З 24 років українська фотографиня й режисерка Саша Самсонова живе в Лос-Анджелесі. Ім’я Саші відоме, напевно, кожній людині, хто хоч трохи цікавиться модою і мистецтвом: Самсонова — авторка портретів сестер Кардаш’ян, вона знімала кліпи для P!nk, Gallant і Youthquaker, а далі Саша планує займатися кіно.

Ми вирішили поговорити з Сашею не про творчість, а про особисте: про те — як це, переїхати в іншу країну, чи правда Лос-Анджелес може вважатися велнес-Меккою, як це місто змінило саму Сашу і чому, на її думку, нам усім варто почати більше піклуватися про ментальне здоров’я і вчитися керувати своїми почуттями та переживаннями.


Лос-Анджелес — неймовірно зручне місто для здорового способу життя, оскільки Каліфорнія виробляє більшу частину їжі для США. Ясна річ, у тебе цілий рік є доступ до шалено смачних, здорових, органічних продуктів. Це величезна частина здорового способу життя.

Крім цього, ЛА дарує нереальний комфорт. Я вважаю, з психологічної точки зору це дуже-дуже важливо. Звісно, він може бути й отруйним містом, дихаючим, складним, але це скоріше ментальна складова, і це відчуття може бути з тобою в будь-якому місці.

Якщо розглядати Лос-Анджелес просто як місто, з неупередженої точки зору, то це — одне з кращих місць для здорового способу життя. У тебе є доступ до всіх потрібних «кнопок», щоб це все створити під себе.

Звикнути до ЛА було дуже складно. У мене це, якщо чесно, зайняло понад два або навіть три роки. Київ — місто у звичному розумінні слова, де ти гуляєш пішки, натикаєшся на знайомих і таке інше. Лос-Анджелес — місце, де ти маєш подорожувати лише в машині й тільки в «точку призначення» — ти не можеш просто тинятися містом. Це дуже велика різниця і спочатку не дуже комфортна. Але коли ти звикаєш до цього способу життя, все стає простіше. Мене особисто він зробив більш дорослою й усвідомленою. Все не так спонтанно і різко, а ти при цьому аналізуєш, чому вирішуєш зробити те, а не інше, розставляєш пріоритети. Плюс особисто мені ЛА дав можливість створити свій «bubble», для якого я дуже чуйно й уважно вибираю коло спілкування і створюю свою реальність, у якій мені комфортно жити. ЛА настільки великий, повітряний, що у тебе дійсно є можливість вибрати свою реальність.



Наприклад, я живу в Пасадені — це поза центром міста, далеко від «движухи». Це мій вибір і мій невеличкий світ, але я все ще в ЛА, я все ще багато працюю тут. А коли я перестаю працювати, я повертаюся додому, де на вулиці просто ні душі, все неймовірно чисто, красиво і спокійно. Я немов можу дозволити собі жити в невеликій ілюзії. Для мене це важливо. Це ідеальне місце для того, щоб створити свою версію світу, версію життя і свою версію ЛА.

Це ідеальне місце для іммігранта, тому що тут ти не турист. З першого дня, коли ти приїжджаєш, ти рівний.

Як фанат баскетболу я хочу сказати, що це — найпопулярніший вид спорту в Лос-Анджелесі. Все-таки ми — Lakers, і крутіше за це нічого не придумаєш. Правда, баскетболом я захоплююсь із боку, а сама займаюся йогою. Вона нагадує мені за відчуттями читання книги або навіть мої заняття бальними танцями — ними я займалася професійно і дуже довго. Ще мені подобається, що у тебе немає почуття, що ти займаєшся спортом. Замість цього з’являється інше — ти вчишся володіти новим скілом, а потім вчишся того, як опанувати його ще краще. Не просто бути сильнішим або витривалішим, а мати вищу мету — зробити щось більш прекрасним. У цьому є і краса, і спокій, і фокус, якого мені, наприклад, просто в качалці не вистачає. І ця краса дуже добре допомагає мені сфокусуватися.


Крім того, йога — це такий вид спорту, в якому мені ніхто більше не потрібен. І це, напевно, одна з головних причин моєї любові до неї. Йога дає тобі свободу, тому що ти не прив’язаний до місця, тобі не потрібно бігти в зал, тобі не потрібно ніяких причандалів. Все, що тобі потрібно — це ти.

Я великий противник дієт і вважаю, що це не дуже правильний підхід до харчування. Та й, як я вже говорила, ЛА і вся Каліфорнія — це ідеальне місце для здорового способу життя. Тут є доступ абсолютно до всього органічного круглий рік. Це привілей, якого в інших місцях немає, і це дуже приємно, що житель Лос-Анджелеса асоціюється не тільки з індустрією та селебріті, а ще й із можливістю розвиватися в більш правильну сторону і знаходити свій підхід до життя. Ось я, як вірний житель ЛА, з’їдаю по два авокадо на день.


