Сучасний світ неможливо уявити без доступу до інтернету. У дітей, які виросли у безперервному потоці інформації, ставлення до зовнішності формується на основі зображень із соцмереж, які пропагують нездорову худорлявість і недосяжні ідеали. Коли прагнення бути відповідним стає головною метою, заради досягнення якої дитина починає вдаватися до радикальних заходів, розвиваються розлади харчової поведінки. Як визначити, чи страждає ваша дитина на розлади харчової поведінки, і що можуть зробити батьки, якщо підозрюють, що це так, поговоримо з дитячим психологом Медичної мережі “Добробут” Катериною Галянт.

Катерина Галянт,
дитячий психолог Медичної мережі “Добробут”

Що таке розлади харчової поведінки?

Розлади харчової поведінки (РХП) — це ціла група станів, за яких у людини розвивається стійке порушення звичок харчування чи поведінки, пов’язаної з ним. РХП негативно впливають на здоров’я, проте найзгубніше це для психіки, оскільки звички, закладені у дитинстві, часто супроводжують нас упродовж життя.

Декілька фактів про розлади харчової поведінки:

  • нервова анорексія посідає 3 місце серед найпоширеніших підліткових захворювань;
  • смертність від анорексії в 12 разів вища, ніж смертність від інших причин серед молоді 15-24 років;
  • підліток, який страждає від РХП, має в 57 разів вищий шанс загинути від суїциду, ніж його одноліток;
  • щодня у світі від РХП помирають 23 людини (в реальності ця цифра більша, оскільки у  багатьох країнах така статистика не ведеться).

Серед усіх захворювань, пов’язаних із харчуванням, найпоширенішими є нервова анорексія, нервова булімія і компульсивне переїдання. Звичайно, це не повна класифікація, і в окремих випадках захворювання можуть виявлятися по-різному, проте основоположною ознакою є порушення здорового ставлення до їжі, що призводить до проблем зі здоров’ям і супроводжується погіршенням психологічного стану.

  • Нервова анорексія — стан, коли прагнення до худорлявості стає нав’язливим, і дитині повсякчас здається, що в неї зайва вага. 
  • Булімія — другий за поширеністю РХП, який характеризується чергуванням епізодів переїдання й голодування. Люди, які страждають на булімію, часто кажуть про почуття втрати контролю у моменти переїдання. Іде все підряд: солодке разом із жирним, навмисне поїдання шкідливих продуктів “про запас”, адже завтра вже буде “не можна”. Після таких епізодів, як правило, виникає бажання позбутися спожитого за допомогою блювання чи проносних засобів. 
  • Компульсивне переїдання — схожий на булімію стан, який характеризується неконтрольованим поглинанням їжі, навіть коли людина не має почуття голоду. Часто виникає у відповідь на будь-яку стресову ситуацію і супроводжується почуттям провини за таку поведінку. Іноді напади трапляються вночі, у напівсвідомому стані.

Що сприяє розвитку РХП у підлітків

Найчастіше порушення харчування починають формуватися у підлітковому віці і переважно у дівчаток. Розлади харчової поведінки тягнуться роками і завжди супроводжуються почуттям провини, сорому і неприйняттям власного тіла. Тому саме у підлітковому віці важливо сформувати у дитини правильне ставлення до себе і власної зовнішності. Уникайте коментувати чиюсь зовнішність, засуджувати повноту, фізичні вади людини. У жодному разі не порівнюйте дитину з іншими. Якщо у неї є зайва вага і вона намагається привести себе до форми, не варто піддавати сумніву її спроби. Найвищий ризик розвитку РХП у дітей, які зазнають впливу таких факторів:

  • відсутність емоційного зв’язку з батьками, неправильні харчові звички у сім’ї;
  • сфера діяльності, що заохочує надмірну худорлявість, наприклад, модельний чи рекламний бізнес;
  • естетично орієнтовані види спорту, такі як балет, гімнастика; 
  • тиск і негативні коментарі з боку друзів, однолітків, родичів;
  • важкі переживання чи життєві проблеми у підлітковому віці.

