Оксана Єфремова,
сексолог

Про любов до себе не писав лише лінивий. Полюби себе, треба любити себе, ти не любиш себе і взагалі: є любов до себе — немає проблем. А що воно таке, ця любов до себе?

Ставлення до цього самолюбства якесь дуже різношерсте. Одні запевняють, що це основа основ і взагалі чарівна пігулка від усіх бід. Інші вважають, що любити себе — це кінчений егоїзм, і “фу” таким бути.

Істина, як завжди, десь посередині.

Любов до себе — це не про вседозволеність, лінощі та байдужість до всіх інших.

Це про дбайливе, доросле ставлення до себе. Про розуміння своїх потреб і – найголовніше – вміння їх самостійно задовольнити.

Зокрема, коли ці потреби конфліктують, вибрати оптимальний варіант і домовитися із собою: мені зараз швидку «радість» у вигляді цигарки чи нормальне здоров’я? Добре, а тепер порадую себе чимось якісним і довгограючим.

Не варто плутати махровий нарцисизм із любов’ю до себе. «Любити себе» за рахунок інших — так само далеко від справжнього кохання, як і постійно себе висміювати. Любов до себе будується не на порівнянні «я тут найкращий» і навіть не оцінці оточення.

Любов до себе — це той ґрунт, від якого легше відштовхнутися, щоб полетіти далі. Той самий затишний, надійний тил, який допомагає набиратися сил іти вперед, досягати, створювати, взаємодіяти.

Багато хто боїться, що з любові до себе виросте лінь: а сенс вставати з дивана, якщо я і так уся така класна. А ось стара добра ненависть і самокритика на кшталт «усі люди як люди, а ти позорище» нібито сильно мотивує та спонукає на великі звершення.

Багато «великих звершень» і, щоправда, робилися на надриві. З німим криком в очах: ​​«Мамо, дивись, що я можу, тато, поміть мене, я хороша, люби мене, подивися на мене, дай мені хоч краплю свого тепла, я розіб’юся на смерть, тільки щоб отримати твою увагу!»

Тільки ось… чи приносять ці звершення тепло й щастя?

А з любові та підтримки виростають сміливі ідеї, творчість, щирі вчинки та… великі звершення. Збудовані на інтересі, довірі до своїх можливостей, нормальному балансі.

Ну й головне: з уміння любити себе народжується любов до інших і здатність цю любов від них приймати. І насолоджуватися, а не панічно боятися, що заберуть у тебе останній шматок хліба.

Ключове запитання: що робити? Прислухатися до себе: які потреби в мене зараз «гарячі» і як я можу їх для себе задовольнити.