Напевно, багато хто з вас пам’ятає сцену з «Диявол носить Prada», в якій героїня розповідає про дивовижну дієту — вона взагалі нічого не їсть, а коли відчуває наближення непритомності, гризе шматочок сиру. У фільмі це було страшенно кумедно — а ось у житті такі стани зовсім не здаються смішними.
Анорексія — це розлад харчової поведінки, за якого пацієнт вирізняється пониженою вагою, ІМТ істотно нижчий за норму. Людина свідомо підтримує ці стани, панічно боячись набрати вагу і неадекватно оцінюючи свій зовнішній вигляд. Вона може не відчувати голоду, а думки про їжу викликають у неї тривогу. Як розповідає психолог Ольга Сушко, яка заснувала центр психологічної допомоги при розладах харчової поведінки B-center, часом анорексія може бути симптомом: людина не має відчуття голоду попри те, що потребує їжі. Так буває у разі соматичних захворювань, наприклад, онкології, захворювань нервової системи, як реакція на медичні препарати. У цьому випадку людина також втрачає вагу, але це пов’язано не з психікою, а з її фізичним здоров’ям.
Ми попросили Ольгу відповісти на 11 (не)соромних питань про анорексію та дізналися, як почувається людина з цим захворюванням, як сьогодні лікують анорексію, наскільки це нова хвороба — і як допомогти близькій людині, яка з нею зіткнулася.
Як почувається людина з анорексією? Якими є симптоми і як вони проявляються?
Людина з анорексією боїться їсти й набирати вагу. Їй може здаватися, що вона негарна, товста, навіть якщо вона критично мало важить. Анорексія буває обмежувальною або очисною (її ще часто плутають з іншим розладом харчової поведінки — нервовою булімією). При першій людина обмежує себе в їжі, а при другій якимось чином компенсує «переїдання» — а точніше те, що вона з’їла щось, що їй «не можна». Такі люди викликають блювоту, використовують послаблювальні, тренуються впродовж багатьох годин. Практично все життя людини з анорексією присвячене нав’язливим думкам про їжу, підрахунку калорій. Люди з анорексією часто переживають сильні страхи, тривогу, депресію.
Хоча на початку захворювання вони часто відчувають полегшення, часом навіть ейфорію від зниження ваги.
Як розвивається анорексія?
Є певна послідовність розвитку захворювання, зазвичай пов’язана зі зниженням ваги. Чим більша втрата маси тіла і довше триває захворювання, тим серйознішою є стадія. Раніше вважалося, що на початку розвитку анорексії у людини є бажання й намір схуднути. Однак зараз, зважаючи на те, що це захворювання багато досліджується, погляд на стадії хвороби також переглядається. Існує безліч ситуацій, коли дитина чи підліток втрачали вагу через хворобу — наприклад, у результаті вірусної інфекції, — і анорексія розвивалася в результаті цього.
Якими є причини розвитку анорексії?
Досі немає точних даних про те, що анорексію викликає щось конкретне. Зараз вважається, що у цього захворювання є біологічний, соціальний і психологічний компоненти. Масштабні дослідження по всьому світу показали, що анорексія є наслідуваним захворюванням, і генетика відіграє велику роль. Крім цього, анорексія найчастіше розвивається в певний період життя, і її старт також пов’язують із гормональними змінами.
При цьому, безумовно, соціальний тиск — ідеали краси, соціальні медіа — також не можна списувати з рахунків, адже саме через них сучасні підлітки пробують першу дієту. Для когось вона мине безслідно, а у когось розвинеться нервова анорексія.
Так само вплив на розвиток хвороби має особиста історія й особливості характеру людини: анорексія більш небезпечна для людини з вираженим перфекціонізмом, для якої важливі досягнення. Діти, яких цькують у школі або які пережили насильство, також у зоні ризику.
Чи може людина з анорексією зрозуміти, що вона хвора на неї?
У якийсь момент так. Однак найчастіше, на жаль, тривогу б’ють близькі. Чимало людей з анорексією заперечують факт хвороби й відмовляються від допомоги.
