Коли всі сумлінні й адекватні люди у світі трублять про те, що настав час жити усвідомлено та зрозуміти, що трубочка з вашого гарбузового латте одного разу опиниться в якомусь нащасному пелікані, залишатися в стороні складно. Проте для багатьох із нас усвідомлене споживання та відповідальність перед планетою в новинку: аж надто довгий час ми провели в кайданах консьюмеризму.
засновниця Telegram-каналу «сортировать нельзя выкинуть»
Перехід на новий стиль життя — це дійсно складно. Вчитися сортувати сміття, звикати не купувати зайве, придумувати, як давати друге життя предметам, що втратили товарний вигляд, — більшість із нас цього не вміє.
Ми попросили Аню Клімову, засновницю Telegram-каналу «сортировать нельзя выкинуть», розповісти нам про те, як вона вчилася правилам життя у стійкому та відповідальному світі, відмовлятися від пластику і звикати переробляти відходи.
Із речизмом ми дружили давно. Все почалося з гарної шкільної канцелярії, коли до кожного навчального року потрібно було прикупити нових ручок і блокнотів. Продовжилося одягом і помутніннями розуму при вигляді знижок у магазині. Неважливо, що одяг не підходив: незручні джинси розносяться, а коротку сорочку можна заправити у штани — думала я, в результаті незмінно надягаючи улюблене чорне плаття. Наступними були косметика та парфуми: накупивши дорогих помад, дешевих палеток і гори парфумерних пробників, повернулася до прозорого бальзаму, чорного олівця та пари ароматів, про які зрідка згадую.
Одного разу я вирішила порахувати, скільки банок із косметичними засобами стоїть у моїй ванні. Крім невизначеної кількості флаконів із мікстурами різного призначення, в кімнаті знайшлося 2 тоніка, 4 креми для рук, 5 лосьйонів для тіла, 7 шампунів і 11 гелів для душу. Для однієї людини. Я жахнулася.
Після інвентаризації у ванній я вирішила зробити експеримент: чи можливо півроку провести без косметичних покупок. Виявилося, так, легко. А потім я і зовсім замінила гелі для душу на якісне мило ручної роботи в паперовій упаковці — менше витрат і сміття.
У дитинстві я відносила скляні пляшки в кіоск під будинком, а зароблені гроші витрачала на морозиво. Потім кіоск зник, а з ним — і наше прагнення збирати пляшки. Довкола ніхто не говорив про екологію, й існувала думка, що підбирають сміття тільки безхатченки.
Все змінилося, коли ми з чоловіком вперше побували в Європі. З’їздили до Німеччини та побачили, як пристойно одягнений чоловік у фіолетовій сорочці діставав із баку скляні пляшки. Там же ми побачили загадкові апарати в супермаркетах, в яких відвідувачі обмінюють пластикові або скляні пляшки на знижку в магазині. І тільки тоді нарешті до нас прийшло розуміння, що вторсировина — це не сміття, а цінний ресурс.
Наступного разу перевернула мої погляди на світ Ісландія, країна з безмежною повагою до природи.
В одному з гестхаусів, в якому ми зупинилися, над раковиною висіла табличка з написом «Будь ласка, закривайте кран, коли чистите зуби». Така дрібниця, правда? Але вимкнувши воду, ви збережете майже 200 літрів води на тиждень.
Пізніше я натрапила на книгу «Магічне прибирання» Марі Кондо, яка не здійснила революції в моїй квартирі, але підкинула одну цікаву ідею: кожна річ у домі повинна приносити радість. Трохи магії таки сталося: під час наведення порядку виявилося, що роками я дістаю із шафи тільки третину свого одягу, на однотонному ліжку спиться набагато комфортніше, ніж на шикарних леопардових принтах, а шафа в коридорі забита коробками й іншим сміттям, про який я навіть не пам’ятала. Мені хотілося викинути все.