Я — найгірший вибір для питань про те, що популярно зараз у плані процедур, б’юті та косметики. Я майже не фарбуюсь і дуже не люблю товстий шар макіяжу на своєму обличчі. Мені здається, що шкіра свербить, мені лоскотно і неприємно, я просто божеволію в таких ситуаціях.


Але я великий фанат догляду за шкірою, природного підходу до всіх речей, і, знову ж таки, це повертається до харчування і психологічного здоров’я. Але це робить мене не найкращим б’юті-інсайдером, скажімо так. Я користуюся одним і тим же кремом вже досить давно — це The Rich Cream і The Cream от Augustinus Bader. Мій головний інструмент — це санскрін Tiger Grass Camo Drops від Dr. Jart+, який трошки, суперпрозорим відтінком, вирівнює колір обличчя, але його головна функція — захищати тебе від злих сонячних променів. Засіб для вмивання і маска в мене від Tata Harper: гель Nettoyant Clarifiant і Clarifying Mask.



Ще іноді в хід ідуть якісь дуже природні кремові текстури для губ або рум’яна. Для мене less is more. До того ж ЛА — спекотне місто, і в ньому немає бажання носити багато макіяжу. При цьому я великий фанат різноманітних вбрань і альтернативних версій макіяжу, експериментів тощо. Я не думаю, що потрібно засуджувати макіяж і розглядати його лише з однієї точки зору. Мені здається, це черговий спосіб самовираження — чом би й ні.


Мені здається, що ми дуже недбало, неправильно ставимося до сфери ментального здоров’я і до всього, що її стосується. Це щось, чого ми не можемо торкнутися, про що люди чомусь повністю забувають, не розуміючи, наскільки це важливе і серйозне питання і наскільки ґрунтовний підхід до цього потрібен.

Я пов’язую свою загострену увагу до ментального здоров’я з приїздом в ЛА й одночасно з тим, що я тут дорослішаю. Я тут зі своїх 24 років і вважаю, що переїзд став великим шоком для мене, який запустив мій ментальний розвиток і зростання. Це процес не дуже швидкий, але дуже важливий.

Мене смішить, що чомусь ми вважаємо, що якщо кровоточить палець — потрібно бігти й лікувати його, замотувати якось і щось робити. При цьому, якщо хвилюють якісь думки або відчуття, ми не поспішаємо щось із ними робити.

Точніше, ми намагаємося зробити все, щоб не робити з нашим ментальним станом нічого. І насправді це настільки характерно для людей, така очікувана людська реакція.

Але я, правда, вважаю, що налагодити контакт зі своєю головою і з тілом — надзвичайно важливо. У цьому плані медитація дуже допомагає, тому що з її допомогою ти вчишся контролювати те, що у тебе відбувається в голові, зростати й управляти своїми думками.


Я знаю, що це звучить банально і трохи навіть кумедно, але: скільки людей по-справжньому вміють керувати своїми думками, особливо у стресових ситуаціях?

Тому я вважаю, що медитація — це дуже класний міст для того, щоб дати людині відчути, як це, володіти своїми думками, і як це — управляти своєю головою. Я, наприклад, після місяців медитації відкрила для себе, що мені більше підходить медитація під час занять йогою або прослуховування аудіокниг. Я знаю, це звучить дивно, але так ти вчиш свій мозок фокусуватися на чомусь одному і не відволікатися ні на що, фільтрувати абсолютно непотрібні думки й залишати місце тільки для того, про що ти зараз хочеш подумати або почути. У цьому для мене і проявляється суть медитації. І мені здається, що більш традиційна медитація може дозволити її відчути та зрозуміти, як знайти це почуття і цей зв’язок у голові. А далі — завдання просте: застосовувати це до всього, що робиш у житті, і тоді воно набуває більш user-friendly форму.


Що стосується велнес-застосунків, поки що головний, яким я користуюся, — це календар циклів. Коли я в Європі, обожнюю дивитися, скільки кілометрів на день гуляю пішки, тому що якщо, наприклад, ми з мамою зустрілися десь або в Україні, або в іншому місці, то ми просто проходимо по 20 км на день. Це весело і потішно.

А ще був застосунок, який сканує лейбл на б’юті-продуктах і показує їхню токсичність. Суть у тому, що багато б’юті-брендів розповідають, що вони такі чисті та кльові, але насправді — ні, і це було б дуже корисно знати. Але, на жаль, коли я почала користуватися цим застосунком, у ньому просто не було інформації про більшу частину продуктів, яку я сканувала. У підсумку це трошки розчарувало мене, тому що ідея класна і дає тобі справжню чесну картинку, але поки, мабуть, недопрацьована штука. Маю велику надію, що хтось цим займеться і дасть нам гарну версію цього застосунку.