Чи відрізняється якось анорексія у дитини й у дорослого?
Анорексія вкрай небезпечна і для дітей, і для дорослих. Для дітей і підлітків тим, що вона завдає величезної шкоди фізичному здоров’ю в такий важливий період зростання. При цьому вилікувати дитячу або підліткову анорексію на ранніх етапах набагато простіше, ніж хроніфіковану дорослу форму. Хоча це все одно непросто.
Наскільки це нове захворювання?
Згідно з історичними даними, анорексія супроводжувала людство в усі часи. Існує теорія, згідно з якою приплив сил і ейфорія, які відчувають люди з нервовою анорексією, дозволяли племенам виживати: одна така людина з племені під час голоду могла продовжувати здобувати їжу, в той час як усе плем’я було без сил від виснаження. Є свідчення існування анорексії в Середні віки й пізніше — в основному голод був способом наблизитися до Бога. Безумовно, з розвитком мас-медіа анорексія стала траплятися частіше, і про неї стали більше говорити.
Якщо я запідозрив анорексію у знайомої чи близької людини, як я можу направити її перевіритися? Чи потрібно це робити?
Зважаючи на те, що більшість людей з анорексією заперечують, що з ними щось не гаразд, допомога не завжди буде прийнята з першого разу. Якщо йдеться про дорослого друга чи подругу, можна говорити про свою тривогу за їхній стан, допомагати шукати професійну підтримку — як психологічну, так і лікарську. Люди з анорексією часто досить самотні, навіть можливість просто обговорити його чи її складності може бути безцінною.
Як підтримувати людину, яка лікується від анорексії?
Запитувати про те, як вона почувається, нагадувати їй, що вона не винна у хворобі, допомагати справлятися з відкатами (нагадувати, що вони — частина процесу). Дізнаватися, чим ви можете допомогти.
Чи бувають рецидиви? Чи можна їх попередити?
Рецидиви часто трапляються, і вони — абсолютно нормальна частина процесу одужання. Запобігання рецидивам — одне із завдань психотерапії розладів харчової поведінки. Згодом, дедалі краще і краще розуміючи свою хворобу, людина може справлятися з ризиками і повністю відновитися від РХП.
Як у принципі виглядає терапія лікування від анорексії? З яких ступенів вона складається?
У всьому світі лікування анорексії буває таких видів:
- повна госпіталізація. Зазвичай це лікарня чи реанімаційне відділення — там відбувається перший набір ваги;
- часткова госпіталізація — для людей із вагою, яка не загрожує їхньому життю. Там вони проходять психотерапію і налагоджують харчування;
- амбулаторне лікування — для дорослих у стабільній вазі або дітей, чиїм харчуванням займаються батьки. Часом підлітки, що проходять лікування вдома, потребують госпіталізації.
Ще є такий вид лікування, як проживання у спеціальному закладі. У США це називається Residential Treatment, і приклад його показаний у фільмі «До кісток».
Способи лікування анорексії мають свої особливості, показання та недоліки. Ідеального не існує. З методів, які рекомендують авторитетні міжнародні організації, пріоритетними є заснована на сім’ї терапія — для дітей, підлітків і молодих дорослих, — інтерперсональна терапія для пацієнтів старше 18 років і когнітивно-поведінкова терапія.
Коли людина може вважатися видужалою?
Повністю видужалою зазвичай вважається людина, чий індекс маси тіла знаходяться на нормальному рівні (19 і вище), і її більше не турбують питання їжі, калорій і бажання схуднути. Є поняття часткового відновлення, наприклад, коли людина відновила вагу, проте досі дуже тривожиться щодо свого тіла і харчування. Чим вища ця тривога — тим імовірніше рецидив.
При цьому близько 70% людей із нервовою анорексією, які отримували лікування від неї, протягом 10 років виходять у стійку ремісію, і навіть якщо їх досі відвідують «анорексичні» думки, вони вже ніяк не впливають на поведінку.
Фото: Steven Johnminer
