Український бренд MARSALA разом із проєктом «Я зможу!» Фонду Олени Пінчук представив проєкт, покликаний надихнути жінок не боятися власних страхів на шляху до здійснення своїх планів. У його рамках була представлена капсульна колекція сумок, прикрашених рядком із поезії Юрія Іздрика: «Якби ти знала, яка ти гарна, коли у собі не маєш страху».
Кошти від їх продажу підуть на підтримку жіночого підприємництва. Одночасно з цим був запущений флешмоб, у якому жінки діляться своїми історіями подолання власних страхів і перешкод.
Його першими учасницями стали відомі всій країні дівчата — Alyona Alyona, Римма Зюбіна, Ярослава Гресь, Ольга Руднєва, Поліна Неня, Катерина Кузьменко, Аніта Луценко, Яніна Соколова. Вони закликали всіх українок ділитися своїми розповідями в соцмережах із хештегом #КолиЯНеБоялась.
А ми розпитали одну з ініціаторок проєкту й авторку бренду MARSALA Марію Маслій про те, як виник флешмоб, чому вона зважилася сама зняти героїнь на дідову камеру і які перші результати акції.
Марія, що стало для тебе першою відправною точкою, яка послужила стартом акції?
Мені дуже відгукується проєкт «Я зможу!». Свого часу мені самій була б важлива підтримка і менторство з боку більш досвідчених підприємниць. Тоді, можливо, мій шлях у бізнесі почався б на кілька років раніше. Ми з командою шукали ідею, яка втілить у собі наш меседж.
А потім прочитали вірш Юрія Іздрика, і пазл склався. Далі було легко, адже і ми, і команда Фонду Олени Пінчук були єдині в розумінні важливості й цінності слів: «Якби ти знала, яка ти гарна, коли у собі не маєш страху».
Героїні вашого проєкту — дівчата відомі, але всі дуже різні. Як ви їх вибирали?
Різні, як і різні ми, і наші страхи, болі й подолання. Єдині ми тільки в тому, що нескінченно їх долаємо, і в тому, що всім на цьому шляху непросто. Нам було важливо звернутися до різних жінок — кожній відгукнеться своя історія.
За розказаними історіями можна зробити висновок, що страхи наших жінок найбільше викликані засудженням і неприйняттям суспільства. Як, на твій погляд, з цим можна боротися?
Люди — соціальні істоти. Це абсолютно природно і нормально. Ми всі хочемо схвалення, прийняття та підтримки. І нам дуже складно приймати свою різність і відмінності. І це парадокс. Культурно й історично склалося так, що жінки відчувають ці перепони гостріше і їхній шлях подолання зазвичай довший. Це все питання часу. Гендерні границі стираються з кожним роком дедалі більше, але для справжньої рівності статей має змінитися не одне покоління. Думаю, що сьогодні важливо підіймати цей діалог, досліджувати себе й розбиратись у своїх страхах.
У цьому проєкті ти виступила не тільки творцем символічної сумки, у яку не вмістяться страхи, але й стала фотографкою, знявши героїнь на дідову камеру. Чи виникали перед цим у тебе якісь страхи й побоювання?
Перед тим, як заснувати MARSALA, я працювала фотографом протягом 7 років. Тому тут досвід був більшим за хвилювання. Але знімати на плівку дуже трепетно завжди, адже ніколи не знаєш, що вийде в результаті.
Маючи власну історію здійснення мрії та подолання страхів, що б ти сказала іншим дівчатам? Які головні слова, на твій погляд, можуть надихнути їх?
Гадаю, що набагато страшніше не спробувати й не пізнати, ніж спробувати. І це об’єктивна реальність. Практично, мені здається, зібрати всі свої страхи, проаналізувати кожен із них, уявити найбільш негативні наслідки та спробувати їх прийняти. А далі вже діяти. Нас усіх точно надихає розуміння того, що ми не одні. І наші переживання — нормальні.
Чи є вже перші результати флешмобу? Якими історіями діляться дівчата в соцмережах?
За перші дні я отримала близько сотні приватних повідомлень про страхи, якими боятися ділитися публічно. Це дійсно складно — оголювати свої переживання привселюдно. Я дуже пишаюся кожною дівчиною, яка думає про це і веде з собою цей складний діалог назустріч собі.
Звісно, нас дуже чіпляють історії, які ми читаємо: вони про невпевненість почати свою справу, страх переїзду в іншу країну, про аб’юз, про публічність, про страх за своє життя, страх закінчити стосунки або змінити роботу.
Впевнена, що все починається з усвідомлення і моменту, коли ти дивишся в очі власним переживанням.
Героїні проєкту:
