Виявляється, наш вроджений біологічний годинник може бути пов’язаний із нашими звичками фізичної активності. І люди певних хронотипів можуть бути більш активними протягом дня, ніж інші.
Наука давно визначила, що у кожного з нас є внутрішній біологічний годинник, який відповідає за вивільнення гормонів, таких як мелатонін, й інших хімічних речовин, що впливають на сон, неспання, голод і багато інших фізіологічних систем.
Частково відповідаючи на ці біохімічні сигнали, а також на наші генетичні схильності й інші чинники, кожен із нас має хронотип, який є спільною біологічною реакцією на щоденний хід часу. Зазвичай виділяють три основних хронотипи: ранній (ранковий, «жайворонки»), проміжний (нормальний, «голуби») і пізній (вечірній, «сови»).
У недавньому дослідженні вчені з Університету Оулу в Фінляндії вивчили понад 12 тисяч осіб, порівнявши їхній хронотип із рівнем фізичної активності. З’ясувалося, як серед чоловіків, так і жінок, люди ранкового і денного хронотипів рухалися на 20–30 хвилин на день більше, ніж ті, хто належав до вечірнього.
З чим це пов’язано, вчені поки не з’ясували. «Можуть існувати фізіологічні взаємодії між годинником, м’язами й іншими системами організму людей, які певним чином призводять до того, що у „сов“ менше мотивації вставати з дивана або стільця і прогулюватися», — говорять учені.
Більш ранні дослідження визначили, що у «сов» також вища ймовірність розвитку серцево-судинних захворювань, ожиріння, діабету та інших порушень обміну речовин, ніж у людей з іншими хронотипами.