Надлишок речей неухильно веде до безладу в домі та забруднення планети, адже з кожним днем товарів виробляється все більше. Тому мінімалізм і усвідомленість йдуть пліч-о-пліч. Можна купувати набагато менше речей, але якщо вони будуть якіснішими, то прослужать набагато довше. Разом із тим, не думаю, що відмовляти собі абсолютно в усьому через екологію — правильно. Ніхто не забороняє вам мати кілька однакових блузок або колекцію помад. Головне, щоб ці речі дійсно робили вас щасливими, не шкодили природі і після використання були правильно утилізовані.
Вести екологічний спосіб життя може бути складніше, коли живеш не один. Я зустрічала пари, в яких дівчата говорили: «Я все сортую, але чоловік точно не буде, йому все одно». Але мені пощастило, у мене кльовий чоловік, який із моєї легкої руки тирана погоджується на всякі божевільні ідеї. Приходжу я, наприклад, і кажу: «Хлопче, ти більше не купуєш цей засіб, тому що він тестується на тваринах» і «Від сьогодні вдома є тільки мило. І ось тобі ще алунітовий дезодорант, тепер користуєшся ним». Не знаю, як він це витримує. Але якщо я досі одружена, значить, все нормально.
Часто складно і з незнайомими людьми. Як і з будь-якими принципами, чи ти вегетаріанець серед м’ясоїдів, чи жінка, яка не голить ноги, ти вже своєю несхожістю порушуєш зону комфорту певного кола людей, які не замислюються про екологію, бодіпозитивізм або життя тварин. А в супермаркеті ти викликаєш подив, тому що порушуєш патерни поведінки продавця, коли просиш упакувати продукти у свою тару. Але тут тішить, що все більше людей намагаються жити екологічно, ходять у магазини з екосумками, а продавці звикають і потім тільки радіють тобі і твоїм бавовняним мішечкам для покупок.
Я досі не досягла «безвідходного» просвітління, не набиваю тату «zero waste» на плече, роблю помилки та купую корм котам у неекологічній упаковці, тому що егоїстично дбаю про їхнє здоров’я більше, ніж про планету. Ідеального рішення всіх проблем та ідеальної схеми поводження з відходами у світі наразі немає. Із цим потрібно жити, але і не використовувати як відмовку для бездіяльності.
З усвідомленим способом життя змінюється багато. Зокрема, зникає необхідність безцільно зависати у торгових центрах і з’являється імунітет до акцій, знижок та вмовлянь магазинів «купити щось непотрібне за 700 гривень і отримати щось ще більш непотрібне за півціни, що потім можна подарувати свекрусі».
До того ж, чим менше грошей витрачається на всякий мотлох, тим більше їх залишається на подарунки близьким і подорожі. Коли ти багато подорожуєш, звикаєш, що всюди чистіше, ніж у тебе в країні. «Там все робиться державою», — багато хто скаже. Але для того, щоб зробити вдома так само чисто, нам не обов’язково чекати прийняття законів. Від літаючих подвір’ям поліетиленових пакетів можна відмовитися вже зараз.
Для тих, хто хоче почати жити усвідомлено, у мене є короткий алгоритм:
- Наведіть тотальний порядок вдома: позбудьтеся від усіх речей, які вас не тішать.
- Почніть сортувати відходи: ви зрозумієте, скільки непотрібного купуєте і скільки виробляєте сміття.
- Бережіть природні ресурси та скорочуйте споживання: користуйтеся екологічними багаторазовими альтернативами звичним пластиковим речам.
І останнє, найважливіше. Етичне споживання — це не примха, не новомодний рух, а вираження переконань і громадянської позиції. Купуючи овочі, запаковані в три шари пластикової плівки, ми самі забруднюємо природу та даємо на це мовчазну згоду продавцям. Купуючи косметику, що тестується на тваринах, ми спонсоруємо їхній біль і страждання. Купуючи дешевий одяг у штампованому мас-маркеті, ми підтримуємо виробників, які платять мізерні гроші швеям. Відмовляючись купувати товари певної країни виробництва, ми відмовляємося фінансувати військові дії, ініційовані цією країною. Ну, ви зрозуміли принцип.
Більше порад читайте на телеграм-каналі https://t.me/lessmess.
А якщо телеграма немає, шукайте нас на https://sorting.in.ua.
