала Юсуфзай
«Я — Малала»
Книга «Я — Малала» — це історія про пакистанську правозахисницю Малалу Юсуфзай, яка ледь не стала жертвою терористів через своє природне бажання здобувати освіту разом з іншими дівчатами. Книга написана від першої особи, де Малала розповідає, як її рідну долину Сват захопили таліби, як вони забороняли дівчаткам відвідувати школу і як її сім’я боролася з цим. Події, що відбувалися, дівчина, на той момент ще школярка, описувала у своєму блозі, який зокрема почав виходити і на BBC. Таліби намагалися її вбити — куля пройшла через голову, шию і вийшла через плече, але вона вижила і розповіла про все світу. Це важлива історія як про мужність однієї людини, яка готова йти проти системи, так і про те, скільки військових конфліктів постійно відбувається у світі.
Головний редактор Viva.ua
Харукі Муракамі
«Кафка на пляжі»
«Кафка на пляжі» — це не та книга, яку потрібно прочитати кожному. Але вона, як і вся творчість Муракамі, захоплює та веде тебе в інший світ — дивний і 100% японський.
Мені взагалі важко описати, чому Муракамі крутий. Але ось струни душі чіпляє дуже професійно. Порушує проблеми, що хвилювали багато років у період дорослішання, пише про любов і самотність, приправляє це цікавими сюжетами містично-фольклорного плану, що нагадують грань між сном і дійсністю. І виходить дуже легкий для прочитання, розслабляючий літературний постмодерний коктейль.
Муракамі — такий собі майстер літературного кліф-хенгерства: глави розповідають про різних героїв і йдуть через одну. Тільки-тільки хочеш дізнатися, що відбудеться — бац! — кінець глави, читай про другого персонажа. Терпляче погоджуєшся почекати, починаєш читати про другого, входиш у смак, стає цікаво — і знову кінець глави, читай про першого. До того ж у ньому є відмінна складова модерністичного роману: персонажі, ніяк не пов’язані один з одним, ближче до кінця об’єднуються однією сюжетною лінією.
Головний редактор «Український тиждень»
Едвард Саїд
«Культура й імперіялізм»
Коли мені було 17, я вперше побачив фільм Френсіса Форда Копполи «Апокаліпсис сьогодні». Багато речей у ньому заворожує: від саунтредку із the Doors до несподіваних вивертів сюжету. Тоді я думав, що це кіно передовсім про війну у В’єтнамі і лише багато років потому дізнався, що в основу сценарію взята повість «Серце пітьми» Джозефа Конрада, написана ще далекого 1902-го. Це відкриття я зробив завдяки Едварду Саїду і його праці «Культура й імперіялізм». І не тільки це: класик постколоніальних студій пояснює, як одні народи підкорюють інші, як поневолений стає бачити світ очима колонізатора, говорити його мовою. Як одна й та сама подія може відображатися в літературі імперської нації і в творчості тубільних народів. Абсолютно несподіваний, безкомпромісний погляд на творчість Кіплінга, Камю, Остена, Жіда та інших європейських класиків. Книга, що «прокачує» твій освітній рівень на кілька порядків і дає поважний список літератури, яка пройшла повз тебе, і з якою просто мусиш познайомитися.
Головний редактор НВ.ua
Арт Шпігельман
«Маус»
Я вже не перший рік абсолютно всім раджу прочитати книгу Арта Шпігельмана «Маус». Це перший і поки єдиний комікс, який отримав Пулітцерівську премію. Дуже відома в усьому світі книга. У графічному романі миші — це євреї. Коти — нацисти. Так історію Голокосту, як Шпігельман, ще не розповідав ніхто. Це автобіографічна і дуже особиста книга для автора — його батько вижив у нацистських концтаборах. Це книга, яку необхідно прочитати самому і можна та потрібно читати з трохи підрослими дітьми. Ви її прочитаєте і ніколи не забудете. Я дуже часто дарую цю книгу своїм друзям, тому що з усього прочитаного за останні років п’ять саме вона справила на мене найбільше враження, мабуть. І дуже круто, що восени «Маус» буде вперше видано українською мовою.
Головний редактор «Телекритика»
Віктор Пелевін
«Таємні види на гору Фудзі»
У моєму списку авторів, нові книги яких у жодному разі не можна пропускати, Віктор Пелевін іде відразу після Мішеля Уельбека. Так ось, «Таємні види на гору Фудзі» Пелевіна була прочитана нешвидко, але з інтересом і запитанням — про що сьогодні один із ключових голосів сучасності та про що він не зміг промовчати цього разу? Дуже іронічний твір. Про людей родом із «совка», які прагнуть до просвітління і всього нового, що обіцяє щастя та світло, і який хаос із цього може вийти, коли вони стають олігархами. І як феміністські ідеї можуть трансформувати сучасних жінок, якщо вони дуже ображені на всіх тих чоловіків, які поруч. Безумовно, переказувати Пелевіна — не найкраща затія для читача, оскільки спойлер все одно буде виглядати як мінімум дивно. Тому скажу так: якщо ви цікавитеся авантюрними стартапами, «алхімічними трансгендерами», буддійською медитацією і просто любите аналізувати культуру своєї епохи — до прочитання обов’язково.
Головний редактор Buro 24/7
Анна Бернс
Milkman
Milkman Анни Бернс — історія про дівчину з Північної Ірландії, якої домагається один із помітних функціонерів ІРА в самий розпал протистояння з центральною владою Великобританії 1970-х. Це іронічний і страшний роман про параною і ненависть суспільства, що знаходиться в постійному стані війни. У 2018 році Milkman отримав Букерівську премію — ані українською, ані російською книгу, здається, ще не переклали.
Шеф-редактор Anywell
Валентина Клименко «Лицар, дама, авангард. Розмова Валентини Клименко с Жаном-Клодом Маркаде»
Останнім часом читання для мене — це не мотиваційні й аналітичні книги, а бажання зануритися в якісний текст і можливість побути з собою. У моєму списку завжди окремо стоять книги про культуру, тому що це — найкращий антистрес і занурення в себе.
Книгу Валентини Клименко «Лицар, дама, авангард. Розмова Валентини Клименко з Жаном-Клодом Маркаде» я купила на «Книжковому арсеналі» в цифровому друці, вона була представлена обмеженим накладом. Але скоро книга вийде у видавництві «Родовід», і її можна буде купити кожному. Тут ти немов проживаєш життя художника разом з автором, вирушаючи в його будинок в Гасконі, де живе Маркаде і де Валентина Клименко провела кілька тижнів, записуючи з ним інтерв’ю. Це красива історія життя та любові французького мистецтвознавця, дослідника творчості Малевича Жан-Клода Маркаде і його коханої Валентини Васютинської-Маркаде, біженки з Одеси, яка після революції 1917 року покинула батьківщину. Валентина Васютинська-Маркадве також була відомим мистецтвознавцем і написала першу на Заході історію українського мистецтва. Вона була старша за Маркаде на 27 років, а він дуже трепетно і ніжно любив її. Сьогодні Жан-Клод залишився один, живе в їхньому будинку та зберігає кімнату своєї Лялі в тому ж вигляді, що і за її життя.
