Привіт) Я — Тетяна Коноваленко. У минулому юристка та власниця інтернет-магазину, а зараз — авторка статей, контент кріейторка, учасниця plant-спільноти України та поціновувачка екотерапії.

Втрачена колекція

У лютому 2022 року я покинула домівку в Києві. І, мабуть, нічого нового в тому б не було, але, крім рідного міста та житла, я полишила й колекцію екзотичних рослин, що збирала роками.

Хтось колекціонує лего зі Star Wars, хтось взуття, хтось малює або експериментує з рецептами. Ми усі маємо захоплення та хобі, що бережуть ментальне здоров’я та дозволяють перемкнути фокус уваги. У мене багато захоплень, але любов до природи, подорожей та кімнатних рослин переважає.

Доглядати мої джунглі не було кому.  До того ж я одразу розуміла, що головне забрати кицю та якісь речі, із вже минулого мирного життя. Десь у травні додому потрапили рідні, звісно, із майже 100 рослин вижило лише кілька.

Апатія, уникнення реальності й притуплення болю

Я не одразу зрозуміла, що блокую біль втрат через пригнічення внутрішніх емоцій та відчуттів. Тоді мені здавалося, що рослини більше нічого для мене не важать, і саме через це я й перестала цікавитися профілями із plant-контентом та всіляко його оминати.

Насправді психіка уміло маскувала біль під відразою, притупленням почуттів. Але тривало це недовго. У квітні я зрозуміла, що мені набридли пусті підвіконня, життя на паузі, і я хочу знову доглядати рослини, насолоджуватися їх красою та знайти однодумців у новому місті через організацію plant-swap.

З часом, аналізуючи свої відчуття, я почала шукати відповіді в наукових роботах психологів, біологів, докторів наук. Я читала книгу «Садотерапія. Як позбутися бур’янів у голові» Сью Стюарт-Сміт, але менi було цього замало.

Мабуть, спрацювала любов до аналітики, психології, роки роботи із контентом. Отож я почала шукати далі відповідь на запитання, як саме впливає природа на ментальне та психологічне здоров’я людини.

Тож з початку 2023 року я почала транслювати не тільки красу відновленої з нуля колекції, поради догляду для новачків, а й досить рідкісну тему екотерапії. 

Що таке екотерапія та до чого тут помідори

На англійському ресурсі Mind екотерапію ще називають зеленою терапією, садовою терапією, зеленим доглядом або терапією природою. Головна думка полягає у тісному взаємозв’язку людини з природою.

Звичайний пікнік, прогулянка парком, догляд за кімнатними рослинами або йога на свіжому повітрі допоможуть зняти стрес і заземлитися. Психологиня, з якою я спілкувалася для допису в моєму блозі, пояснила, що садотерапія, догляд за кімнатними рослинами чи їх споглядання концентрують увагу на одній справі та допомагають абстрагуватися від зовнішнього світу. Перемкнути увагу з факторів, що тригерять, на абсолютно інші об’єкти або дії. 

За стереотипом, колекціонери рослин — це бабусі із сусіднього будинку, дівчата у декреті або пані, що мають 20 котів. Насправді це маркетологи, ілюстратори, фармацевти, програмісти, студенти та будь-хто, хто залюбки оточує себе екзотичними рослинами, помідорами на балконі чи базиліком на кухні. Все це також підпадає під різновиди екотерапії та дозволяє зменшити рівень відчуття тривоги. 

Пророкую тренд на екотерапію 

Екотерапія — це напрямок, який непогано розвинений в Англії, гірше у країнах Європи і знаходиться зовсім на початковій стадії в Україні. Але, для прикладу, Китай, Японія — це країни, що завжди ототожнюють себе з природою. Практики заземлення, народна медицина, любов до травництва в них споконвічні.

Думаю, що й у нас ця тенденція поступово набиратиме обертів. Адже кожен сплеск потреби в зеленій терапії можна прослідкувати в пікові роки економічних занепадів, війн, пандемій. Людина-природа — це розуміння себе, прийняття себе, свого тіла, відмінностей від інших, повага до навколишнього світу та середовища.

Саме тому я транслюю інформацію у bosvoeridne не часто та здебільшого із людьми, які мають фахову освіту та роки досвіду в психології. Чи опираюся на висновки та наукові роботи, експерименти іноземних фахівців. Це також про турботу. Про турботу не лише про себе, а й про людей, які знайдуть цю інформацію.

Піклування про себе

Вбачаю піклування про себе не лише через екотерапію, але й через прийняття себе та своїх бажань, відчуттів. Це й про відкритість до сесій із психологом, про важливі дрібниці в деталях: рослини в робочому просторі, крем для рук із ароматом суниць, аромасвічки, йога, догляд за шкірою.

У моєму plant-профілі інстаграм мене знають як колекціонерку рослин, сповідувачку екотерапії та поціновувачку українських брендів, товарів. Та навіть у ньому час від часу я нагадую, що це лише хобі. У повсякденному житті я працюю із контентом, текстами, підприємцями, маю сім’ю та купу захоплень, які потребують ресурсу, який я й отримую через терапію природою та любов до себе.