5 дівчат про головні б’юті-лайфхаки в їхньому житті

Мій головний лайфхак — наявність кокосової олії в домі, найулюбленішого й універсального косметичного продукту. Купую її в Таїланді, де вона коштує копійки, але пляшечки вистачає надовго. Якщо знаю, що в неділю нікуди йти не потрібно, наношу її на волосся в суботу ввечері та через 24 години змиваю. Присягаюся, працює не гірше за «Олаплекс». На важливий захід або «на вихід» додаю до олії кілька крапель рідкого хайлайтеру та наношу на ноги — отримую миттєвий ефект фотошопу з мінімальними витратами. Взимку використовую його замість крему для обличчя. Моя шкіра дуже чутлива до холоду, і креми погано вбираються, що призводить до лущення, а з олією шкіра просто сяє зсередини, а макіяж лягає рівніше. А ще я наношу олію на волосся перед виходом на вулицю: це особливо рятує мене в дощову погоду. З нею мої кучері зберігають свою текстуру та форму, і я (ура!) не перетворююся на кульбабку.

Оскільки я мама чотиримісячної дівчинки, про сон тривалістю 8 годин я і не мрію. Зараз найтриваліший час, який я сплю, — 4 години. Це позначається на стані шкіри: і на її кольорі, і на сітці зморшок. Щоб виглядати добре, я завжди використовую патчі, але тільки корейських виробників. Серед усіх брендів точно можу сказати, що саме корейські дійсно працюють, але є умова — ними потрібно користуватися щодня. Більш того, я їх клею не тільки під очі, але й на носогубні зморшки, і на межбрівку. Патчі дуже зручні у моєму випадку: поклала і годину займаєшся своїми справами, а вони в цей час працюють. Загалом, тепер мій девіз: «У будь-якій незрозумілій ситуації клей патчі!»

Зізнатися чесно, я ніколи не підходила до теми догляду за шкірою з фанатизмом: є проблеми — починала використовувати крем і робити скраби, немає проблем — взагалі не парилася. Тоді я й подумати не могла, що у мене дуже примхлива шкіра і не вся доглядова косметика їй підходить. Практично на всі засоби у мене з’являлася алергія, я покривалася плямами, і це все на додачу до акне (мій біль). Після вагітності гормональний фон змінився, і стан шкіри погіршився. Але все змінилося з появою у моєму житті її — саліцилової пасти. Цей копійчаний аптечний засіб врятував моє обличчя від висипань. Принцип використання дуже простий: точково на ніч наносиш пасту на проблемне місце, і зранку від запалення немає сліду. Відтепер, якщо є якісь прищики, саліцилова паста — мій головний рятівник. Щоправда, довелося привчити домочадців до того, що в якийсь момент я перетворююся на плямисту лань, але доглянуте обличчя того варте.

Коли мені було шістнадцять, всі мої однолітки з їхніми мамами дивилися серіал «Клон» про любов сміливої марокканки Жаді та бразильця Лукаса. Незважаючи на те, що це був один із найуспішніших бразильських серіалів, який у нульових піднімав тему етики клонування, для нас головними героями були вони — стрілки Жаді. Щоб їх повторити, я спробувала все (нагадаю, асортимент у ті роки був дуже обмежений). Тому в хід пішло те, що завжди було під рукою — туш для вій. Її я використовувала замість підводки. Брала туш і пензлик зі старого лайнера та малювала «ті самі» стрілки Жаді.

Техніка така: беру туш для вій і старий лайнер (точніше, пензлик від нього, люблю ті, що у форматі фломастера — ними дуже просто малювати стрілки). Акуратно просочую тушшю сухий пензлик від висохлого лайнера, а потім малюю стрілки. Враховуючи, що текстура туші щільніша та густіша, просто так провести одну розмашисту лінію не вийде, тут більше підходить техніка «штрихпунктирного» нанесення. Коли лінія стрілки готова, я злегка потовщую її і розтушовую напівсухим лайнером, щоб вона виглядала більш м’якою та «оксамитовою».

Використовую цю техніку досі та з роками так набила руку, що за 10 хвилин можу намалювати тушшю стрілки навіть у машині або потязі. До речі, ще один плюс мого лайфхака — не так помітні помилки. Якщо промахнутися зі звичайною підводкою, то часто доводиться все витирати та починати спочатку, а туш і розтушовування дають більше маневрів і можливостей швиденько виправити неточну лінію. Спробуйте!

Б’юті-лайфхак, яким я вміло володію і завжди користуюся, зазвичай викликає суперечливі почуття у людей. Точніше, вони діляться на три типи: перші вже його використовують, другі мені кажуть: «А що, так можна було?!», а треті вважають цей прийом дивним (і мене разом з ним). Сподіваюся, ті, хто прочитає це, не належать до останніх. 

Тепер ближче до справи: коли у мене немає часу вимити довге волосся, я мию тільки корені волосся або тільки чілку. З чілкою простіше: робите тугий високий хвіст і шампунем миєте ту частину волосся, яка не у хвості. Про цей прийом мені розповіли у школі, коли я носила густу чілку та крутила її на бігуді. Так, я ходила з хвостиком і, як мені здавалося, об’ємною чілкою. Смішно, страшно, і не повторюйте цього вдома.  

Про те, що можна мити тільки корені волосся, мені розповіла подруга вже в університеті. Закидаєш голову, робиш хвіст, але резинку фіксуєш не біля коренів, а на середині довжини волосся. Мочиш і намилюєш тільки частину волосся — від коренів і до межі резинки. Потім прополіскуєш цю частину, добре витираєш волосся рушником, знімаєш резинку і швидко сушиш волосся феном. Завдяки тому, що резинка знаходиться не біля самих коренів, є «простір для маневру»: можна добре намилити та змити шампунь. 

Це швидкий варіант порятунку, який я не раджу практикувати регулярно. І, звісно, його оцінять тільки дівчата з довгим волоссям. Але мене це часто рятує і рятувало весь час доти, доки я не познайомилася з сухими шампунями.