Олена Підгорна,
генетик, кандидат біологічних наук
Псоріаз – це хронічне неінфекційне захворювання, що вражає шкіру людини. У хворих на руках, спині та волосистій частині голови з’являються червоні сухі плями, які зливаються між собою, утворюючи псоріазні бляшки. Псоріаз не належить до смертельно небезпечних хвороб, проте його важкі форми можуть помітно погіршувати якість життя.
Псоріаз часто розвивається у віці 15–35 років, але може виникнути й у будь-якому іншому віці. Приблизно в 10–15% випадків псоріаз з’являється у віці до 10 років.
З погляду генетики псоріаз – дуже різноманітне захворювання. Воно часто є спадковим: успадкованість, за даними епідеміологічних досліджень, оцінюється у 60–90%. Сім із десяти пацієнтів, у яких псоріаз діагностували в дитинстві, мають сімейну історію цієї хвороби. Якщо один із близнюків хворіє на псоріаз, то для другого ризики становлять 73%, якщо йдеться про монозиготну пару, і 12–20% у дизиготній парі. Це говорить про те, що чим ближче спорідненість, тим більша вірогідність виникнення захворювання.
Відомо, що псоріатичні ураження відрізняються від здорової шкіри на клітинному рівні. Вони характеризуються зміненим диференціюванням кератиноцитів і неповноцінною кератинізацією, зокрема й порушенням утворення ороговілого шару клітин. Втрата води через шкіру у хворих на псоріаз більше, ніж у здорових. Хоча основний молекулярний механізм цієї особливості поки не зрозумілий, вважається, що причина – у кератиноцитах, які не справляються з покладеним на них завданням щодо підтримки бар’єрної функції шкіри.
Відомо, що псоріатичні ураження відрізняються від здорової шкіри на клітинному рівні
Самі кератиноцити рогового шару в здоровій шкірі занурені в ліпідний матрикс, який підтримує бар’єрні функції шкіри. У разі розвитку псоріазу кількість ліпідів знижується, отже, бар’єрна функція порушується. Синтез білків у роговому шарі виявляється розбалансованим у порівнянні зі здоровою шкірою. Багато генів, мутації в яких призводять до розвитку псоріазу, входять до комплексу генів диференціювання епідермісу шкіри.
Через відносно високу успадкованість псоріазу у всьому світі було проведено чимало генетичних досліджень – шукали гени, що впливають на ризик розвитку захворювання.
Дослідження геномів пацієнтів із псоріазом показали, що, найімовірніше, це не одне захворювання, а кілька подібних. Такий висновок не став несподіваним для вчених. Відомо, що в пацієнтів псоріаз з’являється в різний час: або в молодому віці, або після 40 років. Відповідно вчені розділили псоріаз на підтип 1 і підтип 2, які виявилися різними, зокрема, генетично.
Проте генетичні чинники ризику – це не вирок. Якщо людина має варіант гена, асоційований із ризиком псоріазу, це ще не означає, що захворювання в неї розвинеться. Тут важливими є і зовнішні чинники: вони можуть відігравати роль пускових механізмів.
Зараз особливу увагу приділяють розробці нових лікарських засобів з урахуванням знань про генетичні механізми хвороби.
Лікарська терапія кожному пацієнтові підбиратиметься на основі його унікальних характеристик. Це означає, що завдяки такому підходу вдасться призначити правильний препарат для конкретного пацієнта в правильній дозі та в потрібний час.
За матеріалами:
Mahil S.K., Capon F., Barker J.N. (2015). Genetics of psoriasis. Dermatol. Clin. 33, 1–11;
Villarreal-Martínez A., Gallardo-Blanco H., Cerda-Flores R., Torres-Muñoz I., Gómez-Flores M., Salas-Alanís J. et al. (2016). Candidate gene polymorphisms and risk of psoriasis: A pilot study. Exp. Ther. Med. 11, 1217–1222;
Foulkes A.C. and Warren R.B. (2015). Pharmacogenomics and the resulting impact on psoriasis therapies. Dermatol. Clin. 33, 149–160;
van Smeden J., Janssens M., Gooris G.S., Bouwstra J.A. (2014). The important role of stratum corneum lipids for the cutaneous barrier function. Biochim. Biophys. Acta. 1841, 295–313;
Sahle F.F., Gebre-Mariam T., Dobner B., Wohlrab J., Neubert R.H. (2015). Skin diseases associated with the depletion of stratum corneum lipids and stratum corneum lipid substitution therapy. Skin Pharmacol. Physiol. 28, 42–55;
Sutherland A., Power R.J., Rahman P., O’Rielly D.D. (2016). Pharmacogenetics and pharmacogenomics in psoriasis treatment: current challenges and future prospects. Expert. Opin. Drug Metab. Toxicol. 12, 923–935;
