Добро як звичка: 5 причин робити добро систематично

Починати день зі склянки води, правильно харчуватися та регулярно займатися спортом — більшість із нас прагне виробити в собі ці звички, адже ми переконані, що це змінить життя на краще.

А якщо ми скажемо, що звичка робити добро не менш важлива і корисна? Щоб вас переконати, ми разом із психологами й експертами благодійного фонду «Клуб Добродіїв» відшукали 5 вагомих аргументів робити добро.

Люди не роблять нічого просто так. Наша мета в будь-якій справі — або отримати вигоду, або відчути емоцію. За словами кандидатки психологічних наук Тетяни Чигирин, коли людина чує подяку або просто щиро радіє від того, що зробила добро, ендокринна система починає виробляти гормональний коктейль, який викликає радість і задоволення. Тож допомога іншим робить нас більш щасливими на фізичному рівні.

Щоб простежити, як працює ця схема, радимо переглянути кінострічку «Заплати іншому».

«Коли ми допомагаємо іншим, то цим підкріплюємо свою самооцінку, підвищуємо самоцінність у власних очах і очах оточення. Часто клієнтам із низькою самооцінкою я навіть даю завдання: робити добрі справи. І я маю на увазі не тільки грошові донейти», — пояснює Тетяна.

Крім цього, благодійність — це один зі способів отримати соціальне схвалення. І навіть якщо людина не афішує свою доброчинність, досить, щоб про неї знало близьке коло важливих знайомих для зміцнення відчуття власної крутості.

Марія Артеменко, експертка з ефективної благодійності й засновниця благодійного фонду «Клуб Добродіїв», радить знайти провідника у світ добрих справ, який/яка допоможе усвідомити та знайти близький для вас вид благодійності й бути ефективним для тих, кому допомагаєте, щоб ваші зусилля приносили реальний видимий результат і ще більше задоволення.

В основі благодійності лежить емпатія, тобто здатність співпереживати іншій людині. Латвійські вчені дослідили, що емпатія справді зміцнює наше серце й оздоровлює його.

Приємні відчуття, що супроводжують добрі справи, пояснюють викидом окситоцину. Він значно поліпшує фізичний стан, зокрема запобігає розвитку запальних процесів серцево-судинної системи.

Це підтверджують результати дослідження канадських учених. Вони дослідили показники здоров’я підлітків, розділивши їх на 2 групи: одні волонтерили по годині щодня, інші вели звичний спосіб життя. Через два місяці після початку волонтерства в перших значно поліпшилася серцева діяльність, знизився рівень запальних процесів і холестерину в організмі.

«На підсвідомому рівні ми допомагаємо тим, хто нам ближчий, очікуючи, що за потреби підтримають і нас. Ми не вижили б, якби не допомагали один одному», — додає психотерапевтка.

Піднесений емоційний стан людини, який виникає внаслідок доброї справи, спонукає допомагати знову і знову, таким чином сприяючи виживанню людства.

Згідно з дослідженнями Emory University, коли ви добрі стосовно іншої людини, центри задоволення і винагороди вашого мозку працюють так само активно, як ніби ви були одержувачем доброго вчинку, а не дарувальником. Це явище називається helper’s high.

Своїми добрими вчинками ми надихаємо інших і запускаємо глобальний колообіг добра у світі. Допомога вже давно не обмежується грошовим переказом на рахунок певної людини чи благодійного фонду. Способів стати благодійником — безліч.

Нас часто зупиняє стереотипна думка, ніби ми не в змозі зробити щось глобальне і будь-яка наша дія — лише крапля в океані. Але саме наша крапля робить цей океан особливим.

«Не потрібно бути ідеальним або мати мільйони, щоб почати змінювати світ. Допомога або є, або її немає. Кожна дія є важливою та рухає світ уперед.

Внесіть у свій щоденний список завдань маленькі добрі справи й помітите, що згодом це стане гарною звичкою і частиною вашого життя!» — ділиться власним досвідом Марія Артеменко.

Здатність людей допомагати один одному визначає подальший еволюційний розвиток і суспільства загалом, і кожної особистості зокрема. Цитуючи Магатму Ґанді: «Ми самі маємо стати тими змінами, які хочемо бачити у світі». І хай першим кроком до таких змін стане звичка робити добро.

Списку негативних побічних реакцій у звички робити добро немає. Та як у будь-якого змінотворчого процесу, є свої «але».

«Напевно, ви багато разів чули слова бортпровідника: „У разі розгерметизації салону надягніть кисневу маску спочатку на себе, а потім на дитину“.

Про що це? Безсердечність? Егоїзм? Навпаки! Перш ніж допомагати, потрібно надягти свою кисневу маску. Інакше не принесеш користі ні собі, ні іншим.

Тож єдине протипоказання — це коли вам самим потрібна допомога матеріальна або психологічна. І в цей момент найкраще, що ви можете зробити, це бути добрим до себе і дозволити світу вас підтримати, а люди, які це реалізують, точно знайдуться», — додає Марія.