За час повномасштабної війни, яку росія веде проти України, у кожного українця змінилось життя — хтось з нас залишився вдома, хтось змінив одне українське місто на інше, а хтось — виїхав за кордон. Третій місяць ми показуємо усьому світові та собі єдність, силу, сміливість та мріємо про перемогу. Anywell запитав у українців, яку суперсилу вони відкрили в собі за час війни.

Марія Кауфман,
засновниця Anywell

Моя суперсила — це стійкість, яку я в собі відкрила, і шалене кохання.

Наталія Самойленко,
дієтолог та ендокринолог, директор Клініки дієтології Самойленко

Моя суперсила, про яку я не знала, — це терпіння.

Діана Глостер,
українська співачка та лідер думок

З початку війни відкрила в собі суперсилу не плакати. Я дуже чутлива і можу розплакатися будь-якої миті — навіть від побаченої реклами. Коли мені прикро та боляче, якщо бачу несправедливість. Я була впевнена, що буду в сльозах із першого дня вторгнення. Але в такий тяжкий час захисна реакція спрацювала інакше, і я заспокоювала всіх навколо, ухвалювала рішення з холодною головою і плакала лише двічі: коли досить близько вночі був відчутний удар ракети та тремтіли вікна зі стінами, і коли прощалася з мамою та сестрами, відправляючи їх за кордон. Усе. Ніколи не подумала б, що можу так акумулювати страх і тривогу, перетворюючи їх на заспокоєння та умиротворення всіх навколо, включаючи своїх глядачів.

Оля Руднєва,
директор Фонду Олени Пінчук

За перші 18 днів війни я зрозуміла, що я — це я.

Жодних суперсил, жодних відкриттів. Я така сама, як була. І це безцінно.

Я завжди думала, що не зможу ховатися, коли мої рідні в біді.

І я не сховалася, хоча доля і закинула мене на безпечну Мадейру. Вже за тиждень я була в Польщі та почала свій волонтерський шлях.

Я завжди думала, що моя сила в моїх текстах та словах, що я можу сказати.

І я не зупинилася писати, хоч іноді на це не було сил, ресурсу та очі самі закривалися ввечері.

 Я завжди думала, що маю місію. І ця місія — не бути осторонь. І я точно знаю, що хоч я і не в Україні, хоч не можу тримати рідних за руку, я в епіцентрі всього.

Єдина моя суперсила, яку я відкрила, — це 14 днів поспіль ходити в одних і тих самих джинсах. Я не знала до війни, що я на таке здатна.

Усе інше, що сталося за ці дні, лише підтвердило мені, що я саме та людина, якою себе бачила.

Ладик Костандян,
засновник PR-агентства Ladó Agency

Не знаю, чи це суперсила, але я зрозумів, що багато в житті — це такі дрібниці. Не важливо, у що ти одягнений, жодні бренди, ніщо ілюзорно вигадане. Важливі тільки люди, які турбуються про тебе, і теплі стосунки. Я впіймав інсайд — можу дуже оперативно ухвалювати рішення. Нічого не можна залишати на потім. Це моя улюблена фішка була — робити все в останній момент. Я багато всього перекладав на потім, думав, що багато чого станеться саме собою. Але треба робити тут і зараз. Якщо хочеш щось сказати — скажи. Якщо хочеш домовитись — домовся. Якщо маєш зробити свою роботу — зроби.

Анастасія Цибуляк,
засновниця компанії Glossary Organic Products

Моя суперсила — неймовірна організованість. Я взагалі тривожна людина, і для мене всі ці дії, пов’язані з війною, дорівнюють смерті. Навіть коли я у квартирі, я ходжу. Роблю обов’язково свої кроки. Я не маю права захворіти, бо діти на мені. Також я маю бути корисною країні, ми надаємо величезну гуманітарну допомогу людям. Важливо, щоб діти були у безпеці, зокрема психологічній.

Олександра Буринська,
Managing Director PLEON Talan

Мені здається, бути українкою сьогодні – це вже суперсила. Шалений патріотизм та віра в наших людей — також. За іронією, зараз будь-яка країна світу відкрита для нас, а я ніколи так не хотіла жити в Україні, як зараз.