Тривожні дзвіночки

Завжди звертайте увагу на емоційний стан дитини. Не зайве також дізнатися у класного керівника чи тренера, як вона поводиться у колективі. Часто батьки настільки зайняті вирішенням нагальних проблем, що забувають приділяти увагу більш тонким, психологічним аспектам — дізнатися у дитини, як минув день, що вона відчуває щодо певної ситуації, які переживає емоції. 

Запідозрити про наявність проблем, пов’язаних із харчуванням, можна за наявності таких ознак:

  • чергування періодів переїдання і голодування, дитина може не їсти цілий день, а ввечері з’їдати потрійний обсяг їжі;
  • часті та стрімкі коливання ваги, різка зміна розміру одягу;
  • одержимість калоріями і вмістом жиру в їжі, схибленість на харчуванні чи готуванні;
  • ритуалізація харчування, наприклад, нарізання їжі крихітними шматочками, споживання на самоті чи звичка її ховати;
  • уникнення заходів, які передбачають споживання їжі в соціумі: сімейних свят, днів народжень;
  • після їжі дитина неодмінно поспішає у ванну чи туалет;
  • зберігає в кімнаті упаковки проносних, фітнес-чаїв чи приховує обгортки з-під їжі.

Культура прийому їжі у сім’ї — основа ментального и фізичного здоров’я. Часто буває, що нездорові звички самих батьків, вирощених бабусями та дідусями, які пережили голод, позначаються на дітях. Не кваптеся робити висновки, що у дитини анорексія, якщо вона відмовляється від добавки. Можливо, ви її перегодовуєте і варто звернути увагу на власні харчові звички. Якщо ввечері після важкого дня ви звикли знімати втому тістечками, то ймовірність РХП у дитини зростає. 

Встановіть чіткі правила для всіх членів родини: прийоми їжі без гаджетів і перегляду телевізора; можна не доїдати, якщо наївся; не змушуйте їсти, коли немає почуття голоду; введіть табу на нічні перекуси; не діліть продукти на погані та хороші.

Як впоратися з проблемою?

Розлади харчової поведінки — це комплексна проблема, тому будьте терплячими. Зосередьтеся на стані підлітка, вашій дитині справді необхідна допомога й підтримка, а не осуд чи примушування. Найбільша помилка, якої можуть припуститися батьки, це намагатися самостійно налагодити харчову поведінку дитини. Встановленням діагнозу займається психіатр, а лікуванням таких захворювань успішно займається психотерапевт. Крім того, дитині може знадобитися допомога педіатра, гастроентеролога, дієтолога. При лікуванні РХП дуже важливо отримати кваліфіковану допомогу, оскільки необхідно викоренити звичку, а не призупинити її вияв на певний час.

Часто у дитини в такому стані відсутня об’єктивна оцінка, тому вам важливо донести до неї необхідність пройти консультацію у кваліфікованого спеціаліста. Психотерапія є фундаментальною частиною лікування, оскільки саме вона здатна навчити людину долати тривожні життєві обставини, правильно висловлювати свої емоції та почуття, спілкуватися в соціумі і підтримувати здорові взаємини з людьми. Як правило, для досягнення успішних результатів у лікуванні РХП, необхідно сконцентруватися на декількох напрямах:

  • вирішення проблем зі здоров’ям, що виникли внаслідок порушень харчування;
  • відновлення і стабілізація здорової ваги, нормалізація харчових звичок і розробка індивідуального плану харчування;
  • різноманітні форми психотерапії (індивідуальна, сімейна чи групова);
  • медикаментозне лікування для усунення симптомів тривожності і депресії, а також зниження нападів переїдання.

За розладами харчової поведінки завжди приховані глибинні психологічні труднощі, пов’язані з самооцінкою та взаєминами підлітка і суспільства. У таких випадках психотерапія спрямована на викорінення особистісних проблем і формування психологічно здорової та врівноваженої особистості.