Афективні розлади та психічні захворювання не тільки поширеніші, ніж нам здається, але й набагато небезпечніші — вони можуть істотно погіршити якість життя і призвести до трагічних наслідків. Згідно зі статистикою, у 2016 році в Україні було зафіксовано 126 221 пацієнта (а це трохи більше, ніж населення Ужгорода), що страждає від депресії. Використання антидепресантів істотно покращує життя безлічі людей і давно перестало бути чимось екзотичним або ганебним — кожен дев’ятий американець протягом свого життя проходив лікування цими препаратами. На жаль, в Україні антидепресанти досі викликають підозру — вони оточені міфами та стереотипами, і це лише ускладнює процес лікування. Розповідаємо, що потрібно знати про ці препарати.

Депресія — не просто поганий настрій

На жаль, у побуті депресією прийнято називати будь-який невеселий психологічний стан: апатію, тугу або просто поганий настрій.

Ця плутанина призводить до того, що людям, які страждають від справжньої депресії, нерідко радять заспокоїтися, абстрагуватися від проблем і пригадати щось хороше.

 

«Поганий настрій і клінічна депресія — дві великі різниці, — пояснює психотерапевт Володимир Сорока. — Дійсно, від поганого настрою антидепресанти призначати не варто. Не хотів би перевантажувати свою розповідь термінологією, скажу, що критерії депресії знає будь-який психіатр — вони нескладні. Розроблено хороші методики для діагностики, тому зрозуміти, депресія це чи ні, лікар напевне зуміє».

Поки немає чіткого й однозначного пояснення того, коли саме виникає депресія, але найпопулярніші теорії пов’язані з нейромедіаторами — речовинами, які передають сигнали від однієї нервової клітини до інших. Якщо говорити дуже спрощено, то антидепресанти допомагають привести в норму кількість нейромедіаторів. Людина, що страждає від депресії, не стає радісною, випивши кілька таблеток, просто з часом вона починає відчувати ті емоції, які були притуплені розладом.

На жаль, лікар не зможе поставити вам діагноз, якщо ви самі не звернетеся за професійною допомогою, тому важливо стежити за сигналами власного організму та вчасно реагувати на зміни. «Я близько двох-трьох місяців була у доволі спустошеному і стресовому стані. Це було нетипово для мене, раніше я завжди могла якось підбадьорити себе або знайти щось цікаве, — розповідає Олена, яка нещодавно пройшла курс лікування антидепресантами. — Коли почалися сильні головні болі та неконтрольовані сльози, пішла до невролога, який виписав мені антидепресанти».

Дружні розмови й алкоголь не допоможуть

Психотерапевт Андрій Герасименко розповідає, що до антидепресантів в Україні все ще ставляться з побоюванням — навіть самі лікарі іноді довго не наважуються призначити потрібний препарат. Пацієнти інколи роками займаються самолікуванням, намагаючись притупити депресію або тривожність алкоголем та іншими психоактивними речовинами. За словами лікаря, це тільки погіршує ситуацію — алкоголь тимчасово заглушає тривожність, але він є депресантом.

Відсутність інформації про поширеність депресії та її лікування призводить до того, що багато пацієнтів бояться здатися «ненормальними» і тому роками відмовляються від необхідного лікування. Лєна, наприклад, згадує, що їй було складно купити виписані лікарем таблетки — дівчині доводилося витримувати несхвальні погляди фармацевтів. «Не знаю чому, але вони дуже зневажливо дивилися, розглядали рецепт, ставили якісь питання. Добре, що в одній упаковці було достатньо таблеток на весь курс лікування і не довелося знову їх шукати», — розповідає дівчина.

Іноді навіть розмови з психіатром може бути замало

 

Попри все, що показують у кіно, депресія не завжди виникає після психологічної травми або неприємної події. За словами психотерапевта Андрія Герасименко, травми або неприємні досвіди найчастіше викликають легку чи середню депресію, тому її можна лікувати за допомогою психоаналізу, гештальт-терапії та інших форм терапії, не використовуючи при цьому медикаментозні методи. У багатьох пацієнтів спостерігається специфічний хімічний дисбаланс, тому для лікування необхідно використовувати фармакологічні препарати, а одних розмов із терапевтом може виявитися недостатньо.

 

Лікар наголошує, що антидепресанти допомагають не лише пацієнтам із депресією, а й під час лікування інших психологічних проблем: посттравматичного, обсесивно-компульсивного та біполярного розладів. Водночас потрібно розуміти, що антидепресанти — це не магічні таблетки, які піднімають настрій, коли вам сумно, вони лише допомагають регулювати рівень нейромедіаторів.

Побічні дії є, але їх не варто боятися

 

Що ж відлякує пацієнтів і змушує їх роками відмовлятися від препаратів, які можуть буквально поліпшити їхнє життя? За словами Андрія Герасименко, всьому виною страх побічних ефектів. Дійсно, деякі препарати викликають проблеми з лібідо або різкий набір ваги, а інші можуть знижувати або підвищувати тиск.

 

Втім, завдання лікаря — підібрати оптимальний засіб, який підійде пацієнтові. Іноді для цього потрібно спробувати різні препарати та подивитися, як на них реагуватиме організм. Євгенія розповідає, що перші антидепресанти, які їй виписала психіатр, викликали у неї серйозні проблеми зі сном і тимчасову втрату лібідо. Дівчина спочатку хотіла відмовитися від медикаментозного лікування депресії, але через кілька тижнів зрозуміла, що не може змусити себе навіть встати з ліжка або піти в душ. Вона повторно проконсультувалася з лікарем, який виписав їй інший препарат.

Препарати не викликають звикання

 

 

Ще один поширений міф про антидепресанти — те, що вони викликають звикання. За словами Андрія Герасименко, це не так — з часом лікар допомагає зменшити дозу, а потім пацієнт взагалі відмовляється від медикаментів і повертається до нормального життя. Якщо до цього і були якісь побічні дії, то після закінчення курсу лікування все стає на місця — вага повертається в норму, а можливі проблеми з лібідо зникають. Розповіді про пацієнтів, які після початку лікування втратили працездатність, часто перебільшені — деякі препарати дійсно викликають сонливість, але далеко не у всіх і не в такій мірі, як це показують у серіалах і фільмах.

 

 

Олена взагалі розповідає, що спочатку не помітила жодного ефекту від виписаного препарату. «Навіть складно сказати що я відчувала хоч якийсь ефект від них. Але з того моменту все почало налагоджуватись, я спокійніше реагувала на робочі проблеми, взяла себе в руки та стала шукати якісь позитивні заняття для себе — навчання, конференції тощо. Минуло вже приблизно 1,5 року, все владналося, необхідності повертатися до таблеток у мене не було, працюю з психологом», — розповідає дівчина.