Хюґе, ніксен, кінцугі — останнім часом інформаційний простір почав наповнюватися історіями про автентичні для різних країн велнес-філософії. Тут і вчення про те, як звикнути та полюбити власні недосконалості, і про те, як створити навколо себе куленепробивний затишок, — словом, чого тільки люди не вчаться. З’явилася нова — нова для європейців, звісно — корейська дисципліна «нунчі», корисна для тих, хто страждає від соціальної тривожності чи нестачі емпатії.
Для того, щоб зрозуміти, що таке нунчі, поставте собі кілька запитань. Вам коли-небудь хотілося стати душею вечірки чи хоча б зрозуміти, як це вдається іншим людям? А подобатися керівництву? Або, можливо, читати думки?
Для всіх, хто відповідає «так» на ці запитання, американська журналістка з корейським корінням Юні Хонг написала книгу «Сила нунчі: корейський секрет щастя та успіху». Вона описує це мистецтво як концепцію усвідомлення соціальної ситуації, в якій ви перебуваєте, і фокусу. Хонг пише про те, то нунчі — це мистецтво розуміння того, що люди думають і відчувають.
У Кореї цього мистецтва вчать із молодих років. «Зазвичай спочатку це має негативне забарвлення, — пояснює Хонг. — Скажімо, якщо всі стоять на правій стороні ескалатора, а дитина стає зліва, батьки можуть сказати: „У тебе що, зовсім немає нунчі?“ Частково це про те, щоб не поводитися грубо, а частково — про те, щоб органічно вбудовуватися в оточення».
Що потрібно робити, щоб пустити нунчі у свій розум? Звертати увагу на те, хто говорить, хто слухає, хто перебиває, хто і як реагує на озвучені ідеї. Отримавши всю цю інформацію, ви зможете скласти картину взаємин у групі, загального настрою та зрозумієте, як відповідно поводитися.
Корейці не говорять про те, що хтось має «хороший» нунчі — вони, скоріше, скажуть «швидкий», що в даному випадку важливіше. Такі люди оперативніше зчитують настрої, а тому їхні шанси досягти успіху в соціумі — в будь-якому — набагато вищі. Вони витрачають більше часу на те, щоб спочатку оцінити те, що відбувається, а потім висловитися, володіючи достатньою кількістю інформації.
Саме тому така м’яка навичка, як нунчі, може бути дуже корисною для інтровертів: тихе та спокійне вивчення обстановки — якраз у їхній натурі. До речі, Хонг говорить ще й про те, що в її випадку нунчі допомогло їй упоратися з соціальною тривогою та невпевненістю в собі.
Авторка пише, що нунчі — це навичка, що веде до колективної гармонії та вибудовування здорових взаємин, це сила розуміти інших. «У західній культурі автономія й індивідуалізм заохочуються, — стверджує Хонг. — Але нунчі — це не означає бути лемінгом. Це означає використовувати наявну інформацію, щоб створити комфорт для себе — і всіх навколо».
Звучить, як хороша мета, чи не так?
