У грудні та січні Anywell проводили голосування за найефективнішого і найбільш надихаючого велнес-діяча України в 2019 році. У категорії “Добро” визнання наших читачів завоювала Ольга Кудиненко, засновниця фонду “Таблеточки”, який підтримує дітей, що борються з раком, та їхні родини. Ми поговорили з Ольгою про те, що відбувалося з фондом в 2019, чого вдалося досягти, а що залишилося в планах на 2020 рік, та про те, які проекти та історії надихають Ольгу не зупинятися.

Історія “Таблеточки” почалась 8 з половиною років тому: тоді, в жовтні, Ольга зібрала на підтримку дітям 8800 гривень. Зараз, в 2019, фонду вдалося отримати вже понад 82 мільйонів. Але головне, як вважає Кудиненко, навіть не в цьому, а в тому, що “Таблеточкам” вдалося дорости до масштабів, коли будь-яка онкохвора дитина може звернутися до них і отримати адекватну допомогу

Про 2019 рік для фонду “Таблеточки”

Для фонду це був вкрай продуктивний рік. Ми дійсно багато зробили, допомогли багатьом дітям, провели успішний благодійну вечерю, яка зібрала 16 мільйонів гривень на підтримку, та посилили програму психологічної допомоги.

Зараз це один з наших пріоритетів – психологічна підтримка та збереження дитинства в лікарні. Адже коли діти потрапляють на лікування, здебільшого, на жаль, вони виявляються практично у в’язниці – сильно обмежений доступ для інших людей. Тож ми підсилюємо напрямок психологічної допомоги, і в 2019 нашим завданням було давати дітям доступ до розваг і до життя – а не тільки до лікарняних будней.

Про важливі особисті досягнення в 2019

Цей рік був досить складним для мене. Він став часом перегляду багатьох глобальних питань. З найважливішого – я провела курс з фандрайзингу, де зібралося 170 слухачів з усього світу: Україна, Росія, Білорусь, Казахстан, Ізраїль, Італія, Австрія. Мене вразило те, наскільки популярним виявився цей напрямок. Тож я анонсувала свою Школу Ефективної допомоги – оскільки вже є такий великий запит на ці знання. Мені дуже подобається усвідомлення того, що мої знання допомагають не тільки підопічним фонду “Таблеточки”, а й багатьом іншим.

Про українську благодійну сферу

Мені здається, вона досі перебуває на початковому етапі розвитку. Як показали дослідження минулого року, тільки 3% українців жертвують гроші на благодійність через фонди. Тож можна зробити висновок, що дуже мало людей довіряють фондам, і нам потрібно активно працювати над репутацією і кредитом довіри. 

Ще одна велика проблема української благодійності в тому, що всі хочуть надати допомогу прямо тут і зараз, і ніхто не думає про стратегічні рішення. Якщо кожен день я буду купувати нові ліки дітям, я, безумовно, їм допоможу. Але так мені не вирішити глобальну проблему нестачі ліків. А значить, нам дуже важливо думати про стратегію.

Про натхнення в сфері благодійності та охорони здоров’я

У нас був чудовий проект, який ми робили разом з “Кураж Базар”: вони фотографували дітей, лікарів та волонтерів, а потім стилізували фото під образи героїв, яких люблять діти. А ще мене дуже надихнула лікарня St Jude Children’s Research Hospital в Америці, де знайшли метод лікування дитячого раку крові. Там в принципі одужання від дитячого раку відбувається в 90% випадків – безумовно, найкращий в світі госпіталь з лікування цього захворювання.

Він знаходиться в Мемфісі і утримується повністю на благодійні гроші – а витрат там близько 3,5 мільйона доларів в день. Звичайно, це надихає. Коли приїжджаєш туди, опиняєшся в, як би це не звучало, в лікарняному Діснейленді. Там все зроблено для дітей. Там розуміють, що пацієнти борються з важким захворюванням, а тому все продумано відповідно до потреб дітей та їх сімей.

Про персональне натхнення

Мені дуже сподобалася книжка Чулпан Хаматової та Каті Гордєєвої «Время колоть лед». Вона про те, як автори створювали фонд “Подаруй життя” і як він допомагає дітям, про творчий шлях, про їх становленні з юності до теперішнього часу. Загалом, я отримала величезне задоволення, читаючи її.

А з останніх поїздок мене надихнула подорож до Йорданії. Уявіть: от є держава, де ще 25 років тому ніхто не жертвував гроші на лікарні та наукові дослідження. А тепер найкращий госпіталь в країні з лікування онкологічних захворювань був побудований і існує завдяки благодійності. Це дивує. Та й сама по собі країна дивовижна і різноманітна.

Я досить спокійно ставлюся до архітектури, але давня Петра, ціле розкопане місто в скелях – це невимовно красиво.

 Про улюблений проект

Мабуть, це “Свято переможців”, яке ми проводимо у кожну другу неділю вересня. На ньому ми збираємо дітей, які перемогли рак – зазвичай приїжджає близько 150 сімей. Ми веселимося, святкуємо, і для нас ці дні – величезне натхнення і величезна мотивація продовжувати боротьбу. Коли допомагаєш дітям, не так багато часу з ними проводиш – хоч би як парадоксально це не звучало. Тож побачити результат своєї роботи, такий живий, такий радісний – з цим ніщо не зрівняється.

Про уроки, які дає робота у фонді

Фонд та діти вчать по-іншому дивитися на багато питань. Наприклад, я не вірю, що можна повністю жити в миті, не планувати і не загадувати нічого на майбутнє. Я не вірю в вічний пошук — себе або ідей. Мені здається, знайти себе і зрозуміти, що тобі подобається, можна тільки в процесі.

Крім того, в кожній роботі завжди будуть неприємності. Я люблю фандрайзинг, але це не означає, що я чую “так” щоразу, куди б я не прийшла і у кого б не попросила про підтримку. Але штука в тому, що ти просто знаєш свою глобальну місію, і невдачі не зупиняють. Всім подобається подобатися, але життя – штука непередбачувана, і в ньому буває по-різному. Тож якщо тобі відмовили – так, це засмучує. Але треба пам’ятати, заради чого все взагалі затівалося.

Я навчилася сприймати відмови як частину своєї роботи. Якби я брала кожну невдачу близько до серця, не була б продуктивною, і фонд не був би там, де він зараз.

Про цілі на 2020

Ми вже сформували цілі і KPI, але поки я не можу їх озвучити – зроблю це протягом місяця. Ми зробили перегляд нашого бачення, того, як і куди ми рухаємося для досягнення нашої мети – якісної медичної та психологічної допомоги на будь-якому етапі лікування. Сподіваюся, в березні ми зробимо оголошення про те, яким чином ми досягатимемо цієї мети.